ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 918/22/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівКондратової І.Д., Нєсвєтової Н.М.розглянувши матеріали касаційних скарг за участю представників : Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів", Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", Возного В.М. від позивача за первісним позовом: 1. Тихончук Л.Х. 2. Ващишина О.В. від відповідача за первісним позовом: Феденко Л.А. від третіх осіб: не з'явились від Возного В.М.: Янчук В.В.на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 рокуу справі№ 918/22/14за позовомВідкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів"доПублічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"треті особи, які не заявляють позовні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області; Здолбунівська міська радапровизнання права власності на нерухоме майнота за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"доВідкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів"про визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод продовольчих товарів" (далі позивач за первісним позовом) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (далі відповідач за первісним позовом) про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Щепкіна, 13, м. Здолбунів, Рівненська обл., а саме: будівля матеріального складу - ангар №1 та ангар №2; будівля трансформаторної підстанції; пункт технічного обслуговування; механічна майстерня; завальна яма; труба димова; башта водонапірна; дві артезіанські свердловини; пожежна водойма; газопровід поверхневий; трубопровід поверхневий; водойма пожежна; зовнішні електричні лінії; внутрішньомайданчикове асфальтне покриття; димова труба; наружна сан. сеть; наружні тепло сіті; позамайданчикові сітки; цех порошків; побутовий корпус; овочесховище; внутрішньомайданчикове авто покриття; реконструкція котельні; склад солі; димова труба; побутовий корпус (з урахуванням заяви про зміну предмету позову т.1 а.с. 150-151).

Відповідач за первісним позовом звернувся з зустрічним позовом про визнання права власності на те ж саме майно (т.1. а.с. 82-88).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.03.2014 року первісний позов задоволено. В зустрічному позові відмовлено.

В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначено про те, що: відповідно до реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, Рівненським обласним БТІ - 06.07.2011 року посвідчено, що майновий комплекс, який розташований по вул. Щепкіна, 13, в м. Здолбунів, в цілому зареєстровано за позивачем за первісним позовом на праві колективної власності, на підставі наказу регіонального відділення ФДМ України по Рівненській області від 05.07.2011 року № 252 (т.1 а.с.42); відповідачем за первісним позовом не надано жодного доказу щодо приналежності спірного Майна до предмету іпотеки.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року апеляційне провадження за скаргою ТОВ "Фірми Пульхім" припинено. Апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом було задоволено частково, рішення суду першої інстанції було змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Первісний позов задовольнити частково. Визнати за позивачем за первісним позовом право власності на майно, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Здолбунів, вул. Щепкіна, 13, а саме: - побутовий корпус; - будівля трансформаторної підстанції; - пункт технічного обслуговування; - механічна майстерня; - башта водонапірна; - 1 (одна) артезіанська свердловина; - 1 (одна) пожежна водойма. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовити." В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2014р. у справі №918/22/14 залишино без змін.

Тобто по відношенню до двох ангарів, завальної ями, труб димових, однієї артезианської свердловини, газопровода поверхневого; трубопровіду поверхневого; водойми пожежної; зовнішніх електричних ліній; внутрішньомайданчикового асфальтного покриття; зовнішніх сан. сітей; зовнішніх тепло сітей; позамайданчикової сітки; цеху порошків; овочесховища; внутрішньомайданчикового автопокриття; реконструкції котельні; складу солі в первісно заявлених позовних вимогах було відмовлено.

В мотивувальній частині постанови зазначено про те, що певні об'єкти на території Здолбуніського заводу продовольчих товарів відсутні, а саме: одна артезіанська свердловина, одна пожежна водойма, склад солі та дві димові труби. Крім того, іншому майну не можливо надати характеристику та віднести до окремих об'єктів нерухомості, а саме: трубопровід поверхневий, зовнішні електричні лінії, зовнішня санмережа, зовнішні тепломережі, позамайданчикові мережі з передавальними пристроями, однак за відсутності схем та планів їх розташування неможливо надати їм характеристику та віднести до окремих об'єктів нерухомості (зазначені висновки ґрунтуються на експертному висновку № 7820 -7821 Львівського НДІСЕ Волинського відділення від 18.02.2015 року (т.3 а.с. 96-100).

В постанові також зазначено, що труба димова та поверхневий газопровід є приналежностями до будівні котельні, яка перебуває у власності позивача за зустрічним позовом, і тому згідно договору іпотеки не визнаються окремими об'єктами нерухомості. Аналогічна правова природа завальної ями, яка є приналежністю до цеху плодопереробки, який теж перебуває у власності позивача за зустрічним позовом.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу в постанові на те, що цех порошків (літера Б-1), побутовий корпус (літера Б''3) та овочесховище (літера Б'1) не є окремими об'єктами заводу, а переобладнані і зареєстровані як будівля складу тари, який перебуває у власності відповідача за первісним позовом (т.3, а.с. 99). Тому, згідно зі ст. 33 ГПК України, належить відмовити за безпідставністю в задоволенні зустрічного позову в частині визнання права власності на цех порошків (літера Б-1), побутовий корпус (літера Б''3) та овочесховище (літера Б'1), а також в частині первісного позову про визнання права власності позивача за первісним позовом на вказані об'єкти.

Судом апеляційної інстанції прийнято до уваги висновки судової експертизи, згідно до якої ангар №1 та ангар №2 не є об'єктами нерухомості. Судовим експертом встановлена наявність лише одного ангару та зазначено, що другого ангару на території заводу немає.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що позивач за первісним позовом не довів, що ангар № 1 та ангар № 2 мають назву матеріальний склад, який входив до складу цілісного майнового комплексу і був переданий позивачу за первісним позовом згідно договору купівлі - продажу та наказу регіонального відділення ФДМУ.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, сторони у справі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких позивач за первісним позовом просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін; відповідач за первісним позовом просить суд скасувати постанову апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю

В своїх касаційних скаргах сторони зазначають, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом апеляційної інстанції невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

До Вищого господарського суду України звернувся з касаційною скаргою Возний В.М. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі, який вважає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки щодо спірного майна, а саме: будівлі матеріального складу - Ангар №1, який розташований у Рівненській області Здолбунівський р-н м. Здолбунів, вул. Щепкіна, 13 та просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судом було задоволено клопотання позивача за первісним позовом про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та представника Возного В.М., обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

05.07.2001 року Регіональним відділенням ФДМ України по Рівненській області видано наказ № 252 (т.1 а.с. 19) згідно до якого було передано нерухоме майно позивачу за первісним позовом, відповідно до переліку.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 20-22) залучено дублікат переліку нерухомого майна, що було передано позивачу за первісним позовом, згідно з договором купівлі - продажу від 25.12.1993 року та акт інвентаризації основних засобів позивача за первісним позовом від 14.12.2012 року.

Як вбачається з зазначених вище документів, до переліку входило майно (частина майна), що є предметом спору у даній справі (за виключенням внутрішньомайданчикового автопокриття та третьої димової труби, яка зазначена в клопотанні про зміну предмету позову).

Згідно до реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам Рівненського обласного БТІ (т.1 а.с. 42) на підставі наказу Регіонального відділення ФДМ України по Рівненській області від 05.07.2001 року за позивачем за первісним позовом зареєстровано об'єкт № 13 по вул. Щепкіна, якій в цілому складається з нерухомого майна згідно переліку (див. перелік до наказу ФДМ від 05.07.2001 року № 252).

До матеріалів справи залучено копію витягу з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.12.2005 року (т.1 а.с. 113), який свідчить про те, що майновий комплекс у м. Здолбунів по вул. Щепкіна, 13 був зареєстрований за позивачем за первісним позовом на праві колективної власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідач за первісним позовом звернувся з зустрічним позовом та просив визнати права власності за ним на спірне майно, оскільки вважає, що воно відноситься до спеціального майна, яке призначено для обслуговування основних (головних) будівель та пов'язані з ним спільним призначенням, тому являються приналежністю до об'єктів нерухомості, що входять до цілісного майнового комплексу та які належать йому на праві власності з 18.01.2011 року.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом іпотеки була частина майнового комплексу.

При розгляді даної справи суд апеляційної інстанції повинен був визначити власників спірного майна при наявності відповідних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір щодо визнання права власності на майно виник між сторонами, в зв'язку з укладанням та виконанням сторонами у справі договору іпотеки від 01.03.2011 року (т.1 а.с. 101-106), предметом якого була частина майна, що входила до складу майнового комплексу Здолбунівський завод продовольчих товарів. Договір іпотеки було укладено в забезпечення зобов'язань позивача за первісним позовом за договором кредитної лінії № КЛ/0800/06/07 від 21.06.2007 року (т.1.а.с.97- 100 ) (позивач за первісним позовом - іпотекодавець).

