ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 920/1154/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід22.06.2016за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"на діїДержавного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиціїу справі№ 920/1154/14Господарського судуСумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"доПублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"простягнення сумиза участю

- позивача:Дубовик В.В. (довіреність від 03.03.2016),В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - боржник) подало скаргу на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - ВДВС), в якій просило визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб відділу ВДВС Сумського міського управління юстиції по невжиттю заходів, передбачених законодавством, спрямованих на закінчення виконавчого провадження № 45819918; визнати неправомірними дії ВДВС по перерахуванню коштів за розпорядженням № 46641933/53.

Обґрунтовуючи свої вимоги боржник зазначав, що зобов'язання перед ТОВ "Сумитеплоенерго" (далі - стягувач) на суму 1 057 181,76 грн. припинено у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення по даній справі, оскільки за заявою від 24.12.2014 № 18-7/2388 на суму 818 947,77 грн. та за заявою від 15.04.2015 № 18-7/691 на суму 222 024,55 грн. були здійснені заліки зустрічних однорідних вимог. У зв'язку з цим, до ВДВС була направлена заява про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з добровільним виконанням боржником рішення. Крім того, державним виконавцем ВДВС розпорядженням № 46641933/53 від 28.08.2015 було примусово стягнуто з боржника та перераховано на рахунок стягувача " 798 786,06 грн., стягнуто судового збору у розмірі 79 826,79 грн. та 51,77 грн. витрат.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.04.2016 р. (суддя - Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 колегія суддів у складі головуючий суддя Терещенко О.І., судді Сіверін В.І., Гетьман Р.А. цю ухвалу Господарського суду Сумської області скасовано, скаргу боржника на дії ВДВС задоволено: визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб ВДВС по невжиттю заходів, передбачених законодавством, спрямованих на закінчення виконавчого провадження № 45819918; визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Школьного В.А. по перерахуванню коштів за розпорядженням № 46641933/53.

У касаційній скарзі стягувач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу боржник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Боржник та ВДВС відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Сумської області від 05.08.2014 стягнуто з боржника на користь стягувача 1 034 073,78 грн. основного боргу, 2054,53 грн. пені, 324,40 грн. - 3% річних, 20 729,05 грн. - витрат по сплаті судового збору.

11.11.2014 Господарським судом Сумської області виданий відповідний наказ.

11.12.2014 постановою ВДВС відкрито виконавче провадження № 45819918 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 11.11.2014 № 920/1154/14 - про стягнення з боржника на користь стягувача 1 057 181,76 грн.

Листом від 25.12.2014 боржник направив ВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження ВП № 45819918 на суму 1 057 181,76 грн.

На думку заявника, підставою для закінчення виконавчого провадження є добровільне виконання рішення суду по справі № 920/1154/14: зобов'язання на суму 1 040 972,32 грн. було припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 24.12.2014 № 18-7/2388; зобов'язання на суму 16 209,44 грн. було припинено шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ВДВС за ВП № 45819918. В ході уточнення взаємних грошових вимог між позивачем та відповідачем було встановлено, що позивач здійснив часткову оплату заборгованості на користь відповідача у розмірі 255 422,00 грн., у зв'язку з чим, сума, що підлягає заліку становить 818 947,77 грн. Заявник зазначав, що вказана заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 818 947,77 грн. є припиненою на підставі заяви про залік зустрічних однорідних вимог № 18-7/2388 від 24.12.2014.

Згідно підписаного акту звірки взаємних грошових зобов'язань за заявою про залік зустрічних однорідних вимог № 18-7/2388 від 24.12.2014 заборгованість боржника перед стягувачем за наказом Господарського суду Сумської області № 920/1154/14 від 11.11.2014 складає 238 233,99 грн. (без урахування 16 209,44 грн. сплачених на рахунок ВДВС).

У зв'язку з наявністю заборгованості перед стягувачем у розмірі 258 177,28 грн., боржник звернувся до стягувача із доповненням до заяви про залік зустрічних однорідних вимог № 18-7/691 від 15.04.2015, відповідно до якої, вимоги боржника до стягувача за Договором-2 за період з січня 2014 по грудень 2014 на суму 222 024,55 грн. припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача за договором № 9 від 09.04.2014 на суму 222 024,55 грн.

Отже, на думку заявника, його зобов'язання перед стягувачем на суму 1 057 181,76 грн. припинені у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення по справі № 920/1154/14.

25.12.2014 заявником подано до ВДВС заяву про закриття виконавчого провадження ВП №45819918.

Однак, ВДВС не було закрито виконавче провадження, а тому на думку заявника, бездіяльність останнього є незаконною.

Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги місцевий господарський суд виходив з того, що строк звернення зі скаргою був пропущений, також виходив із того, що односторонній правочин вчинений у формі заяви про залік однорідних вимог, визнаний недійсним судом та кошти ВДВС правомірно стягнуто з боржника на виконання рішення суду.

Однак, апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків та задовольнив заявлені вимоги відповідача.

