ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 912/399/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗІНТЕРМ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015у справі№ 912/399/15-г Господарського суду Кіровоградської областіза позовомВійськового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоградадо1. Кіровоградської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗІНТЕРМ"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод"провизнання недійсним договору, повернення земельної ділянки

за участю представників сторін від:

прокуратури: Яговдік С.М. (посв. № 029909),

позивача-1: Рудник Ю.М. (дов. від 15.09.2015),

відповідача-2: Кіріченко С.В. (дов. від 03.11.2014)

Представники позивача-2, відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда звернувся з позовом до Кіровоградської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газінтерм", в якому просив взнати недійсним договір оренди землі від 03.08.2006 № 221, укладений між відповідачами та повернути від другого відповідача законному землекористувачу - Міністерству оборони України земельну ділянку площею 1 979,9 кв.м, яка розташована за адресою: вул. Добровольського, 2 у м. Кіровограді, вартістю 374 182,40 грн. В обґрунтування позовних вимог, прокурор вказував на те, що земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди, належить до земель оборони та перебуває на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби збройних сил України, тоді як Міністр оборони України згоди на вилучення такої земельної ділянки не надавав. Водночас, прокурор зазначав про обставини скасування у судовому порядку рішення Кіровоградської міськради від 08.12.2005 № 1596, на підставі якого укладено оспорюваний договір оренди землі. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 203, 215, 388 Цивільного кодексу України, статей 116, 141, 142 Земельного кодексу України, статей 77, 78, 79 Закону України "Про Збройні Сили України".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2015, ухваленим суддею Поліщук Г.Б., позов задоволено частково, визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 03.08.2006 № 221, у задоволенні решти позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з обставин порушення Кіровоградської міськрадою повноважень на розпорядження землями оборони, які є державною власністю, що встановлено рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2014 у справі № 912/1623/14. В частині відмови в позові щодо повернення земельної ділянки Міністерству оборони України, суд виходив з обставин розміщення на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що належать на праві власності другому відповідачу. Окрім цього, судом враховано і те, що право постійного користування спірної земельної ділянки, яка перебувала у володінні та користуванні Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод", фактично не припинилось. При цьому, суд керувався приписами статей 203, 215, 236 Цивільного кодексу України, статей 92, 116, 124 Земельного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сизько І.А. - головуючий, Герасименко І.М., Кузнецова І.Л., постановою від 16.07.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газінтерм" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині визнання недійсним договору оренди землі та прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами обставин набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗІНТЕРМ" права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці. Також, скаржник зазначає про те, з липня 2004 року нерухоме майно Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" на спірній земельній ділянці відсутнє. Зазначене, на думку скаржника, виключає повернення земельної ділянки у постійне користування Підприємства. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 203, 215, 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому другий позивач вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача-2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 08.12.2005 Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 1596 "Про регулювання земельних відносин", пунктом 10 якого вирішено припинити військовій частині А-2201 право постійного користування частиною земельної ділянки площею 1979,9 кв.м. по вул. Добровольського, 2, надане на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 10.06.1998 № 22 під розміщення центрального ремонтного заводу, у зв'язку з продажем частини нерухомого майна. Пунктом 11 цього рішення ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газінтерм" в оренду на 25 років площею 1979,9 кв.м. забудованих земель (в тому числі по угіддях: 1979,9 кв.м. землі оборони) по вул. Добровольського, 2-б (зміна поштової адреси) під розміщення виробничих приміщень за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Також судами установлено, що на підставі вказаного рішення, 03.08.2006 між Кіровоградською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газінтерм" укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Товариству надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1979,9 кв.м для розміщення виробничих приміщень, яка знаходиться по вул. Добровольського, 2-б в місті Кіровограді. Установлено судами і те, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2014 у справі № 912/1623/14, яке набрало законної сили, визнано незаконними та скасовано пункти 10, 11 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 № 1596 "Про регулювання земельних відносин". Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога військового прокурора Кіровоградського гарнізону, заявлена в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда до Кіровоградської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газінтерм" про визнання недійсним договору оренди землі від 03.08.2006 № 221 та повернення Міністерству оборони України спірної земельної ділянки. Підставою позову прокурором визначено порушення спірним договором інтересів держави у зв'язку із порушенням встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржником оскаржується рішення та постанова у справі лише в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди. Відтак, постанова і рішення переглядаються в оскарженій частині. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Водночас за частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 648 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства. У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Таким чином, визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є наявність повноважень на розпорядження земельною ділянкою, що реалізуються шляхом прийняття відповідного рішення органу, яке є необхідною умовою для укладення договору оренди земельної ділянки. Здійснюючи судовий розгляд справи, судами були установлені обставини належності спірної земельної ділянки до земель державної власності з цільовим призначенням - землі оборони. Водночас, судами установлено відсутність згоди Міністра оборони України на вилучення чи припинення права користування спірною земельною ділянкою. Згідно з приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність спірного договору оренди вимогам законодавства України та порушення інтересів держави в особі Міністерства оборони України і Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлені обставини, судами вірно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин. З огляду на що, висновок судів про наявність правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди землі визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗІНТЕРМ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі № 912/399/15-г Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець