ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 924/455/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний фінансовий брокер "Життя"на рішеннягосподарського суду Хмельницької області від 04.08.2016 р. (суддя Олійник Ю.П. ) та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. (судді:Тимошенко О.М., Огороднік К.М., Коломис В.В.) у справі№924/455/16 господарського суду Хмельницької області за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Класік страхування життя" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний фінансовий брокер "Життя" простягнення 263 393 грн. 85 коп. за участю представників: від позивачаСутирін В.В., довіреність б/н від 31.12.2015 р. від відповідачане з'явились В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.08.2016 р. у справі №924/455/16 задоволено частково позов Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Класік страхування життя" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний фінансовий брокер "Життя". Стягнуто з відповідача на користь позивача 250 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 683 грн. 56 коп. 3% річних та 10 710 грн. 29 коп. інфляційних втрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.2016 р. залишено без змін.

Господарські суди попередніх інстанцій визнали законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача не повернутої останнім мотиваційної винагороди.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди погодились з доводами Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Класік страхування життя" про наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на відповідну суму боргу. Однак, дані вимоги попередні судові інстанції задовольнили частково, зважаючи на здійснений судами арифметично вірний їх розрахунок.

Не погоджуючись з судовими актами місцевого та апеляційного господарських судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежний фінансовий брокер "Життя" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.2016 р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2016 р. справу №924/455/16 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний фінансовий брокер "Життя" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 12.12.2016 р.

Поряд з цим, ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 р. задоволено клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/6185 від 12.12.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Корнілової Ж.О. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №924/455/16 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я, Ковтонюк Л.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.12.2016 р.).

До початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

У судове засідання 12.12.2016 р. з'явились представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання як до Вищого господарського суду, так і за місцем проведення відеоконференції - до господарського суду Хмельницької області, не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2014 р. Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Класік страхування життя" (страховик, довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний фінансовий брокер "Життя" (повірений) укладено договір доручення №08/14, за умовами якого повірений від імені та в інтересах страховика здійснює посередницькі послуги зі страхування життя. Зокрема, повіреному надаються повноваження щодо залучення страхувальників, збору та оформлення документів, необхідних для укладання договорів страхування життя.

Надалі, а саме: 03.10.2014 р., між сторонами укладено додаткову угоду №4 до вказаного договору, у якій зазначено, що довіритель виплачує повіреному мотивацію у розмірі 150 000 грн. 00 коп., якщо обсяг платежів першого року страхування, залучених повіреним у період з 01.11.2014 р. по 31.12.2014 р., становитиме не менше 700 000 грн. 00 коп. За умови виконання повіреним зазначених показників, дану мотиваційну програму довіритель зобов'язується виплатити до 04.03.2015 р. При цьому, якщо рівень оплат страхових платежів клієнтів другого року становитиме менше 70% платежів першого року, то повірений зобов'язується повернути мотиваційні кошти у розмірі 150 000 грн. 00 коп. довірителю до 25.01.2016 р.

В свою чергу, 26.11.14 р. між сторонами укладено додаткову угоду №5, згідно з якою довіритель виплачує повіреному мотивацію у розмірі 100 000 грн. 00 коп., якщо обсяг платежів першого року страхування, залучених повіреним у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., становитиме не менше 500 000 грн. За умови виконання повіреним зазначених показників, дану мотиваційну програму довіритель зобов'язується виплатити до 07.04.2015 р. При цьому, якщо рівень оплат страхових платежів клієнтів другого року становитиме менше 70% платежів першого року, то повірений зобов'язується повернути мотиваційні кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп. довірителю до 25.02.2016 р.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаних додаткових угод позивач перерахував відповідачу мотиваційні винагороди у розмірі 150 000 грн. 00 коп. та 100 000 грн. 00 коп. за платіжними дорученнями №194 від 03.03.2015 р. та №346 від 06.04.2015 р. відповідно.

Разом з цим, згідно дослідженими місцевим та апеляційним господарськими судами, розрахунками платежів та історіями внесків станом на 13.05.2016 р. та на 18.05.2016 р. за договорами страхування, укладеними за участю повіреного, страхові платежі другого року становили менше 70% платежів першого року.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути довірителю отримані повіреним мотиваційні винагороди.

Довіритель звертався до повіреного з відповідною претензією, однак, останній заперечив проти викладених в ній вимог.

Зважаючи на це, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 250 000 грн. 00 коп. неповернутих мотивацій, а також нарахованих на них 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 вказаного кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Особливості укладення та виконання договорів доручення врегульовано Главою 68 Цивільного кодексу України.

Так, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (ст. 1001 Цивільного кодексу України).

Статтею 1004 Цивільного кодексу України передбачено, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Враховуючи викладені правові норми, умови договору №08/14 від 12.03.2014 р. та додаткових угод до нього, а також з огляду на надані позивачем докази виплати мотиваційних винагород відповідачу, не досягнення відповідного рівня оплат страхових платежів клієнтами, залученими ним, не повернення відповідачем отриманих винагород в строк, встановлений в додаткових угодах, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 250 000 грн. 00 коп. заборгованості.

Крім того, зважаючи на прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, місцевий та апеляційний господарські суди стягнули з останнього 3% річних та інфляційні втрати у вірно визначеному судами розмірі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведену позицію попередніх судових інстанцій обґрунтованою, а прийняті ними рішення - законними, у зв'язку з чим дані рішення не підлягають зміні чи скасуванню.

Стосовно доводів, викладених в касаційній скарзі, судова колегія господарського суду касаційної інстанції вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В процесі дослідження наявних у матеріалах справи доказів, місцевим та апеляційним господарськими судами вмотивовано відхилено твердження відповідача про необхідність підписання сторонами актів звірки платежів за страховими договорами, які, на думку останнього, і є належними доказами рівня оплат страхових платежів клієнтами, залученими повіреним.

Господарськими судами попередніх інстанцій також не було прийнято до уваги посилання відповідача на лист вих. №119 від 21.11.2014 р., оскільки останній не свідчить про внесення сторонами змін до договору або додаткових угод щодо порядку виплати та повернення мотиваційних винагород.

Таким чином, господарський суд касаційної інстанції відхиляє аналогічні доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, оскільки останні стосуються виключно переоцінки доказів, досліджених попередніми судовими інстанціями.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний фінансовий брокер "Життя" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. рішення та господарського суду Хмельницької області від 04.08.2016 р. у справі №924/455/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк