ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 916/331/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Ковтонюк Л.В, Кондратової І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року у справі № 916/331/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця", структурний підрозділ апарату управління служби воєнізованої охорони заборгованості в сумі 50 956,16 грн., обґрунтовуючи заявлені вимоги фактом порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевезенні залізницею за договором на охорону вагонів на шляху прямування в залізничному сполученні № ОД/НО-12-631/д-ню від 01.10.2012 року.

Під час розгляду даної справи ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" визначило, що заявлена до стягнення сума заборгованості є збитками, що підлягають відшкодуванню на рахунок ПАТ "Українська залізниця" у зв'язку із порушенням прийнятих на себе за договором № ОД/НО-12-631/д-ню від 01.10.2012 року зобов'язань.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2016 року (суддя Железна С.П.) позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Принцевська Н.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові рішення прийняті судом у відповідності до вимог закону, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.10.2013 року між ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (Замовник) та ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" (Виконавець) укладений договір-доручення № 14 на транспортно-експедиторське обслуговування, у відповідності до умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по здійсненню транспортно-експедиторського обслуговування перевезення вантажів, належних Замовнику, залізницею із внутрішніх елеваторів та морських торгових портів України, а також інших пунктів навантаження, до кінцевого пункту призначення по реквізитам та в строки, зазначені в рознарядці Замовника. На підставі додаткової угоди № 2 від 15.07.2014 року сторону Виконавця за договором №14 від 01.10.2013 року замінено із ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" на "ТОВ "АДМ Трейдінг Україна".

Аналогічний за змістом договір № 6 від 25.08.2015 року укладений між ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" та ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів".

01.10.2012 року між ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" (Замовник) та ДП "Одеська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" (Виконавець) укладений Договір на охорону вагонів на шляху прямування в залізничному сполученні № ОД/НО-12-631/д-ню, предметом якого є те, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з охорони у залізничному сполученні вагонів з вантажем зерна (сої, гороху, ріпаку, кукурудзи, ячменю) в парках станцій і на шляху прямування від станції відправлення Одеської залізниці до станцій призначення у межах України (вказаних Замовником у заявці).

До договору охорони сторонами було укладено додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 3 від 01.12.2015 року.

За п. 2.2.6 договору виконавець зобов'язаний забезпечити передачу з-під охорони вагонів з вантажем представнику замовника, або його контрагенту в кінцевому пункті охорони на території України упродовж 12 годин, або представникам станції, шляхом візуального огляду стану вагонів та звіряння даних вказаних в перевізних документах на вантаж та відсутності комерційних несправностей у вагонах, про що зробити відмітку в маршрутній відомості форми ХУ-2 нараду охорони, що супроводжує вантаж.

08.07.2015 року на адресу відповідача були направлені заявки про виділення охорони на 14 вагонів-зерновозів зі станції Каховка до станції Одеса-порт-експорт, за результатами розгляду яких відповідачем направлено ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" рахунок на оплату в сумі 10 212,17 грн. Вказана сума 09.07.2015 року перерахована на користь ПАТ "Українська залізниця", що підтверджується відповідною банківською випискою.

Крім того, 02.09.2015 року, 05.09.2015 року, 07.09.2015 року, 08.09.2015 року, 15.09.2015 року та 19.09.2015 року позивачем було надіслано відповідачу заявки щодо виділення охорони на 38 вагонів-зерновозів зі станції Каховка до станції Одеса-порт-експорт, за результатами розгляду яких відповідачем направлено ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" рахунки на оплату на загальну суму 145 888,14 грн. Вказана сума перерахована на користь ПАТ "Українська залізниця" трьома платежами від 01.09.2015 року, від 15.09.2015 року, та від 22.09.2015 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

На підставі накладних № 42870469 від 13.07.2015 року, № 42894022 від 14.07.2015 року, № 41171174 від 08.09.2015 року, № 41195074 від 09.09.2015 року, № 41433905 від 20.09.2015 року ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" передано до відправлення із станції відправлення Каховка на станцію призначення Одеса-порт на адресу одержувача ПрАТ "Укрелеваторпром" вагони-зерновози із вантажем насінням масляних культур.

Вказаний вантаж був прийнятий воєнізованою охороною залізниці під охорону без зауважень, що підтверджується відомостями реєстру послуг із охорони зернових по станції Каховка та маршрутами варти відомчої воєнізованої охорони на дільниці Каховка Одеса-Порт.

Відповідно до актів експертизи, що складені Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, експертизою виявлена недостача вантажу у загальній кількості 5,702 т, що перевищує норму природної втрати.

ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" як власником вантажу, який передавався до відправлення за спірними залізничними накладними, у зв'язку із виявленням недостачі вантажу, що перевищує норму природної втрати, були виставлені позивачу наступні претензії:

- претензія № 7078/3 від 25.08.2015 року на суму 5 637,52 грн., що є вартістю 0,661 тон зерна рапсу (перевищення норми природного убутку), із відповідним розрахунком, щодо перевезень, які мали місце у липні 2015;

- претензія № 7233/3 від 08.10.2015 року на суму 45 318,64 грн., що є вартістю 5,041 тон зерна рапсу (перевищення норми природного убутку), із відповідним розрахунком, щодо перевезень, які мали місце у вересні 2015 року.

З наявних в матеріалах справи виписок вбачається, що ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" у повному обсязі відшкодовано на користь ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" вартість недостачі вантажу в загальній сумі 50 956,16 грн.

Предметом судового розгляду є вимоги замовника про стягнення збитків з охоронця у сумі 50 956,16 грн., які складаються з вартості вантажу, кількість якого зменшилась при перевезенні під охороною залізниці під час його перевезення понад нормативи природної втрати у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з охорони майна під час його перевезення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову, який підтриманий судом апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що у діях ПАТ "Українська залізниця" наявні всі елементи складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків, наявність яких є підставою для притягнення останнього для деліктної відповідальності та покладання на відповідача обов'язку компенсації суми завданих позивачу збитків у повному обсязі.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з вказаними висновками, як такими, що зроблені за неповно встановлених фактичних обставин справи, та визнає їх недостатньо обґрунтованими й передчасними.

Виходячи зі змісту ст.ст. 34, 43, 84 ГПК України рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення").

Зазначеним вимогам оскаржені судові рішення не відповідають.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Так, дійшовши висновку про задоволення позову в зв'язку з наявністю вини та протиправної поведінки відповідача, суди першої та апеляційної інстанції обмежились лише посиланням на акти експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати, які було складено в односторонньому порядку в липні та вересні 2015 року, не з'ясувавши необхідності застосування до спірних правовідносин вимог Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих у Мінюсті 24.11.2000 року за № 862/5083, згідно з п. 30 яких у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує незалежних експертів, які відповідно до законодавства мають право на проведення експертизи.

Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції).

Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача. Одержувач має право взяти участь у експертизі вантажу.

Разом з тим, відповідно до ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не навели правової оцінки долученим актам експертизи про нестачу перевезеного вантажу відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України на предмет їх належності та допустимості як доказів на підтвердження обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці внаслідок порушення зобов'язання з охорони, та не спростували доводів відповідача про недоведеність порушення ним зобов'язання з охорони вантажу за договором охорони.

Водночас, судами не було з'ясовано обставин, пов'язаних з передачею вантажу з-під охорони представнику замовника в кінцевому пункті охорони відповідно до умов договору.

До того ж, у матеріалах справи містяться акти виконаних робіт від 20.07.2015 року № 2 та від 30.09.2015 року № 5 за договором від 01.10.2012 року № ОД/НО-12-631/д-ню, в яких відсутні зауваження з боку замовника щодо якості наданих послуг охорони, проте судами не було досліджено їх змісту та не наведено жодної правової оцінки.

Крім того, приймаючи рішення про задоволення позову про стягнення збитків, суд першої інстанції помилково посилався на наявність підстав для притягнення відповідача до деліктної відповідальності, з огляду на договірні відносини сторін.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 29.04.2016 року скасувати, і справу № 916/331/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Л.Ковтонюк

І.Кондратова