ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 905/3016/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргирегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій областінапостанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.16 та рішення господарського суду Донецької області від 23.02.16у справігосподарського суду Донецької області №905/3016/15за позовомрегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій областідофізичної особи - підприємця ОСОБА_4,третя особа, позивача:яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Святогірська міська рада,пророзірвання договору купівлі-продажу та повернення майна до комунальної власності,

за участю представників сторін:

від позивача - Качуровський В.В.,

від відповідача - не з'явилися;

від третьої особи - не з'явилися,

УСТАНОВИВ:

06.11.2015 регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулися до господарського суду Донецької області з позовом про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна №692 від 09.12.2009, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та зобов'язання останнього повернути об'єкт приватизації до комунальної власності.

23.02.2016 рішенням господарського суду Донецької області (суддя Тоцький С.В.), залишеним без змін 10.10.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді М'ясищев А.М., Будко Н.В., Геза Т.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з огляду на відсутність правових підстав для розірвання спірного договору.

У касаційній скарзі регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області посилалися на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати та ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду. Зазначали, що справу було розглянуто за відсутності належних та допустимих доказів, зокрема, оригіналу спірного договору купівлі-продажу та договору про відступлення права вимоги.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 09.12.2009 між Північно-Донецьким представництвом Фонду державного майна України (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір №692 купівлі-продажу об'єкту комунальної власності - нежитлового приміщення 22, загальною площею 13,9 кв. м., приміщення 23, загальною площею 27,7 кв. м., що складає 6-100 ід. часток, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт комунальної власності - частку адміністративної будівлі, що знаходиться за зазначеною адресою та складається з цегляної споруди, вказаної у плані під літерою А-2, загальною площею 634,5 кв. м. (п.1.1. договору). Майно, яке відчужується за договором купівлі-продажу №692 від 09.12.2009 є комунальною власністю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Святогірською міською радою від 21.08.2007, зареєстрованого в КП БТІ м. Слов'янськ під №120 у книзі 2, реєстраційний №1999166, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.08.2007 №15656316. У свою чергу, покупець зобов'язався прийняти зазначений об'єкт приватизації, оплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію об'єкта приватизації в БТІ. Перехід права власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати вартості придбаного об'єкта приватизації (п.п.1.1., 1.2 договору).

Згідно п.2.1. договору покупець зобов'язаний внести 68 587,20грн. з ПДВ за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50% від продажу об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ.

За змістом пункту 3.2. договору передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами у 3-денний термін після сплати вартості придбаного об'єкта приватизації.

У розділі 5 сторони визначили обов'язок покупця в установлений договором строк сплатити ціну продажу об'єкта приватизації та прийняти його. Подальше відчуження та передача в заставу покупцем об'єкта приватизації у період чинності умов цього договору здійснюються за погодженням продавця із забезпеченням переходу до нового власника всіх зобов'язань, невиконаних покупцем на момент такого відчуження, відповідальності за їх невиконання, визначених законодавством та цим Договором прав та обов'язків покупця згідно з законодавством України.

Судами установлено, що договір №692 від 09.12.2009 нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Соловйовою С.С. та зареєстрованого у реєстрі №5699. Факт оплати та прийняття об'єкта приватизації сторонами не оспорюється.

Надалі у зв'язку з ліквідацією Північно-Донецького представництва Фонду державного майна України, на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного та нотаріально посвідченого 13.05.2013 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрованого у реєстрі №1339, до Фонду державного майна по Донецькій області як нового кредитора, перейшло право вимоги за договором купівлі-продажу №692 від 09.12.2009.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов пунктів 5.2-5.4 договору №692 від 09.12.2009, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про розірвання зазначеного договору та повернення майна до комунальної власності.

Відхиляючи доводи позивача стосовно невиконання відповідачем умови п.5.2. договору щодо невиконання обов'язку оформити право володіння (користування) земельною ділянкою під об'єктом приватизації, попередні судові інстанції правильно виходили із того, що спірним договором не було передбачено розмір та кадастровий номер зазначеної земельної ділянки, тому за умови не визначення останніх позивачем, він не вправі покласти на відповідача зобов'язання щодо переоформлення цієї земельної ділянки. Крім того, відчужена частина будівлі складає 6/100 частки адміністративної будівлі загальною площею площею 634,5 кв. м., а згідно з положеннями ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч.2 ст.11 ЦК України, ст.174 ГК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 626 ЦК України визначає, зокрема, поняття договору - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до положень ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є: несплата коштів, визначених договором купівлі-продажу, протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору; невиконання або неналежне виконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об'єкта; невиконання умов договору купівлі-продажу у зв'язку з банкрутством приватизованого підприємства або підприємства, до якого було передано приватизований об'єкт.

Проаналізувавши викладені положення чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність серед наведених підстав жодної для розірвання договору купівлі-продажу №692 від 09.12.2009.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За положеннями ст.32, 33 ГПК України, для отримання судового захисту особа повинна довести ті обставини на, які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладені положення процесуального закону, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення останнього до комунальної власності.

Достатніх обґрунтувань, які б спростовували висновки обох судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.16 та рішення господарського суду Донецької області від 23.02.16 у справі №905/3016/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк