ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 904/4541/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 р. (суддя Рудовська І.А.)та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 р. (судді: Виноградник О.М., Дармін М.О., Антонік С.Г.)у справі№904/4541/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь"простягнення 75 544 грн. 36 коп.за участю представників: від позивача Переяславська М.В., довіреність №265-4016 від 18.05.2011 р.від відповідача Кравцов О.В., довіреність №1 від 25.05.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" про стягнення 75 544 грн. 36 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 р. у справі №904/4541/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 25 186 грн. 74 коп. - пені, 1 717 грн. 28 коп. - 3% річних, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказані судові рішення мотивовано наявністю між позивачем і відповідачем договірних зобов'язань з поставки товарів, які були у повному обсязі виконані позивачем та оплачені відповідачем. Однак, за висновками попередніх судових інстанцій, оплата товарів здійснена з порушенням строків, у зв'язку з чим, у відповідача виник обов'язок сплатити пеню та 3% річних, розмір яких було визначено судами, з урахуванням наданого відповідачем контррозрахунку.

Не погодившись з судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровського області від 11.07.2016 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 р. в частині відмови в задоволені позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, які призвели до неправильного застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2016 р. справу №904/4541/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 12.12.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/6183 від 12.12.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Корнілової Ж.О. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №904/4541/16 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я, Ковтонюк Л.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.12.2016 р.).

До початку судового розгляду представник відповідача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

У судове засідання 12.12.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №904/4541/16 є позовні вимоги про стягнення 75 544 грн. 36 коп., з яких 70 722 грн. 38 коп. пені та 4 821 грн. 98 коп. 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за договором поставки №151001/1406481 від 10.12.2016 р.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2014 р. Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (покупець) укладено договір поставки №151001/1406481, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно п. 3.4 вказаного договору феросплави (далі - товар), протягом строку з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., на умовах, в кількості та строки, зазначені у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктом 8.6 вказаного договору визначено, що він набирає чинності з 01.01.2015 р. і діє до 01.04.2016 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

Крім того, умовами договору встановлено, що датою поставки товару та переходу права власності, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній, при поставці товару автотранспортом датою поставки вважається дата передання товару покупцю (найнятому ним перевізнику) на складі вантажовідправника, зазначена у накладній на відпуск товару. Моментом переходу права власності на товар є дата поставки товару (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору поставки покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з дати поставки товару.

При цьому, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, вартість якого розрахована згідно п. 5 Специфікацій цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати. Вказане положення викладено в п. 7.6 договору.

Одночасно, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами погоджено та підписано специфікації до договору поставки №151001/1406481 від 10.12.2014 р., в яких визначено найменування товару, якість, упаковка, кількість, ціна для розрахунків за поставлену продукцію, базова ціна на дату відвантаження, ринок збуту, строки поставки.

Поряд з цим, в матеріалах справи містяться надані позивачем копії рахунків на оплату товару: №200393 від 11.06.2015 р., №200397 від 11.06.2015 р., №200869 від 03.07.2015 р., №201002 від 13.07.2015 р., №201372 від 08.08.2015 р., з доданими до них залізничними накладними та видатковою накладною, що підтверджують факт поставки товару.

Таким чином, позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме: простроченням останнім оплати за відвантажений товар.

Проте, відповідач, не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, 14.06.2016 р., надав власний контррозрахунок, в якому зазначив, що позивачем не враховані здійснені відповідачем оплати від 23.10.2015 р. та від 02.11.2015 р., а також акт звірки взаємних розрахунків від 12.03.2016 р. за період з 01.01.2015 р. по 11.03.2015 р., підписаний представниками сторін

Як унормовано в ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, за приписами в ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеним факт прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобов'язань.

Разом з тим, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що позивач невірно здійснював зарахування оплат відповідача, тобто, позивач самостійно, у зручний для себе спосіб визначав в рахунок погашення якої саме заборгованості зараховувати оплати відповідача, оскільки останній в платіжних дорученнях не зазначав призначення платежу, а лише вказував, що оплата відбувається згідно договору поставки №151001/1406481 від 10.12.2014 р.

З приводу наведеного, господарськими судами попередніх інстанцій було зауважено, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведене підтверджується листом Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України №06-10/10-1215 від 29.10.2004 р., в якому зазначено, що питання віднесення платежу до певного періоду має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином:

- якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору;

- якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Таким чином, місцевий господарський суд з яким погодився апеляційний господарський суд, здійснив перерахунок заявлених позивачем пені та 3% річних по кожному виставленому рахунку, та з урахуванням п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. (день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, отже, штрафні санкції не нараховуються) прийшов до вірного висновку про задоволення позову частково, а саме про стягнення з відповідача 25 186 грн. 74 коп. - пені, 1 717 грн. 28 коп. - 3% річних.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення місцевого та апеляційного господарських судів у справі №904/4541/16 є законними та обґрунтованими, оскільки їх прийнято в результаті дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів, в процесі дослідження яких повно та всебічно встановлено обставини справи та таким обставинам надана правильна юридична оцінка.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, судова колегія Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів винесені при повному з'ясуванні фактичних обставин справи, у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачається підстав для їх зміни чи скасування.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 р. у справі №904/4541/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк