ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 910/13237/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Юнекс Банк"на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 рокуу справі№910/13237/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Юнекс Банк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жировий альянс"провизнання рішення загальних зборів учасників товариства від 27.04.2016 року, оформлене протоколом №2 недійсниму судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явилися

відповідача: Волощук Р.А., дов. від 24.06.2016 б/н

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Юнекс Банк" (далі за текстом - ПАТ "Юнекс Банк", Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жировий альянс" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 27.04.2016, оформленого протоколом №2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 (головуючий суддя - Отрюх Б.В., Михальська Б.В., Тищенко А.І.) у задоволенні позовних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ПАТ "Юнекс Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 та прийняти нове рішення про задоволення заявлених Банком позовних вимог. Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що прийняття загальними зборами Товариства рішення від 27.04.2016, оформленого протоколом №2, про ліквідацію товариства без врахування п.7.1.2 умов кредитного договору від 12.07.2012 №0.78.0712.ЮО_К є порушенням норм чинного законодавства України у сфері виконання договірних зобов'язань, що, відповідно, є підставою для визнання згаданого рішення недійсним. Крім цього, місцевим судом, в порушення статті 84 Господарського процесуального кодексу України, не викладено мотиви відмови у задоволенні клопотання Банку про забезпечення позову від 18.07.2016 №06-2244, про що також наголошувалося в апеляційній скарзі. Проте, апеляційний суд залишив згадані доводи Банку поза увагою.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Юнекс Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жировий альянс" укладено кредитний договір №0.78.0712.ЮО_К, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії, в розмірі 8 000 000,00 грн., на строк до 10.07.2015 (включно), а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії та виконати свої зобов'язання в повному обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Додатковою угодою №12 від 08.07.2015 до кредитного договору продовжено термін погашення кредитної лінії до 06.07.2016.

Відповідно до п.7.1.2 кредитного договору до повного виконання зобов'язань по цьому договору позичальник зобов'язується: не здійснювати без попередньої письмової згоди банку наступні дії: злиття, поділ, приєднання, перетворення, виділ, заснування нових юридичних осіб, прийняття рішення про ліквідацію позичальника, а також щодо внесення змін та доповнень до установчих документів про статус позичальника.

27.04.2016 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жировий альянс" на яких прийнято рішення, оформлені протоколом №2, про припинення Товариства шляхом ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жировий альянс", створення ліквідаційної комісії та призначення ліквідатора - Булаха Олександра Івановича (далі за текстом рішення загальних зборів від 27.04.2016).

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Банку визнати недійсним рішення загальних зборів від 27.04.2016, як такого, що прийняте з порушенням п. 7.1.2 умов кредитного договору від 12.07.2012 та направлене на уникнення необхідності виконання власних зобов'язань з повернення кредитних коштів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись приписами статей 97, 110, 145, 150 Цивільного кодексу України, статті 60 Закону України "Про господарські товариства", дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки невиконання стороною кредитного договору зобов'язання щодо не здійснення дій, направлених на припинення діяльності товариства без дозволу банку, не може бути підставою для визнання недійсними рішень зборів учасників господарського товариства.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду у випадках, встановлених законом (частина 1 статті 150 Цивільного кодексу України).

Статтею 145 Цивільного кодексу України передбачено, що вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників, до виключної компетенції яких належить, зокрема, прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідно до п.10.1 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жировий альянс" затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жировий альянс" протокол №13/14 від 07.08.2014, для організації діяльності товариства в його структурі створюються наступні органи управління: вищий орган управління, через який в управлінні товариством беруть участі усі учасники товариства - Загальні збори учасників.

Вищим органом управління товариством є загальні збори учасників (п.10.2 статуту).

Згідно з п.10.6 статуту, до кола питань, які є виключною компетенцією загальних зборів належать: прийняття рішення про ліквідацію, реорганізацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Пунктом 12.8.1 статуту передбачено, що товариство ліквідується за рішенням загальних зборів учасників.

Оскаржуваним позивачем рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.04.2016, оформленого протоколом №2, вирішено припинити діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жировий альянс" шляхом його ліквідації, створити ліквідаційну комісію, звільнити директора товариства, встановити порядок та строки ліквідації товариства та прийняття претензій та вимог кредиторів.

Відповідно до частин 1, 6 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 60 Господарського кодексу України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів, що прийняття рішення про припинення шляхом ліквідації товариства належить до виключної компетенції загальних зборів.

Зазначене право учасників не може бути обмежене, крім випадків, передбачених законом. Положення п. 7.1.2 кредитного договору, на які посилається Банк в обґрунтування своїх вимог, не є такою обставиною, оскільки законодавство не передбачає можливості встановлення у цивільно-правовій угоді умов попереднього погодження учасником з будь-якими особами можливості голосування на загальних зборах за рішення, наслідком прийняття якого може бути припинення юридичної особи.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Олійно-жировий альянс" про ліквідацію товариства порушує права банка як кредитора, оскільки прийнято з порушенням умов п. 7.1.2 кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 12.07.2012 №0.78.0712.ЮО_К без попередньої письмової згоди банку, є необґрунтованими, оскільки невиконання стороною кредитного договору зобов'язання щодо невчинення дій, направлених на припинення діяльності товариства без дозволу банку, згідно з законодавством не може бути підставою для визнання недійсними рішень зборів учасників господарського товариства.

До того ж, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.05.2016 у газеті "Голос України" №87(6341) було надруковано оголошення щодо прийняття рішення на загальних зборах учасників про припинення юридичної особи шляхом ліквідації. Отже, банк як кредитор не був позбавлений можливості звернутись у встановлений законом строк з заявою про визнання його вимог та захистити свої права щодо повернення наданих ним за кредитним договором від 12.07.2012 №0.78.0712.ЮО_К коштів у передбачений законом спосіб.

Колегія суддів також не може погодитися з доводами скаржника про те, що, оскільки законодавство не забороняє сторонам вносити пункти щодо здійснення певних дій однією стороною договору (товариством) за письмовою згодою іншої сторони договору (банку), то, за умови підписання такого договору, зобов'язання сторін повинні виконуватися належним чином.

По-перше, судами не встановлено, яка міра відповідальності передбачена кредитним договором від 12.07.2012 №0.78.0712.ЮО_К за порушення товариством п.7.1.2 цього договору. По-друге, за загальним правилом, вміщеним у статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Приписами 1, 6 статті 59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів або за рішенням засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників. Судами не встановлено, а Банком недоведено наявності у останнього статусу власника чи засновника ТОВ "Торговий дім "Олійно-жировий альянс", що виключає можливість впливу Банку на вирішення загальними зборами питань, які відповідно до п.10.6 статуту товариства віднесені до виключної компетенції загальних зборів товариства.

До того ж, як обґрунтовано зазначено судами, рішення загальних зборів акціонерів (учасників) може бути оскаржене лише акціонером (учасником), права та охоронювані інтереси якого порушені, тоді як позивач не був та не є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жировий альянс".

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України при перегляді оскаржуваних судових рішень враховує, що допущені місцевим та апеляційним господарськими судами порушення вимог статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України не вплинули на правильність вирішення судами спору по суті та не віднесені статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України до безумовних підстав скасування рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі № 910/13237/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова