Постанова ВГСУ від 12.11.2015 року у справі №922/1760/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 922/1760/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Безпалюк О.Л. - дов. від 18.04.15, відповідача: Закаблуков А.С. - дов. від 05.01.15,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.08.15у справі№922/1760/14 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"простягнення 22302901,63 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області про стягнення з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" 20301928,62 грн. боргу, 1282439,14 грн. пені, 241483,50 грн. інфляційних витрат та 477050,38 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного і повного проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором №13/2716-ТЕ-32 від 28.12.12.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.06.15 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" 16171,60 грн. пені, 6558,28 грн. інфляційних втрат, 59601,29 грн. - 3% річних. У решті позову відмовлено. Відстрочено виконання рішення суду на 3 місяці, починаючи з 16.06.15 до 16.09.15. Місцевий господарський суд виходив з факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати його вартості. Суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливе зменшення спірної суми пені до 16171,60 грн. та виходив з приписів статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Водночас суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення та визнав можливим відстрочити його виконання на 3 місяці, керуючись приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України. У позові про стягнення 20301928,62 грн. боргу суд відмовив з огляду на те, що ця сума була сплачена відповідачем у відповідності до договору про організацію взаєморозрахунків №75/30 від 11.02.14 до звернення позивача з позовом до суду. Суд визнав, що договором про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №13/2716-ТЕ-32 від 28.12.12, у зв'язку з чим здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних і пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.15 (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині відмови у стягненні 1266267,54 грн. пені, 234925,22 грн. інфляційних витрат і 417449,09 грн. - 3% річних, а також відмовити у відстрочці виконання судового рішення. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 525, 526, 549-552, 599, 625, 631, 651, 654 Цивільного кодексу України, статей 233 617 Господарського кодексу України, статей 42, 32, 33, 34, 43, 83, 84, 121 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що спірний договір про організацію взаєморозрахунків не встановлює та не змінює прав і обов'язків сторін за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.12, а лише визначає джерело коштів, за рахунок яких буде погашена заборгованість за поставлений природний газ. Скаржник вважає безпідставним і зменшення судами заявленої до стягнення суми пені та надання відповідачеві відстрочки у виконанні судового рішення. При цьому, він посилається на недоведеність відповідачем виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру нарахованої пені і відстрочки виконання судового рішення.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.12.12 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - продавцем та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2716-ТЕ-32. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для іншої виробничо-комерційної діяльності). У розділі 5 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу підлягає 1309,20 грн. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 28540560 грн. з ПДВ (пункти 5.2, 5.5 договору). Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Відповідальність сторін передбачена розділом 7 договору. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. В процесі розгляду спору господарськими судами також було установлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.02.14 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" був укладений договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"). Предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.14 №30 "Про деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування". Згідно з пунктом 7 вказаного договору про організацію взаєморозрахунків Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013-2014 роки за договором №13/2716-ТЕ-32 від 28.12.12 грошові кошти: 20301928,62 грн., у тому числі 3383654,77 грн. ПДВ. Згідно з положеннями пункту 10 цього договору сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. У пункті 15 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони обумовили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Суди установили, що уклавши зазначений договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно з договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 №13/2716-ТЕ-32. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що позивач упродовж 2013 року передав у власність відповідача природний газ, за який останній розрахувався невчасно. Як установили суди, 20301928,62 грн. боргу було сплачено відповідачем за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 та договором про організацію взаєморозрахунків від 11.02.14 до звернення позивача з позовом до суду. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" 20301928,62 грн. боргу, 1282439,14 грн. пені, 241483,50 грн. інфляційних витрат та 477050,38 грн. - 3% річних в розмірі. Рішенням місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ці вимоги були задоволені частково. Місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 16171,60 грн. пені, 6558,28 грн. інфляційних втрат і 59601,29 грн. - 3% річних, відмовивши у решті позову. Суд також відстрочив виконання судового рішення на 3 місяці - до 16.09.15. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими актами у справі в частині надання відстрочки виконання судового рішення та відмови у позові про стягнення 417449,09 грн. - 3% річних, 234925,22 грн. інфляційних втрат і 1266267,54 грн. пені. Відтак судові акти переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 №30 був затверджений Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Вказаний Порядок визначає механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. У відповідності до пункту 4 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості. Наведеним пунктом також визначено учасників розрахунків, їх кількість. Як вже зазначалося, і це установили господарські суди, уклавши спірний договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ поставлений відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу№13/2716-ТЕ-32 від 28.12.12; що таким договором про організацію взаєморозрахунків (пункт 15) сторони засвідчили, що після виконання даних договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно їх предмета. Таким чином, для застосування санкцій, передбачених договором від 28.12.12 (стягнення пені) та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (стягнення 3% річних і інфляційних втрат) необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.14 у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 25.03.15 у справі № 924/1265/13, від 01.07.15 у справі №924/1230/14. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши усі обставини і зібрані у справі докази, перевіривши наданий розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшли висновку про підставність стягнення з відповідача 16171,60 грн. пені, 6558,28 грн. інфляційних втрат, 59601,29 грн. - 3% річних. Як вже зазначалося, в цій частині судові акти скаржником не оскаржені. Господарські суди установили, що для стягнення оспорюваних сум правові підстави відсутні, оскільки (як вже зазначалося) спірним договором про організацію взаєморозрахунків строки оплати були змінені, а відтак відповідальність настає лише за порушення цих строків, визначених вказаним договором про організацію взаєморозрахунків, що і було установлено судами. Як вже зазначалося, відповідач порушив строки оплати, які були встановлені спірним договором про організацію взаєморозрахунків, з огляду на що суди стягнули 3% річних, інфляційні втрати і пеню до моменту оплати боргу. Водночас суд зменшив суму нарахованої пені, виходячи з приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, суди, зменшуючи розмір пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Господарські суди установили, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через невідшкодування йому з бюджету різниці в тарифах, значну заборгованість споживачів і їх неплатоспроможність; важкий фінансовий стан боржника. Враховано судом і ступінь виконання боржником зобов`язань за договором; те, що поставлений за спірним договором газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та соціально значимих об'єктів міста. Разом з цим, суди врахували майнові інтереси позивача, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені господарськими судами обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для зменшення пені. Наведене узгоджується з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18. Як вже зазначалося рішенням місцевого господарського суду від 16.06.15, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, було відстрочено виконання судового рішення у цій справі на 3 місяці - до 16.09.15. Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність виняткових обставин, що ускладнюють та роблять неможливим вчасне виконання рішення суду у цій справі. При цьому, судами було надано оцінку наведеним відповідачем обставинам та враховано інтереси обох сторін, як то передбачено приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Господарськими судами при наданні відстрочки було враховано специфіку діяльності підприємства відповідача; те, що підприємство функціонує в складних економічних умовах, обумовлених жорстким державним регулюванням тарифно-цінової політики; що у відповідача відсутні у наявності обігові кошти. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для скасування судових актів у справі і в частині надання відстрочки судового рішення. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк викладеного не спростовують; норми матеріального і процесуального права до встановлених судами обставин застосовані правильно. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування судових актів у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.