ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2016 року Справа № 914/1117/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Карабаня В.Я.,
Нєсвєтової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Рава-Руське лісове господарство"на рішеннягосподарського суду Львівської області від 06.07.2016 р. (суддя Трускавецький В.П.)та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. (судді: Малех І.Б., Кузь В.П., Михалюк О.В.)у справі№914/1117/16 господарського суду Львівської областіза позовомКерівника Червоногвардійської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської областідоДержавного підприємства "Рава-Руське лісове господарство"провідшкодування 79 128 грн. 14 коп. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавстваза участю представників: від прокуратури Попенко О.С., прокурор відділу ГПУ, служб. посвідчення №042031, вид. 15.03.2016 р.від позивачане з'явилисьвід відповідачане з'явились
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року керівник Червоногвардійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" про відшкодування шкоди у розмірі 79 128 грн. 14 коп., завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.2016 р. у справі №914/1117/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р., позовні вимоги задоволено повністю, а саме: стягнуто з відповідача шкоду до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 30 % - 23 738 грн. 44 коп., до спеціального фонду обласного бюджету Львівської обласної ради в розмірі 20 % - 15 825 грн. 63 коп., до спеціального фонду місцевого бюджету Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області в розмірі 50 % - 39 564 грн 07 коп., із зарахуванням коштів на дохідний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 за кодом класифікації доходів 24062100 "Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами".
Так, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала у невчиненні дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, внаслідок чого сталось незаконне вирубування невстановленими особами дерев в кількості 41 шт. (збитки). Отже, за висновками попередніх судових інстанцій відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну допущеним ним незаконним вирубування дерев.
Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, Державне підприємство "Рава-Руське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р., рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2016 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Касаційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у судових рішеннях, обставинам справи та неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2016 р. справу №914/1117/16 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2016 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М., касаційну скаргу Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" прийнято до провадження, та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.12.2016 р.
В судове засідання 12.12.2016 р. з'явився представник прокуратури.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників сторін.
В судовому засіданні представник прокуратури заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2014 р. Львівським ОУЛМГ Державного агентства лісових ресурсів України складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого у Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" Пирятинського лісництва виявлено самовільну рубку загальною масою 38,09 куб.м. Згідно з переліком польової відомості у кварталах №25, 26, 27, 28, 30 самовільно зрізано 41 дерево.
Завдана шкода, визначена відповідно до "Такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями, громадянами незаконною рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 р., становить 79 128 грн. 14 коп.
Згідно із дослідженою господарськими судами попередніх інстанцій довідкою Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" №247/02-ох від 19.04.2016 р. на території Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області розташовані квартали №25, 26, 27, 28, 30 Пирятинського лісництва.
Одночасно, листом Гійченської сільської ради №146/02-09 від 11.05.2016 р. надано викопіюванням з проекту роздержавлення та приватизації земель Гійченської сільської ради та повідомлено, що на території цієї сільської ради знаходиться 1552,20 га земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні відповідача та зазначено, що квартали №25, 26, 27, 28, 30 Пирятинського лісництва Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" розташовані на адміністративній території Гійченської сільської ради. Зазначена інформація також підтверджується витягом з матеріалів лісовпорядкування, долученим до матеріалів справи.
Вироком Жовківського районного суду Львівського області від 06.04.2015 р. у справі №444/763/15-к встановлено, що в період часу з 11.11.2014 р. по 16.12.2014 р. ОСОБА_3 (майстер лісу Пирятинського лісництва Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство"), неналежно виконуючи свої службові обов'язки, допустив самовільну рубку 41 дерева, а саме: у кварталі №25 виділ 8 (11 дерев), №26 виділ 33 (1 дерево), №27 виділ 22 (1 дерево), №28 виділ 11 (10 дерев), виділ 14 (2 дерева), №30 виділ 1 (2 дерева), виділ 7 (3 дерева), виділ 11 (7 дерев), виділ 18 (4 дерева), загальною кубомасою 30,7 куб.м. на загальну суму 79 128 грн. 14 коп., внаслідок чого було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам та навколишньому природному середовищу. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України і призначено йому узгоджене сторонами покарання.
В матеріалах даної справи міститься копія рішення Жовківського районного суду Львівського області від 02.10.2015 р. у справі №444/1207/15-ц, яким задоволено позов Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" до ОСОБА_3 про стягнення з останнього 79 128 грн. 14 коп. шкоди заподіяної лісовому господарству внаслідок незаконної порубки.
Відповідно до ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, ч. 1 вказаної статті унормовує, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. Разом з тим, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 вказаного кодексу).
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в заподіянні шкоди.
За приписами ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 вказаного кодексу), а підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (ст. 63, п. 5 ст. 64 вказаного кодексу).
Згідно із вимогами ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
Враховуючи приписи чинного законодавства та з огляду на наявні докази, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев в кількості 41 шт. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства (забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), так само як і доказів відсутності вини відповідача у протиправній бездіяльності.
Частино 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Одночасно, в п. 6.1.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001 р. зазначено, що у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
З наведеного вбачається, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні (бездіяльність) їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев), внаслідок неналежного виконання останніми своїх службових обов'язків.
На підставі викладеного, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив, самовільне вирубування, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для вирубування дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконного вирубування, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
Таким чином, встановлений факт неналежного виконання відповідальною особою (працівником відповідача) службових обов'язків з порушенням вимог посадової інструкції, що призвело до незаконного вирубування дерев невстановленими особами доводить, що відповідачем порушено вимоги природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду. Вказані обставини не спростовано відповідачем.
Приписами ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України унормовано, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом (ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача 79 128 грн. 14 коп. шкоди, заподіяної внаслідок допущення останнім незаконного вирубування дерев.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України 15.11.2016 р. у справі №914/705/16, від 28.10.2015 р. у справі №909/132/15, від 08.10.2015 р. у справі №912/1676/14, від 30.07.2015 р. у справі №927/56/15, від 29.07.2015 р. у справі № 927/850/14.
Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 р. передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
З огляду на це, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів касаційної інстанції, як такі, що стосуються виключно переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень або не правильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів. Отже, підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2016 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. та рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2016 р. у справі №914/1117/16 залишити без змін.
Головуючий суддя А.С. Ємельянов
Судді В.Я. Карабань
Н.М. Нєсвєтова