ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 927/1133/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсіков О.О., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській областіна рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.06.2016у справі№927/1133/15 Господарського суду Чернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доУправління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській областіпростягнення 787 876,39 грн.за участю представників:від позивача:Романів А.А., від відповідача:Шевченко О.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі № 927/1133/15 (колегія суддів у складі: Цимбал-Нарожна М.П., Сидоренко А.С., Тимченко М.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області (далі - відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - позивач) 488 503,33 грн. основного боргу, 123 622,66 грн. процентів, 106 279,58 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу, 14 317,12 грн. пені, нарахованої на суму процентів, 12 768,00 грн. 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, 1 573,27 грн. 3% річних, нарахованих на суму процентів, 26 153,52 грн. інфляційних, нарахованих на суму основного боргу, 13 658,91 грн. інфляційних, нарахованих на суму процентів, 1 000,00 грн. штрафу, а всього 787 876,39 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.11.2016 у зв'язку з відпусткою судді Губенко Н.М., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 927/1133/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 у справі № 927/1133/15 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Козир Т.П.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2013 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та Управлінням Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (позичальник) укладено договір про надання овердрафту №2Ю/ЧРВ, відповідно до умов якого банк, в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит у формі овердрафту, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник має право отримати кредит, а після отримання зобов'язується використати його за цільовим призначенням та повернути банку, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші зобов'язання за цим договором (п. 1.1. договору).

Овердрафт або кредит - грошові кошти, що надаються банком позичальнику у вигляді кредиту на умовах цього договору шляхом оплати платіжних документів позичальника на суму, що перевищує кредитовий залишок, в межах ліміту овердрафту, з утворенням дебетового залишку.

Пунктами 1.2., 1.3. договору сторони погодили, що овердрафт надається за поточним рахунком позичальника №26000024044001, відкритим позичальнику в АТ "Брокбізнесбанк", а надання овердрафту здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку платіжних документів позичальника на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.4. договору ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 750 000,00 грн.

Згідно з п. 1.6. договору, процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою та становила 26 % річних.

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору від 17.01.2014, яка є невід'ємною частиною договору, процентна ставка змінена та становить - 21% річних (п. 1.6. договору).

Згідно з п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2014 кредитування позичальника у формі овердрафту здійснюється Банком у межах ліміту та строку, встановлених згідно з цим договором, з максимальним періодом безперервного користування овердрафтом не більше ніж 90 календарних днів.

Початком періоду безперервного користування овердрафтом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувала заборгованість позичальника за овердрафтом.

Датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксована відсутність заборгованості позичальника за овердрафтом.

У разі, якщо на 90 (дев'яностий) календарний день з дня початку періоду безперервного користування овердрафтом, або в день, визначений пунктом 1.5. цього договору, позичальник не здійснить погашення заборгованості на поточному рахунку, заборгованість позичальника на поточному рахунку вважається простроченою з робочого дня, наступного за датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом або за датою, визначеною пунктом 1.5. цього договору, і банк здійснює нарахування процентів на суму овердрафту за фіксованою процентною ставкою 26% річних.

Строк користування (термін повернення) кредиту в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2014 визначений сторонами до 14.04.2014 включно (п. 1.5. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору позичальник зобов'язується (крім інших зобов'язань передбачених законодавством і договором): здійснювати своєчасне повернення овердрафту, сплачувати проценти, сплачувати інші грошові зобов'язання за цим договором.

У відповідності до п. 3.1.5. договору банк має право скористатися своїм правом договірного списання заборгованості за цим договором, а також неустойок, пені, штрафів, інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором, з будь-яких рахунків позичальника, відкритих в АТ "Брокбізнесбанк" в національній валюті та іноземній валюті, яка відповідає валюті кредиту.

При порушенні позичальником термінів виконання будь-якого із своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі при достроковому настанні строку виконання зобов'язання за цим договором, позичальник доручає банку (починаючи з дати прострочення виконання будь-якого з таких зобов'язань) здійснювати договірне списання коштів з рахунків позичальника, визначених в абзаці першому цього пункту договору, в сумі фактичної заборгованості позичальника за договором. Договірне списання коштів, що належать позичальнику, банк оформлює відповідним меморіальним ордером. Банк є отримувачем коштів по вказаному договірному списанню.

Відповідно до п. 6.1. договору він набуває чинності з дати підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, надавши відповідачу кредит у формі офердрафту, що підтверджується випискою по рахунку №26000024044001, який відповідачем був отриманий та використаний на власні потреби.

Так, згідно банківської виписки з 01.07.2013 по 27.02.2015, 05.02.2014 відповідачу надано кредит в сумі 673 168,95 грн. і зазначена сума винесена на прострочку відповідно до умов договору; заборгованість по кредиту станом на 27.02.2015 становила 488 503,33 грн.

На підставі постанови Правління Національного Банку України від 28.02.2014 №107 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 №9 введено тимчасову адміністрацію ПАТ "Брокбізнесбанк" на період з 03.03.2014 по 02.06.2014.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Брокбізнесбанк" від 03.03.2014 №248 заборонено ПАТ "Брокбізнесбанк" з 03.03.2014 здійснювати будь-які видаткові банківські операції, зокрема, погашення заборгованості та відсотків за кредитами, комісій та інших нарахувань відповідно до діючих договорів з клієнтами за рахунок встановлених лімітів овердрафту.

Постановою Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 №45 розпочата ліквідація АТ "Брокбізнесбанк".

Відповідно до довідки банку від 27.05.2014 за №366/1 залишки на поточних рахунках відповідача станом на 01.04.2014 становили 219 859,82 грн., а відповідно до довідки банку від 21.04.2015 за №64 станом на 27.02.2015 залишок по рахунку 26000024044001 становить 368 770,03 грн.

Відповідач у відповідності до ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" звернувся до позивача із письмовою заявою від 23.06.2014 №16/1-2-1445 про визнання та задоволення грошових вимог кредитора на загальну суму 364 259,18 грн. У вказаній заяві відповідач, як кредитор банку, повідомив позивача, що між ПАТ "Брокбізнесбанк" та відповідачем 17.05.2012 укладено договір №24044ЧРВ про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування. Згідно з данним договором відповідачу відкрито в банку рахунок № 26000024044001. Станом на 06.06.2014 грошові вимоги відповідача до банку складаються із зобов'язань за залишками коштів на рахунку № 26000024044001 на загальну суму 364 259,18 грн.

14.07.2014 відповідач звернувся до позивача із заявою про збільшення грошових вимог кредитора №16/1-2-1650, у якій зазначив, що станом на 10.07.2014 на рахунок № 26000024044001 додатково поступили кошти в сумі 4 510,85 грн. та, відповідно, просив збільшити грошові вимоги на суму 4 510,85 грн.

Листом №7/2755-кр від 28.10.2014 відповідача було повідомлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №226/14 від 16.10.2014 грошові вимоги Управління державної служби охорони були акцептовані як вимоги кредитора та будуть задовольнятися в 7 чергу.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання овердрафту, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 488 503,33 грн. є непогашеною. При цьому суди вказали, що ПАТ "Брокбізнесбанк" не мав повноважень здійснювати списання грошових коштів, які обліковувались на поточному рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості за договором овердрафту.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів, враховуючи наступне.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя вказаної статті Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Водночас банк згідно з ч. 2 ст. 1066 ЦК України має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

При цьому, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 № 45 ПАТ "Брокбізнесбанк" є неплатоспроможним.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Таким чином, Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області є кредитором ПАТ "Брокбізнесбанк".

Судами встановлено, що кошти у сумі 368 770,03 грн. перебували на рахунку відповідача № 26000024044001, відкритому у ПАТ "Брокбізнесбанк".

Пунктом 3.1.5 договору про надання овердрафту встановлено порядок та умови договірного списання. При цьому положеннями вказаного договору передбачено, що таке списання здійснюється банком самостійно та не потребує надання жодних додаткових документів.

Судами встановлено, що позивач договірного списання вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості за договором про надання овердрафту не здійснив.

Пунктом 4 ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, що діяла на момент введення тимчасової адміністрації в ПАТ "Брокбізнесбанк", встановлено, що під час тимчасової адміністрації банку не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Однак, судами попередніх інстанцій не досліджувалось, яким чином договірне списання коштів у вигляді зарахування зустрічних вимог особи, що одночасно є і кредитором, і боржником неплатоспроможного банку, щодо якого введено тимчасову адміністрацію, могло порушити в цілому баланс інтересів інших кредиторів банку, що було обов'язковою умовою заборони здійснення банком можливості зарахування таких вимог за нормами частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того на момент звернення позивача із позовом, набрали чинності зміни, внесені пунктом 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 № 629-VІІІ, що діє з 12.08.2015.

Так, п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в чинній редакції встановлено, що забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

У п. 2 Листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.09.2015 № 12-33820/15 також зазначено, що відповідно до абзацу другого пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, що діє з 12.08.2015, протягом здійснення процедури ліквідації банку зарахування зустрічних однорідних вимог заборонено, крім випадків, визначених зазначеним пунктом Закону.

У цьому разі боржник банку має бути одночасно кредитором цього банку, кошти мають бути спрямовані на погашення зобов'язань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, а також договірне списання з рахунків має бути передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Пункт 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, що діє з 12.08.2015, застосовується уповноваженими особами Фонду в усіх банках, що знаходяться на стадії ліквідації, незалежно від дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії і ліквідації банку.

В даному випадку відповідач - боржник банку за договором про надання овердрафту є одночасно кредитором банку за договором відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування, при цьому договірне списання з рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Суди попередніх інстанцій наведених положень законодавства не врахували, а тому дійшли передчасного висновку про те, що у позивача були обмеження на договірне списання коштів з розрахункових рахунків відповідача з метою погашення заборгованості за договором про надання овердрафту.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

В силу приписів ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі №927/1133/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

Т. Козир