Між тим, повністю погодитись із висновками судів обох інстанцій не можна виходячи із наступного.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні скарги, посилаючись на положення частини 1 статті 1212 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про те, що заявником було пропущено строк для звернення з відповідною скаргою.

Частиною 1-ю статті 1212 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час подачі скарги, передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Законом України "Про виконавче провадження" не визначений строк для розгляду заяви про закінчення виконавчого провадження, а судами встановлено, що про не вчинення дій з боку ВДВС боржнику стало відомо 11.09.2015.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо пропуску заявником строку для звернення зі скаргою на не вчинення дій держаним виконавцем, спрямованих на закінчення виконавчого провадження № 45819918.

Крім того, відмовляючи у задоволенні скарги місцевий господарський суд виходив з того, що односторонній правочин вчинений у формі заяви про залік однорідних вимог, визнаний недійсним у судовому порядку, тому відсутні підстави вважати, що боржник виконав своє зобов'язання.

Однак, при розгляді справи у суді апеляційної інстанції були подані докази про те, що постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 судові рішення про визнання недійсним одностороннього правочину скасовані і у позові у цій частині відмовлено.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 та рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2016, якими було визнано недійсним односторонній правочин боржника про залік зустрічних однорідних вимог, було скасовано в частині визнання недійсним одностороннього правочину про залік зустрічних однорідних вимог, і у позові в цій частині відмовлено.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскільки судом касаційної інстанції у позові в частині визнання недійсним одностороннього правочину про залік зустрічних однорідних вимог було відмовлено, то у цій частині обов'язок боржника є виконаним, тому бездіяльність ВДВС по невжиттю заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження № 45819918 є неправомірною.

Між тим, із викладеного вбачається, що вказана постанова Вищого господарського суду України була винесена вже після оскарженої ухвали Господарського суду Сумської області від 27.04.2016.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч.2).

Отже скасуванню підлягає судове рішення, яке є незаконним.

Разом з тим, з викладеного вбачається, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення місцевого господарського суду лише тому, що після прийняття останнього з'явились обставини, що можуть вплинути на права і обов'язки стягувача і боржника, а саме прийняте Вищим господарським судом України судове рішення.

Згідно положень статті 112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду (ч.2 п.4).

Отже вищенаведені обставини не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду, а можуть бути підставою для перегляду її за нововиявленими обставинами, відтак постанова суду апеляційної інстанції у цій частині висновків місцевого господарського суду не спростовує та не ґрунтується на вказаних нормах права, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, місцевий господарський суд, розглядаючи скаргу боржника дійшов висновку про те, що саме державному виконавцю надано право примусово виконувати рішення суду, звертати стягнення на кошти боржника, тому визначив, що державним виконавцем правомірно змінено призначення платежів за платіжними дорученням № 24239 від 06.08.2015 на суму 755915,79 грн., та № 23689 від 27.07.2015 на суму 122748,87 грн.

Суд апеляційної інстанції у цій частині виходив із того, що державним виконавцем безпідставно змінено призначення вказаних платежів, оскільки він діяв із порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Як встановлено судом апеляційної інстанції вказані кошти були зараховані на рахунок ВДВС шляхом добровільного перерахування боржником на казначейський рахунок виконавчої служби платіжними дорученнями №24239 від 06.08.2015 на суму 755915,79 грн. та від 27.07.2015 №23689 на суму 122748,87 грн. У графі "призначення платежу" платником було вказано, що грошові кошти спрямовані на погашення заборгованості ПАТ "Сумське НВО" перед ТОВ "Інком" за виконавчим провадженням № 48174759.

Разом з цим, розпорядженням ВДВС грошові кошти в сумі 755 915,79 грн. та 122 748,87 грн., що надійшли 06.08.2015 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні наказу № 920/1154/14 від 11.11.2014 розподілені наступним чином: 798 786,06 грн. на користь ТОВ "Сумитеплоенерго", 79 826,83 грн. на сплату виконавчого збору та 51,77 грн. на витрати.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як встановлено судом апеляційної інстанції кошти, розподілені розпорядженням № 46641933/53 не були отримані ВДВС жодним із способів звернення примусового стягнення, передбачених статтею 32 названого Закону.

Таким чином державним виконавцем безпідставно змінено призначення вказаних платежів.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо визнання неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Школьного В.А. по перерахуванню коштів за розпорядженням № 46641933/53.

Отже касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати частково, а в частині - залишити без змін.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" від 06.09.2007 наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Таким чином оскільки, як вбачається із викладеного, спір, що розглянуто судами, виник внаслідок неправильних дій боржника, судові витрати із сплати судового збору, відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, належить покласти на боржника як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.1, 6, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі Господарського суду Сумської області № 920/1154/14 скасувати в частині визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції по невжиттю заходів, передбачених законодавством, спрямованих на закінчення виконавчого провадження № 45819918, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.04.2016 в цій частині, залишити в силі.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 залишити без змін.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. витрат із сплати судового збору.

Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Л.І. Рогач