ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 910/7200/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М., Шевчук С.Р.перевірив касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р.у справі№910/7200/16 господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Велварт"за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_5 2. ОСОБА_6провизнання недійсним рішення загальних зборів учасників

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному, сформований склад колегії суддів у справі №910/7200/16: головуючий суддя (доповідач) - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шевчук С.Р.

за участю представників

позивача - ОСОБА_7;

відповідача - Пархоменка О.О.;

третіх осіб 1. - не з'явились;

2. - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", яке оформлене протоколом № 6 від 25.11.2015р., про звільнення з 25.11.2015р. з посади директора ОСОБА_4 та про призначення з 26.11.2015р. на посаду директора ОСОБА_9.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. (суддя Спичак О.М.) у справі №910/7200/16 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. (колегією суддів у склад головуючого судді Дідиченко М.А., суддів: Пономаренка Є.Ю., Чорної Р.В.) рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. у справі №910/6272/16 залишити в силі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.11.2015 р. було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", результати яких оформлено протоколом №6 від 25.11.2015р. На вказаних зборах вищим органом управління відповідача було прийнято рішення про: звільнення з 26.11.2015р. з посади генерального директора товариства ОСОБА_4 згідно поданої нею заяви; призначення з 27.11.2015р. на посаду генерального директора товариства ОСОБА_9; доручення генеральному директору товариства здійснювати повноваження та обов'язки генерального директора товариства без довіреності, а також вирішувати всі питання, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю товариства (право розпорядчого (першого) підпису), в тому числі, підписувати від імені товариства договори, будь-які інші документи, які стосуються діяльності та інтересів товариства, представляти інтереси товариства у всіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, закладах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, та вчиняти будь-які інші дії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", передбачених законами, іншими нормативними актами України та статутом товариства; доручення директору товариства здійснити всі дії, пов'язані з реєстрацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" в Солом'янській районній в м.Києві державній адміністрації та зміну відомостей про генерального директора в банківських установах для належної реєстрації.

Судами встановлено, що на день прийняття вищевказаного рішення учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" були: громадянин України ОСОБА_6 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу); громадянка України ОСОБА_4 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу) та громадянин Туреччини ОСОБА_5 (з часткою у розмірі 50% статутного капіталу).

Підставами для виникнення спору у даній справі за твердженням позивача стало те, що спірне рішення було прийнято без її участі, про їх проведення вона повідомлена не була, протоколу №6 від 25.11.2015р. не підписувала, як і не підписував його та не брав участі у даних зборах інший учасник товариства - ОСОБА_5, а відтак, за рішення загальних зборів, оформлені протоколом №6 від 25.11.2015р. прийняті за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції, було витребувано у Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційну справу відповідача, в якій міститься рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015р. Проте, встановивши, що надана відповідачем копія спірного рішення, оформленого протоколом №6, відрізняється від копії, що міститься у матеріалах реєстраційної справи, суд першої інстанції, оцінивши у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що під час розгляду спору необхідно приймати до уваги саме примірник рішення протоколу №6 від 25.11.2015р., який був представлений до матеріалів справи відповідачем. Із зазначеним висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції, відповідно до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, колегія суддів касаційної інстанції під час перевірки правильності застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, приймає до уваги встановлені судами обставини справи на підставі протоколу №6, долученого до матеріалів справи відповідачем.

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, здійснивши аналіз змісту довіреності №1239 від 19.05.2006р., на підставі якої ОСОБА_11 приймала участь у спірному засіданні загальних зборів від імені учасника товариства - ОСОБА_5, дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати, що ОСОБА_11 була уповноважена від імені ОСОБА_5 приймати участь у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" та голосувати на зборах, а отже і про відстуність на загальних зборах відповідача кворуму.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив, що ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_11 вести від його імені справи у всіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, а отже, вважав, що ОСОБА_11 була уповноважена від імені ОСОБА_5 приймати участь у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" та голосувати на них. Крім того, апеляційним господарським судом було враховано пояснення ОСОБА_12, який погоджується із рішеннями прийнятими на загальних зборах учасників відповідача 25.11.2015 р. та ОСОБА_6, який підтвердив, що був присутнім на загальних зборах учасників відповідача 25.11.2015 р. та повністю підтримає прийнятті на ньому рішення. Відтак, суд дійшов висновку про наявність кворуму на загальних зборах учасників ТОВ "Велварт" 25.11.2015р. та відсутність інших підстав для визнання спірного рішення недійсним.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційного господарського суду, оскільки вважає його таким, що не ґрунтується на нормах права з огляду на наступне.

Згідно п.4 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частини першої ст. 167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом ст.116 Цивільного кодексу України та ст.10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.145 Цивільного кодексу України та ст.58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Проте слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону, як вірно зазначено судами, є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства").

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції чинній на момент проведення загальних зборів) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інтереси ОСОБА_5 на загальних зборах 25.11.2015р. представляла його дружина ОСОБА_11 на підставі довіреності №1239 від 19.05.2006р.

Відповідно до змісту довіреності №1239 від 19.05.2006р. ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_11 (в дівочості ОСОБА_11) управляти та розпоряджатися всім майном, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося. У довіреності вказано, що повірений має право: укладати всі дозволені законом угоди на управління і розпорядження майном: купувати, продавати, дарувати, приймати в дарунок, обмінювати, заставляти і приймати в заставу житло й інше майно, в тому числі укладати договори іпотеки нерухомого майна, робити розрахунки по укладеним угодам, приймати спадщину або відмовлятися від неї; одержувати інше належне мені майно, гроші (вклади), цінні папери, а також документи від усіх осіб, установ, підприємств, організацій, у тому числі з відділень Держбанку, Зовнішекономбанку, Ощадбанку й інших у тому числі комерційних, банків України, відділень зв'язку і телеграфу по всіх підставах, розпоряджатися рахунками у відділеннях Держбанку, Зовнішекономбанку, Ощадбанку й інших, у тому числі комерційних банках; одержувати поштову, телеграфну та іншу кореспонденцію, у тому числі грошову і посилкову, вести від його імені справи у всіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, а також вести справи у всіх судових установах із усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей.

Для цього довірителем надано повіреному право: подавати від його імені довідки та документи, подавати заяви, отримувати належні мені гроші, проводити необхідні платежі, розписуватися, одержувати довідки та документи, а також виконувати всі інші дії пов'язані, з даною довіреністю.

Довіреність видана терміном на десять років, без права передовіреності і дійсна по дев'ятнадцятого травня дві тисячі шістнадцятого року.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

У ч.ч.1,3 ст.244 Цивільного кодексу України закріплено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством (частина 5 ст.245 Цивільного кодексу України).

Як роз'яснено у п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016р учасники (акціонери) можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема, частиною третьою статті 247 Цивільного кодексу України. Якщо довіреність учасника (акціонера) на право участі та голосування на загальних зборах оформлена (складена або посвідчена) з порушенням встановлених законодавством вимог, голоси учасника (акціонера), передані за такою довіреністю, не можуть враховуватися під час визначення кворуму на загальних зборах та результатів голосування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_11 вести від його імені справи у всіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, що свідчить про достатність повноважень останньої на представництво його інтересів як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" у засіданні загальних зборів, що відбулось 25.11.2015р.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.

Право брати участь в управлінні справами товариства, яким наділений учасник товариства згідно п.1 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України, та яке відноситься до прав немайнового характеру, не є тотожним праву управляти та розпоряджатись майном особи, яка видала довіреність. Відтак, враховуючи, що згідно ч.1 ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, відсутність у довіреності №1239 від 19.05.2006р. права повіреної брати участь у загальних зборах з правом прийняття на них рішень від імені довірителя свідчить, що голоси учасника, від імені якого діяв представник - ОСОБА_5, не можуть враховуватися під час визначення кворуму на загальних зборах та результатів голосування.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що ОСОБА_11 не мала повноважень на участь та голосування на загальних зборах від імені ОСОБА_5, а відтак, на загальних зборах відповідача, які було проведено 25.11.2015р. був відсутній кворум, що свідчить про те, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015р. було прийнято з порушенням приписів ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" та є безумовною підставою для визнання їх недійсними.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову та визнання недійсним спірного рішення загальних зборів, оформленого протоколом №6 від 25.11.2015р. Натомість, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, тому підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. у даній справі - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. у справі №910/7200/16 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. у справі №910/7200/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" (ідентифікаційний код 37174939) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні) 60 копійок судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя: С.В. Владимиренко

Судді: А.М. Демидова

С.Р. Шевчук