ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 908/4280/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКочерової Н.О. (доповідач),суддівІванової Л.Б., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015у справі№ 908/4280/13 господарського суду Запорізької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"до1) відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, 2) Державної казначейської служби України,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, товариство з обмеженою відповідальністю "Коровай",простягнення 593 351,65 грнза участю представників сторін:

від позивача: Микитенко О.В., дов. від 06.06.2014

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" звернулось до господарського суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області та Державної казначейської служби України, в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України збитки, завдані неправомірною бездіяльністю Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, у розмірі 593 351,65 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача-1, яка полягала у не вчиненні дій з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 03.06.2010 щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно ТОВ "Коровай", факт чого було встановлено в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011, позивачу завдано значних матеріальних збитків у вигляді неможливості повернення кредитної заборгованості ТОВ "Коровай" у сумі 593 351,65 грн, що могла бути погашена за рахунок реалізації предмету застави. За твердженням позивача, вказані матеріальні збитки мають бути відшкодовані йому державою за рахунок державного бюджету відповідно ст. 56 Конституції України, до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст.ст. 3, 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та ст.ст. 22, 1166, 1173 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 (суддя: Колодій Н.А.) в позові відмовлено у повному обсязі з огляду на недоведеність наявності в діях відповідача-1 всіх елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, зокрема збитків, їх розміру та причинного зв'язку між ними та винними діями відповідача-1.

За висновком суду, збитки, які є предметом спору у даній справі, знаходяться в прямому причинному зв'язку з фактом невиконання саме ТОВ "Коровай" своїх зобов'язань за кредитним договором, а не з бездіяльністю відповідача-1.

Судове рішення також мотивоване передчасністю заявленого банком позову у даній справі, оскільки, як встановлено судом ТОВ "Коровай" відповідно до постанови господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 у справі № 5009/3945/12 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, під час якої грошової вимоги ПАТ "ПУМБ" на загальну суму 888828,28 грн були визнані в повному обсязі та включені до Реєстру вимог кредиторів ТОВ "Коровай" (перша черга), а відтак суд дійшов висновку про те, що можливість погашення заборгованості ТОВ "Коровай" за кредитним договором за рахунок коштів та майна банкрута поки ще не вичерпана.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (склад колегії суддів: Будко Н.В. - головуючий, Геза Т.Д., М'ясищев А.М.) апеляційну скаргу ПАТ "Перший Український міжнародний банк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2007 між закритим акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк", правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Коровай" укладено кредитний договір № 110/МРL-ліміт, відповідно до умов якого банк надав, а позичальник зобов'язався повернути не пізніше 03.06.2009 кредит в розмірі 560 000,00 грн та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 15,4 % річних, а також сплатити банку адміністративну комісію і неустойку, у випадках, передбачених договором або збільшені відсотки за користування кредитом в розмірах, в порядку та в строки, передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Коровай" зобов'язань за вказаним кредитним договором 03.12.2007 між закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Коровай" (заставодавець) укладено договір застави рухомого майна № 110/МРL - ліміт/ЗР (далі за текстом - договір застави), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.2. якого заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, передав, а заставодержатель прийняв в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, рухоме майно, визначене в п. 2.1. договору (предмет застави), та яке знаходиться за адресою: Україна, м. Бердянськ, вул. Комунарів, 23.

Згідно з п.п. 2.3. - 2.5. договору застави загальна балансова вартість предмета застави склала - 1 056 012,04 грн, а незалежна оцінка та оціночна вартість предмета застави - 933 447,00 грн.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 03.06.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гур'яновою Л.Г. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2351, за яким запропоновано у безспірному прядку звернути стягнення на рухоме майно, яке є предметом договору застави №110/МРL- ліміт/ЗР від 03.12.2007, в рахунок задоволення вимог ПАТ "Перший Український міжнародний банк" у розмірі 593 351,65 грн, з яких: 493 000,00 грн - сума заборгованість за основною сумою кредиту, 31 962,61 грн - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 68 389,61 грн - сума заборгованості за нарахованою пенею. Строк, за який провадиться стягнення - з 25.12.2008 по 11.01.2010. Також запропоновано стягнути витрати ПАТ "Перший Український міжнародний банк" на вчинення виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн, всього до стягнення - 595 051,65 грн.

Зазначений виконавчий напис пред'явлено Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції до виконання.

23.07.2010 головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Смирновою І.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 20430948).

У зв'язку з невиконання більше року виконавчого документу позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності відділу ДВС Бердянського МРУЮ протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі № 2а/0570/21824/2011 позов ПАТ "Перший Український міжнародний банк" до Відділу ДВС Бердянського МРУЮ задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відділу ДВС Бердянського МРУЮ щодо невиконання у примусовому порядку виконавчого напису нотаріуса від 03.06.2010, зареєстрованого в реєстрі за № 2351 про звернення стягнення на заставлене майно, що знаходиться за адресою: м. Бердянськ, вул. Комунарів, 23 та належить на праві власності ТОВ "Коровай" в рамках виконавчого провадження № 20430948.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі № 2а/0570/21824/2011 набрала чинності.

Однак, постановою державного виконавця відділу ДВС Бердянського МРУЮ від 28.12.2011 виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса № 2351, виданий 03.06.2010, було повернуто стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості, та безрезультатністю здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України збитків у розмірі 593 351,65 грн, вважаючи, що бездіяльність державного виконавця у вчиненні примусових дій з виконання виконавчого напису нотаріусу щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно (обладнання) призвела до неможливості задоволення банком своїх вимог щодо повернення кредитної заборгованості ТОВ "Коровай" у сумі 593 351,65 грн за рахунок реалізації предмету застави, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, йому було завдано значних матеріальних збитків.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Спеціальними нормами (ч. 2 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу") також передбачено відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди (збитків) та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вимога про відшкодування збитків (шкоди) може бути пред'явлена виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Звертаючись з позовом про у дані справі, позивач послався на те, що неправомірні дії відповідача-1 полягали у бездіяльності державного виконавця під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 03.06.2010 щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно ТОВ "Коровай", факт чого було встановлено Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі № 2а/0570/21824/2011, який згідно зі ст.35 ГПК України не потребує доказування. Вказані неправомірні дії відповідача-1, за твердженням позивача, позбавили його можливості отримати задоволення своїх вимог щодо повернення кредитної заборгованості ТОВ "Коровай" за кредитним договором № 110/МРL від 03.12.2007 у сумі 593 351,65 грн за рахунок реалізації предмету застави (причинно-наслідковий зв'язок).

Як на збитки та їх наявність позивач послався на неодержану ним за кредитним договором заборгованість ТОВ "Коровай" за основною сумою кредиту, по відсоткам за користування кредитом та за нарахованою пенею. Розмір заявлених позивачем до стягнення збитків базується на розрахунках заборгованості ТОВ "Коровай" за кредитним договором. Тобто, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою заявлені до стягнення збитки є неодержаним доходом (упущена вигода).

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Стаття 33 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним одержані, зокрема, в разі реалізації заставленого майна. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача-1 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги у даній справі про стягнення збитків - неповернутої позичальником заборгованості за кредитним договором, побудовані на можливих очікуваннях позивача отримати кредитну заборгованість у разі звернення стягнення на заставне майно та не підтверджені відповідними документами, які б свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач від реалізації предмету застави, зокрема у разі вчинення відділом ДВС примусових дій з виконання виконавчого напису нотаріусу щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Тобто, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та правопорушенням є залежністю факту настання майнової шкоди (та її розміру) від правопорушення, чи неналежного виконання зобов'язання. Це означає, що господарське правопорушення повинно передувати виникненню збитків.

Однак, в даному випадку заборгованість ТОВ "Коровай" перед ПАТ "Перший Український міжнародний банк" за основною сумою кредиту, по відсоткам за користування кредитом та за нарахованою пенею відповідно до кредитного договору, виникла до відкриття головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції виконавчого провадження (ВП № 20430948) з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2351 від 03.06.2010. Тобто існування кредитної заборгованості передувало тим діям відповідача-1, які позивач вважає господарським правопорушенням, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками, на наявність яких послався позивач.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, збитки, які є предметом спору у даній справі, знаходяться в прямому причинному зв'язку з фактом невиконання саме ТОВ "Коровай" своїх зобов'язань за кредитним договором, а не з бездіяльністю відповідача-1.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності наявності в діях відповідача-1 всіх елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, зокрема збитків, їх розміру та причинного зв'язку між ними та винними діями відповідача-1, у зв'язку з чим суди правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 у справі № 5009/3945/12 ТОВ "Коровай" (позичальник за кредитним договором № 110/МРL-ліміт від 03.12.2007) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, під час якої грошової вимоги ПАТ "ПУМБ" до ТОВ "Коровай" на загальну суму 888828,28 грн були визнані в повному обсязі та включені до Реєстру вимог кредиторів ТОВ "Коровай" (перша черга). Врахувавши наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що банк передчасно заявляє про факт спричинення йому збитків, оскільки можливість погашення заборгованості ТОВ "Коровай" за кредитним договором за рахунок коштів та майна банкрута поки ще не вичерпана.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 908/4280/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: Л. Іванова

В. Саранюк