Предметом іпотеки було наступне майно: 1. Будівля млина; 2. Будівля прохідної з ваговою; 3. Будівля котельні; 4. Будівля сушки; 5. Будівля спиртозбереження; 6. Будівля складу; 7. Будівля цеху безалкогольних напоїв; 8. Будівля цеху плодопереробки; 9. Будівля складу тари (п.1.2 договору іпотеки).

Пунктом 4.2 договору іпотеки передбачено, що за вибором іпотекодержателя (відповідач за первісним позовом) звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом (у тому числі) передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя, в рахунок виконання умов кредитного договору.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 107) залучено акт приймання - передачі предмета іпотеки у власність від 18.01.2011 року. Згідно вказаного акту позивачем за первісним позовом передано у власність відповідачу за первісним позовом майно, яке було предметом договору іпотеки. В акті зазначено, що нерухоме майно передається разом з усіма приналежностями, що призначені для його обслуговування і пов'язані з ним спільним призначенням (система водопостачання, каналізації, кондиціювання та вентиляції, опалення, електрообладнання, кабельні мережі, охорона та пожежна сигналізація, система дротового зв'язку, ефірного та супутникового ТБ, телекомунікаційне обладнання, системи очищення води тощо).

До матеріалів справи залучені копії витягів про державну реєстрацію прав від 01.03.2011 року (т.1 а.с. 43-46), з яких вбачається, що за відповідачем за первісним позовом зареєстровано право власності на майно, яке було предметом договору іпотеки.

21.08.2014 року ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2014 року (т.3 а.с. 83) у даній справі було обґрунтовано призначено судову будівельно - технічну експертизу. Проведення експертизи було доручено Волинському відділенню Львівського НДІСЕ.

До матеріалів справи (т.3 а.с.96-100) залучено висновок № 7820-7821 від 18.02.2015 року судової будівельно - технічної експертизи по даній справі (далі експертний висновок).

Згідно до експертного висновку споруди ангарів № 1 та № 2 не відносяться до нерухомого майна і не являються окремими об'єктами нерухомості. З експертного висновку (т.3 а.с. 98) вбачається, що ангар № 2 було розібрано та вивезено за межі заводу. Апеляційною інстанцією фактично не розглянуте питання щодо права власності на ангар № 1.

Згідно експертного висновку на момент проведення дослідження будівлі цеху порошків, побутового корпусу та овочесховища переобладнані під склад тари (технічний паспорт Здолбунівського МБТІ від 26.08.2005 року).

Згідно технічного паспорту, будівля складу тари є цілою будівлею, а не окремими об'єктами нерухомості цеху порошків, побутового корпусу та овочесховища.

Як зазначено вище, в акті приймання - передачі від 18.01.2011 року вказана будівля складу тари.

Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки щодо вказаних вище будівель, які згідно експертного висновку були переобладнані під будівлю складу тари. І в зв'язку з виникненням спору між сторонами суд повинен був визначити, хто є власником вказаного майна, з урахуванням приписів ст. 392 ЦК України.

В експертному висновку зазначено, що димова труба та газопровід поверхневий є складовими частинами котельні, що забезпечує її експлуатацію, технічні паспорти на ці споруди відсутні тому вони не є окремими об'єктами нерухомості.

Враховуючи те, що будівлю котельні, згідно до зазначеного вище акту приймання - передачі (т.1 а.с. 40) передано у власність відповідачу за первісним позовом, з урахуванням експертного висновку, суд апеляційної інстанції повинен був визначити власника зазначеного спірного майна.

В експертному висновку зазначено, що споруда водонапірної башти передбачена для водозабезпечення основних цехів заводу та котельні, технічний паспорт на неї відсутній. Використання її без основних та допоміжних будівель заводу є недоцільним.

Оскільки предметом договору іпотеки була частина майнового комплексу, яка оформлена як власність відповідача за первісним позовом, з урахуванням експертного висновку, а також умов щодо передачі нерухомого майна (див. акт т. 1 а.с. 40) суд повинен був визначити власника зазначеного спірного майна та дати оцінку приналежності водонапірної башти до майна, яке було зареєстровано за відповідачем за первісним позовом.

В експертному висновку зазначено, що при проведенні візуального обстеження будівель та споруд Здолбуніського заводу продтоварів, за відсутності технічного паспорту будівля складу солі не ідентифікована.

Враховуючи експертний висновок, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог, як позивачу за первісним позовом та і відповідачу за первісним позовом в цій частині позовних вимог.

В експертному висновку зазначено, що будівля трансформаторної підстанції Літ. П-1 призначена для виконання спеціальних технічних функцій, а саме енергозабезпечення виробничих та допоміжних будівель заводу. Будівля трансформаторної підстанції може бути віднесена до окремого об'єкта нерухомості, але експлуатація основних та допоміжних будівель заводу за відсутності енергозабезпечення - неможливо, а також зазначено, що артсвердловина передбачена для водозабезпечення основних цехів заводу та котельні, технічний паспорт на неї відсутній, використання її без основних та допоміжних будівель заводу не доцільне, пожежна водойма, передбачена для пожежогасіння знаходиться в незадовільному стані.

При здійсненні апеляційного провадження судом фактично не надано оцінки експертному висновку (щодо трансформаторної підстанції, артсвердловини та пожежної водойми), оскільки, як вбачається з експертного висновку трансформаторна підстанція відноситься до системи енергозабезпечення всіх виробничих та допоміжних будівель заводу, артсвердловина відноситься до системи водопостачання всіх виробничих та допоміжних будівель заводу, а пожежна водойма передбачена для пожежогасіння.

Враховуючи взаємовідносини сторін щодо вказаного спірного майна, суд повинен був з урахуванням матеріалів зібраних у справі дати оцінку щодо можливого виникнення права спільної власності на зазначене майно.

В експертному висновку зазначено, що будівлі пункту технічного обслуговування та механічної майстерні Літ. О-1 відносяться до незавершеного будівництва.

Оскільки вказане майно було передано позивачу за первісним позовом на підставі Договору купівлі - продажу від 25.12.1993 року (т.1 а.с. 20-21) входило в єдиний виробничий комплекс ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів" та відноситься до незавершеного будівництва, не зазначено в акті передачі майна, яке було предметом договору іпотеки, судом апеляційної інстанції обґрунтовано задоволено первісний позов щодо вказаного майна.

В експертному висновку зазначено про те, що Завальна яма є складовою головного корпусу, якій на даний час зареєстрований під новою назвою - цех плодопереробки, технічний паспорт на завальну яму відсутній ідентифікувати її, як окремий об'єкт нерухомості не надається можливості.

Оскільки будівля цеху плодопереробки зазначена в акті приймання - передачі (т.1 а.с. 40), а згідно висновку експерту завальна яма є складовою головного корпусу - цех плодопереробки, суд апеляційної інстанції повинен був визначити власника зазначеного спірного майна.

В експертному висновку зазначено, що внутрішнньомайданчикове асфальтове покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне значення, належить до об'єктів благоустрою, тобто є типом покриття доріг і тротуарів, а не окремим об'єктом нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи в цій частині позовних вимог з підстав передбачених статтею 33 ГПК України, в задоволенні, як первісного так і зустрічного позову, не врахував тієї обставини, що вказане майно зазначено (згідно висновку експерту є наявним) у переліку нерухомого майна, яке було передано у відповідності з договором купівлі - продажу від 25.12.1993 року (т.1 а.с.22).

В експертному висновку зазначено, що в зв'язку з неможливістю візуального обстеження інженерних мереж за відсутності схем та планів їх розташування ідентифікувати трубопроводи поверхневі, зовнішні електричні лінії, зовнішні сан. мережі, зовнішні тепломережі, позамайданчикові мережі, як окремі об'єкти нерухомості не надається можливим.

Враховуючи ту обставину, що щодо вказаного майна (інженерного обладнання) відсутні відповідні схеми та плани, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні як первісного та і зустрічного позову.

В експертному висновку зазначено, що відсутні підстави вважати, що димова труба, рампа, артезіанська свердловина, водонапірна башта, замощення, трансформаторний пост, огорожа 1546,6 кв.м. та огорожа 101,4 кв.м. є приналежними речами, лише до будівлі цеху плодопереробки, будівлі спиртозбереження будівлі прохідної з ваговою, будівлі котельні, будівлі цеху безалкогольних напоїв, будівлі сушки, будівлі складу тари і не призначені для функціонування та обслуговування інших об'єктів заводу.

Даному висновку (щодо зазначеного майна) судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки.

В експертному висновку (т.3 а.с. 98) наведений перелік об'єктів, які розташовані на земельній ділянці відповідно плану розташування будівель та споруд Здолбунівського заводу продтоварів. Перелік складається з 17 об'єктів та зазначено про наявність тільки 1 ангару. В переліку відсутні склад - ангар № 2 (демонтовано); завальна яма (оскільки є складовою головного корпусу - зареєстрований під назвою цех плодопереробки); зазначено про наявність тільки однієї артезіанської свердловини; тільки однієї водойми пожежної; одної димової труби; будівля складу солі не ідентифікована, тобто відсутня.

Враховуючи експертний висновок судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено як в задоволенні первісного, так і зустрічного позовів в визнанні права власності на один з ангарів (№2), однієї з артезіанських свердловин, двох димових труб (в клопотанні про зміну предмету позову позивач за первісним позовом вказує на наявність трьох димових труб), однієї з пожежних водойм, складу солі.

Без проведення відповідної експертизи, суд першої інстанції не міг зробити обґрунтовані висновки щодо приналежності спірного майна і в зв'язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Що стосується касаційної скарги Возного В.М., то судова колегія зазначає, що разом з касаційної скаргою, зазначеною особою подано копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з яким будівля матеріального складу - ангар № 1 за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н, вул.Щепкіна, 13 належить йому на праві приватної власності, підставою виникнення є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (т.5 а.с. 93).

Судова колегія зазначає, що при вирішенні даного спору, та обставина, що експертним висновком частина спірного майна визначена як рухоме, не може бути підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, приписи статті 392 ЦК України, а також експертний висновок, судова колегія вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, постанова прийнята у справі повинна бути частково скасована, а саме в частині відмови в задоволені вимог (як первісного, так і зустрічного позовів) щодо визнання права власності на наступне майно: ангар № 1 (будівля матеріального складу); будівля цеху порошків; побутовий корпус; овочесховище; димової труби; газопроводу; водонапірної башти; будівлі трансформаторної підстанції; завальної ями; внутрішньомайданчикового асфальтового покриття; артезіанської свердловини; пожежної водойми; газопроводу поверхневого; будівлі котельні, з направленням в цій частині справи для розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

При новому розгляді справи суду необхідно з урахування статті 392 ЦК України визначити власника (власників або співвласників) майна, яке є предметом спору. При необхідності призначити повторну судову будівельно-технічну експертизу.

Обговорити питання щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи Возного В.М.

Судова колегія звертає увагу суду на ту обставину, що до матеріалів справи (т.1 а.с. 101-107) залучені копія договору іпотеки та акт приймання - передачі предмета іпотеки у власність відповідача за первісним позовом, в яких зазначено, як частину спірного майна, так і його вартість (4 507 300 грн. та 5 043 065 грн.).

При здійсненні провадження у справі на цю обставину суди не звернули увагу.

Частиною 2 абзац 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати (при необхідності призначити відповідну експертизу) вартість спірного майна та відповідно виконати приписи ч.2 абз.1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів", Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", Возного В.М. задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.03.2014 року прийняте у справі № 918/22/14 скасувати.

3. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року прийняту у справі №918/22/14 скасувати в частині відмови в задоволені вимог (як первісного так і зустрічного позовів) щодо визнання права власності на наступне майно: ангар № 1 (будівля матеріального складу); будівля цеху порошків; побутовий корпус; овочесховища, димової труби; газопроводу; водонапірної башти; будівлі трансформаторної підстанції; завальної ями; внутрішньомайданчикового асфальтового покриття; артезіанської свердловини; пожежної водойми; газопроводу поверхневого; будівлі котельні, що знаходиться за адресою: вул. Щепкіна, 13, м. Здолбунів, Рівненська обл., з направленням в цій частині справи для розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року залишити без змін.

4. При новому розгляді справи суду необхідно виконати приписи ч.2 абз.1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір".

5. Справу № 918/22/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області, в іншому складі суду.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.Д.Кондратова

Н.М.Нєсвєтова