ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 910/8795/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Могил С.К., розглянувши матеріали касаційноїскаргидержавного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.16 та рішення господарського суду міста Києва від 27.07.16у справігосподарського суду міста Києва №910/8795/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп"додержавного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"простягнення 115 182,40грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Підлісний Ю.С.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

04.01.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" (виконавець) та державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (замовник) було укладено договір №04/01/16 про надання послуг, предметом якого є вчинені виконавцем дії або їх сукупність, що включають в себе підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства, підготовку проектів договорів і процесуальних документів. Виконавець зобов'язався надавати послуги замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначених у договорі за погодженням сторін (п.2.1. договору).

Пунктом 2.5. договору сторони узгодили, якщо інші вимоги щодо обсягу послуг не обумовлені сторонами і не зафіксовані в додатку до договору, комплекс послуг включає: підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства України; правових висновків стосовно законності вчинення правочинів; розробку проектів договорів; складення процесуальних та інших документів правового характеру (претензії, листи, позовні заяви, запити, відповіді на листи та ін.); представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування та перед юридичними особами будь-якої форми власності; представництво та захист інтересів замовника в органах судової влади; здійснення методичного керівництва правовою роботою на підприємстві замовника; надання висновків про відповідність чинному законодавству проектів наказів, положень, розпоряджень, договорів та інших документів, що видаються замовником; підготовку проектів рішень, наказів, розпоряджень, постанов замовника, що стосуються його діяльності.

Відповідно до п.5.2. договору за надані послуги замовник виплачує виконавцеві грошову винагороду, яка встановлюється сторонами відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг.

Згідно п.5.3. договору винагорода виплачується замовником до 5-го числа кожного місяця за попередній місяць на підставі акту приймання-передавання послуг.

Вартість послуг за цим договором складає 48 000,00грн. на місяць (п.5.4. договору).

Зазначаючи, що замовник у порушення вищевикладених умов договору не розрахувався за надані послуги, ТОВ "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" звернулися до суду з позовом про стягнення з ДП МОУ "Укрвійськбуд" 96 000,00грн. основного боргу за договором № 04/01/16 про надання послуг від 04.01.2016, 4 152,89 грн. інфляційних втрат, 629,51 грн. 3% річних, 7 680,00 грн. пені та 6 720,00 грн. штрафу.

27.07.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Зеленіна Н.І.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з державного підприємства на користь товариства боргу у сумі 96 000,00грн., інфляційних втрат у сумі 4 152,89грн., та 3% річних у сумі 629,51грн. В іншій частині позову відмовлено.

20.10.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення від 27.07.2016 у частині відмовлених позовних вимог скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення про їх задоволення. Резолютивну частину рішення викладено у редакції з урахуванням решти задоволених вимог, стягнуто з ДП МОУ "Укрвійськбуд" на користь ТОВ "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" 7 680,00грн. пені та 6 720,00грн. штрафу. Постанова апеляційного суду мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції, що умовами укладеного сторонами договору не передбачено таких видів відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг, як штраф та пеня.

У касаційній скарзі державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" посилалися на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати ухвалені у справі постанову та рішення, а справу скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції. Стверджували, що судами обох інстанцій не досліджувалися обставини фактичного надання послуг, відсутність переліку послуг, які були надані в акті приймання-передачі наданих послуг.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції мотивовано виходили із того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Задовольняючи позовні вимоги товариства у частині стягнення основного боргу, попередні судові інстанції, урахувавши приписи діючого законодавства, умови укладеного між сторонами договору, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, зокрема Актів приймання-здачі робіт від 01.02.2016 та від 01.03.2016, підписаних та скріплених печатками обох сторін без зауважень, дійшли обгрунтованих висновків про наявність підстав для стягнення заборгованості у сумі 96 000,00грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї статті нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій, застосовуючи положення ст.ст.610, 625 ЦК України, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і визнавши його арифметично вірним, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення цих вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 4 152,89 грн. інфляційних втрат та 629,51 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 7 680,00 грн пені та 6 720,00 грн. штрафу, апеляційний господарський суд правильно виходив із того, що відповідач є державним підприємством, тому установивши факт порушення ним строків виконання договірних зобов'язань, застосовуючи положення зазначеної статті закону, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення цих позовних вимог.

Твердження заявника про те, що послуги згідно договору №04/01/16 від 04.01.2016 фактично не надавались, не заслуговують на увагу та спростовуються наявними у матеріалах справи документами, якими підтверджується заявлена до стягнення сума боргу. Зазначені доводи були відхилені мотивованими висновками судів обох інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.16 у справі №910/8795/16 господарського суду міста Києва - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя С.К. Могил