ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 916/4714/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,

за участю представника позивача - Тузової В.О. дов. № 5366-К-Н-О від 26 січня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року у справі Господарського суду Одеської області за позовом ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач) з позовом про стягнення 13 174 грн 41 коп. боргу, 286 грн. 90 коп. - відсотків за користування кредитом, 227 грн. 69 коп. - пені.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання зі своєчасного повернення кредитних коштів за договором банківського обслуговування б/н від 26 квітня 2012 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 2 лютого 2016 року позов задоволено частково.

З фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" стягнуто борг за кредитом у сумі 13 174 грн. 41 коп.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 2 лютого 2016 року - без зміни.

У касаційній скарзі ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 2 лютого 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків та пені та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача відсотки та пеню, в яких було відмовлено, в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 2 лютого 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року залишити без зміни.

Посилається на неповне дослідження доказів у справі та встановлення істотних обставин справи.

Стверджує, що повідомив відповідача про підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами в порядку, передбаченому кредитним договором, відтак, правомірно підвищив ставку.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 26 квітня 2012 року між сторонами укладено договір банківського обслуговування шляхом подачі заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивача, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua.

Досліджено, що згідно п. 3.18.1.3 Умов та Правил кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди...

Пунктом 3.18.1.12 Умов та Правил встановлено, що для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена позивачем у порядку, передбаченому цим розділом "Умов та Правил надання банківських послуг".

Пунктом 3.18.1.13 умов визначено, що при порушенні відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань, відповідач сплачує позивачу відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом "Умов і правил надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.18.2.3.1 Умов та Правил процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена позивачем, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 та/або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена процентна ставка починає діяти після того, як позивач повідомить відповідача про настання подій, закріплених у даному пункті, а відповідач не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами та правилами надання банківських послуг". Позивач повідомляє відповідача про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку позивача і відповідача (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення чи інших).

Пунктом 3.18.4.1 Умов та Правил встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня відповідач сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню) розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 умов та правил). При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, відповідач сплачує позивачу за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2. умов та правил).

Згідно п. 3.18.4.1.3 Умов та правил у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні відповідачем будь-якого з грошового зобов'язання відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості….

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. умов та правил).

Відповідно до п. 3.18.4.4 Умов та правил відповідач сплачує позивачу винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому в даних умовах. Відповідач доручає позивачу здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків…

Дійсно, за своєю юридичною природою укладений сторонами договір є змішаним договором, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Так, ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судами досліджено, що позивач на виконання заяви відповідача відкрив останньому поточний рахунок №26005060900154 та встановив кредитний ліміт на суму 14 000 грн.

Судами встановлено факт неналежного виконанням відповідачем зобов'язання щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів у розмірі 13 174 грн. 41 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом та пені, господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивач в односторонньому порядку безпідставно застосовував відсоткову ставку у розмірі 56% річних, судом здійснений розрахунок боргу стосовно відсотків за відсотковою ставкою 48% та встановлено, що станом на 29 жовтня 2015 року у відповідача відсутні борги за відсотками та пенею за порушення термінів повернення кредиту, зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом.

Судами досліджено, що 1 липня 2014 року до Умов та Правил надання банківських послуг та тарифами банку внесено зміни, які розміщені на офіційному сайті позивача.

Згідно п. 3.2.1.4.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг та тарифами банку (зі змінами, внесеними 1 липня 2014 року) процентну ставку за користування кредитом - 48 % річних, яка застосовується у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними, збільшено до 56%.

Позивач наполягає на правомірності внесення змін до вказаних Умов та Правил з посиланням на п. 3.2.1.2.3.1 Умов та Правил, в якому значиться, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена позивачем лише якщо:

- збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів;

- курс гривні до іноземної валюти 1-ї групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків;

- вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків.

Судами досліджено, що, як на підставу збільшення процентної ставки до 56%, позивач вказав різку зміну вартості ресурсів на міжбанківському ринку.

Суди підставно зазначили, що різка зміна вартості ресурсів на міжбанківському ринку не є тотожним відповідним підставам, передбаченим Умовами та Правилами, а отже, і не породжує права позивача на збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Крім того, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що рішення Кредитного комітету банку від 27 травня 2014 року, на яке посилається позивач, також не є такою підставою, оскільки в ньому не зазначено підстави збільшення процентних ставок за користування кредитом, а отже, відсутня можливість ідентифікувати їх з тими, що встановлені п.3.2.1.2.3.1 Умов та правил.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили всі істотні обставини справи та прийшли до юридично вірного висновку про відсутність підстав для застосування відсоткової ставки 56%, а, відтак, відсутність підстав для стягнення з відповідача 286 грн. 90 коп. відсотків за користування кредитом та 227 грн. 69 коп. - пені за порушення термінів повернення кредиту, зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути прийняті до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст. ст. 111-5 - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Т. Барицька

Л. Іванова