ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 917/773/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівІванової Л.Б. Кочерової Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Полтавської області 25.06.2015 Харківської апеляційного господарського суду 11.08.2015у справі господарського суду№ 917/773/15 Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідаціюдоТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр"простягнення 12 091 176,11грн.за участю представників:

від позивача - Патенок А.В.

від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.06.2015 у справі № 917/773/15 (суддя Кльопов І.Г.), залишеним без змін постановою Харківської апеляційного господарського суду від 11.08.2015 (головуючий суддя Медуниця О.Є., судді Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (позивач). Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" (відповідач) заборгованість за кредитним договором № 1-0016/12/30-KL від 29.08.2012, а саме: 10 500 000,00грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 337 438,32 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1 216 849,32 грн. - пені за прострочення повернення кредиту та 20 085,88 грн. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2015, постанову Харківської апеляційного господарського суду від 11.08.2015 в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне повернення нарахованих процентів. Справу № 917/773/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29.08.2012 між ПАТ "БАНК ФОРУМ" (кредитор) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "УКРКОМЦЕНТР" (позичальник) укладено кредитний договір № 1-0016/12/30-KL, відповідно до умов якого кредитор на умовах, визначених цим договором, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти окремими частинами, на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної цим договором (п.1.2) граничної суми коштів, а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору, протягом всього періоду дії цього договору максимальна заборгованість позичальника не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 10 500 000 грн.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що кінцевий термін, до настання якого має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31 липня 2017 включно.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у валюті кредиту, що нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3 договору. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році (365 або 366 днів ). За користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється: 3% річних за період з 29.08.2012 по 31.07.2015 (включно), 15% річних за період з 01.08.2015 до дати повного погашення кредиту.

Як встановлено судами, позивачем перераховано відповідачеві кредитні кошти в розмірі 10 500 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 786575 від 30.08.2012.

Оскільки з березня 2014 року позичальником не сплачуються проценти за користування кредитом та не здійснюється погашення заборгованості згідно графіку зниження ліміту кредитування, позивачем направлено відповідачеві вимогу № 14017/3.2 від 12.11.2014 про дострокове виконання зобов'язання, а саме про повернення достроково суми кредиту в розмірі 10 500 000 грн., сплати заборгованості за процентами та пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаної вимоги, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ НВП "Укркомцентр" заборгованості за кредитним договором № 1-0016/12/30-КL від 29.08.2012 у розмірі 12 091 176,11 грн., з яких 10 500 000 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 337 438,32 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1 253 737,79 грн. - пеня за простроченим кредитом та процентами.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, частково задоволено позовні вимоги позивача.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Пунктом 7.2.1 договору сторонами передбачено право банку вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що з березня 2014 року відповідач, в порушення пункту 3.3 договору, не сплачує проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 337 438,32 грн.(з урахуванням часткової сплати процентів).

Оскільки кредитор вимагав дострокового погашення заборгованості за кредитом, заборгованість відповідача по кредиту складає 10 500 000 грн.

Таким чином судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

В цій частині відповідачем рішення та постанова судів попередніх інстанцій не оспорюється.

Відповідно до пункту 8.2 кредитного договору, за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього договору.

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасне повернення нарахованих процентів в загальній сумі 1 253 737,79 грн., з яких 1 216 849,32 грн. - пеня за простроченим кредитом та 36 88,47 грн. пені - за простроченими процентами за користування кредитними коштами.

Судами попередніх інстанцій правильно здійснено перерахунок розміру пені за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків, відповідно до положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Розмір пені складає 20 085,88 грн.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на не призначення судами судової економічної експертизи з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 41 Господарського кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Висновок судового експерта виступає лише як один з доказів у справі, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу статті 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Оскільки заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, а перевірка правильності поданого розрахунку розміру пені належить до компетенції суду, у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для призначення судової економічної експертизи.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2015 та постанову Харківської апеляційного господарського суду від 11.08.2015 у справі № 917/773/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Л. Іванова

Н. Кочерова