ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 917/86/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Полтавана постанову за заявою про Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Полтава розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016 рокуу справі господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Полтавапростягнення 10 622 539, 15 грн.

за участю представників

позивача: Йосипишин Р.В.;

відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі за текстом - ПАТ "ДПЗК України") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення 10 622 539, 15 грн. за Договором поставки № МИК 298 К-С від 13.10.2014 року, з яких: 9 000 000, 10 грн. - сума попередньої оплати, 463 217, 49 грн. - пеня, 754 074, 98 грн. - штраф, 261 000 грн. - інфляційні втрати та 144 246, 58 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.04.2016 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "ДПЗК України" 8 980 000 грн. попередньої оплати, 463 217, 49 грн. пені, 377 037, 49 грн. 7 % штрафу, 155 959, 39 грн. судового збору; в частині стягнення 20 000 грн. боргу припинено провадження у справі; в іншій частині позову - відмовлено.

25.04.2016 року господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016 року.

26.04.2016 року до господарського суду Полтавської області надійшла заява ФОП ОСОБА_4 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016 року в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, в якій відповідач просив суд надати йому розстрочку у виконанні рішення суду про стягнення 9 972 214, 36 грн. шляхом встановлення сплати щомісячного платежу на 20 місяців (із зазначенням суми на кожен місяць) згідно визначеного ним графіку.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року заяву ФОП ОСОБА_4 про надання розстрочки виконання рішення суду від 07.04.2016 року по справі № 917/86/16 задоволено: розстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016 року по справі № 917/86/16 зі сплати заборгованості в сумі 9 976 214, 37 грн. за наступним графіком: до 20 травня 2016 року - 24 000, 01 грн.; до 20 червня 2016 року - 20 000 грн.; до 20 липня 2016 року - 20 000 грн.; до 20 серпня 2016 року - 20 000 грн.; до 20 вересня 2016 року - 20 000 грн.; до 20 жовтня 2016 року - 1 630 369, 06 грн.; до 20 листопада 2016 року - 1 630 369, 06 грн.; до 20 грудня 2016 року - 1 630 369, 06 грн.; до 20 січня 2016 року - 10 000 грн.; до 20 лютого 2017 року - 10 000 грн.; до 20 березня 2017 року - 10 000 грн.; до 20 квітня 2017 року - 10 000 грн.; до 20 травня 2017 року - 10 000 грн.; до 20 червня 2017 року - 10 000 грн.; до 20 липня 2017 року - 10 000 грн.; до 20 серпня 2017 року - 10 000 грн.; до 20 вересня 2017 року - 10 000 грн.; до 20 жовтня 2017 року - 1 630 369, 06 грн.; до 20 листопада 2017 року - 1 630 369, 06 грн.; до 20 грудня 2017 року - 1 630 369, 06 грн.

Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому стані і негайне виконання рішення може спричинити неплатоспроможність ФОП ОСОБА_4, що взагалі унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року у справі - скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016 року - відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що боржником не доведено обставин об'єктивної неможливості виконання рішення суду, які б могли бути підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, а наведені боржником підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду у строк або роблять його неможливим у встановлений господарським судом спосіб.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року - залишити без змін.

ПАТ "ДПЗК України" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву ФОП ОСОБА_4 про надання розстрочки виконання рішення суду мотивовано тим, що останній знаходиться у скрутному матеріальному становищі, оскільки економічна ситуація в країні призвела до відсутності господарської діяльності та, як результат, не отримання доходу в першому кварталі 2016 року, в підтвердження чого надано суду податкові декларації з податку на додану вартість та довідки з банківських установ про відсутність коштів на розрахункових рахунках.

Крім того, відповідач посилався на те, що він є фізичною особою - підприємцем, основним видом господарської діяльності якого є оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин, що носить сезонний характер та вимагає значних витрат, які в основному припадають на весняно - літній період, а тому надходження коштів (прибутків), як правило, припадає на період вересень - листопад.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 роз'яснено, що підставою розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому розстрочку виконання рішення господарський суд має надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення (ухвалу) у встановлений строк.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому, слід мати на увазі, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, досліджуючи фінансовий стан боржника, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість та довідками з банківських установ про відсутність коштів на розрахункових рахунках відповідача. Також, судом враховано, що основним видом діяльності відповідача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин і отримання ним доходів залежить від пори року, що вказує на виключність обставин, які є підставою для надання розстрочки, у зв'язку з чим заяву про розстрочку задоволено у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції, вказуючи на те, що в силу приписів процесуального закону відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Водночас, судом апеляційної інстанції вірно враховано висновки, викладені Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, і, зокрема, у рішенні від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" про те, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Виходячи із наведеного, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, в основу судового рішення про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом і такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, а також суд має дотримуватись розумно встановленого строку відстрочки/розстрочення виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції вказано на те, що незадовільний фінансовий стан, який виник з наведених вище обставин та підтверджений податковими деклараціями та довідками банківських установ, за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не може вважатися обставиною, яка надає підстави для розстрочки виконання рішення суду.

В силу приписів п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків.

Основним видом господарської діяльності боржника є оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин, який носить сезонний характер, і, як зазначав сам боржник, отримання основного прибутку відбувається у вересні - листопаді фінансового року, а отже податкові декларації про стан отриманих боржником доходів у січні - березні 2016 року не можуть підтверджувати наявність збитковості господарської діяльності боржника.

Також, довідки банків, а саме: АТ "ПроКредитБанк" від 26.04.2016 року за вих. № 46-2/16/153 та ПАТ "Банк "Український капітал" від 26.04.2016 року за вих. № 19/9/34-72 про відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках клієнта у даних установах не є належними доказами відсутності у боржника грошових коштів, оскільки грошові кошти можуть бути розміщені і в інших банківських установах.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно відзначено, що Договори про реструктуризацію заборгованості від 01.01.2016 року та від 01.04.2016 року, що укладені на майбутнє (від 18.12.2016 року), також не є достатніми доказами на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, оскільки подані документи не містять відомостей щодо стану проведення за ними розрахунків на час подання заяви про розстрочку виконання судового рішення, що позбавляє можливості встановити розмір грошових коштів, які будуть отримані відповідачем в майбутньому, а також строк їх надходження, яким не буде порушено право стягувача на вчасне отримання належних йому до сплати коштів.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно відзначено, що необґрунтоване довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Також, апеляційним господарським судом правомірно вказано на те, що при задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення місцевим господарським судом не враховано матеріальний інтерес позивача щодо вчасного отримання власних грошових коштів, які неправомірно утримуються відповідачем у справі, можливість настання негативних наслідків для стягувача у формі майнових втрат у разі остаточного погашення відповідачем заборгованості лише в грудні 2017 року, що свідчить про недотримання балансу інтересів обох сторін при винесенні судом оскаржуваної ухвали.

Таким чином, апеляційний господарський суд, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши доводи боржника та заперечення стягувача, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк та стягувача при затримці виконання рішення, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, дійшов вірного висновку про те, що заявником не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у строк, у зв'язку з чим ухвала місцевого господарського суду про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірних висновків про те, що складне фінансове становище боржника, яке, крім того, не підтверджене належними та допустимими доказами, без врахування інтересів стягувача за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду у строк або роблять його неможливим у встановлений господарським судом способом, а, відтак, не виступають підставами для розстрочки виконання рішення суду.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що вказані в заяві підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які надають підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2016 року з огляду на те, що судом було надано належну оцінку доказам та дійсним обставинам справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, носять загальний характер та зводяться до вільного тлумачення правових норм.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року у справі № 917/86/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк