ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 914/779/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Лапай О.В.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від30.06.2016та на рішенняГосподарського суду Львівської областівід17.05.2016у справі№ 914/779/16за позовомПриватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вона"простягнення 49 000, 00 грн

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (далі - ПАТ "УАСК АСКА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вона" (далі - ПАТ "СК "Вона") про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 49 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.03.2016 порушено провадження у справі № 914/779/16 за позовом ПАТ "УАСК АСКА" до ПАТ "СК "Вона" про стягнення 49 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Долінська О.З.) від 17.05.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Давид Л.Л., судді Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) від 30.06.2016 рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 та рішенням Господарського суду Львівської області від 17.05.2016, ПАТ "УАСК АСКА" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема п. 35.1 ст. 35, підпункту 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також норми процесуального права: ст.ст. 82, 83, 84 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 касаційну скаргу ПАТ "УАСК АСКА" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.10.2016.

На адресу суду 10.10.2016 від ПАТ "СК "Вона" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник товариства 12.10.2016 братиме участь в іншому судовому засіданні у Господасрькому суді Львівської області. Також ПАТ "СК "Вона" зазначило, що воно не погоджується з касаційною скаргою ПАТ "УАСК АСКА".

За приписами ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

З огляду на викладене, оскільки ПАТ "СК "Вона" не було позбавлене можливості забезпечити участь в сдовому засіданні, призначеному на 12.10.2016 у Вищому господарському суді України, через іншого представника, зважаючи на строк розгляду справи та межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення вказаного клопотання.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами 19.12.2012 ПАТ "УАСК АСКА" укладено договір № 2984722 про страхування транспортного засобу з Публічним акціонерним товариством "Єнакіївський металургійний завод".

Застрахованим майном за вказаним договором є - автомобіль "Шкода" державний номер НОМЕР_1, а страховим випадком, крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частин в результаті ДТП та ін.

По вул. Артема - пр. Миру в м. Донецьку 25.07.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів, а саме: "ВАЗ" державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 і застрахованого ПАТ "УАСК АСКА" автомобіля "Шкода" державний номер НОМЕР_1. Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11.09.2013 водія автомобіля ВАЗ д/н НОМЕР_2 ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок зазначеного ДТП, автомобіль "Шкода-Супер В", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, отримав механічні пошкодження, що підтверджується первісною довідкою Відділу ДАІ ДМУ ГУМВС України б/н від 29.07.2013, страховим актом №4977 від 25.09.2013.

Відповідно до умов п. 4.2. договору № 2984722 від 19.12.2012 вартість матеріального збитку, у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу розраховується на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу, калькуляції вартості відновлювального ремонту на Фірмовому (Гарантійному) СТО або СТО по вибору Страхувальника, і висновку експерта-автотоварознавця складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та діючий на дату настання страхового випадку.

Згідно до п. 4.2.2. договору вартість матеріального збитку розраховується на підставі вартості відновлювального ремонту на Фірмовому (Гарантійному) СТО або СТО по вибору Страхувальника, але не більше за величину збитку, розрахованої відповідно до Методики і збільшеною на 30%.

Відповідно до Висновку експерта № 1325 від 12.08.2013 вартість відновлювального ремонту без урахування зносу автомобіля "Шкода" державний номер НОМЕР_1 складає 58 000, 21 грн, а відновлювальний ремонт автомобіля "Шкода" державний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу складає 31 781,87 грн.

Відповідно до рахунку № 5223 від 05.08.2013, виставленого ТОВ "Гратиум" власнику автомобіля "Шкода" державний номер НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 58 030,00 грн..

На виконання умов договору страхування транспортного засобу №2984722 від 19.12.2012, на підставі страхового акту № 4977 від 25.09.2013, ПАТ "УАСК АСКА" відшкодувало страхувальнику суму у розмірі 52 330, 68 грн, шляхом перерахування вищевказаної суми на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням від 02.10.2013 №7078.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ" державний номер НОМЕР_2, згідно відомостей про обставини дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в ПАТ "СК "Вона" (поліс АС/2854215), яка є правонаступником Приватного акціонерного товариства СК "Велта".

Таким чином, ПАТ "УАСК АСКА" вважає, що заборгованість ПАТ "СК "Вона" перед ним складає 49 000, 00 грн за мінусом франшизи, оскільки до ПАТ "УАСК АСКА" перейшло право вимоги до ПАТ "СК "Вона". Відповідно до витягу з централізованої бази даних МТСБУ ліміт за шкоду майну за полісом АС/2854215 складає 50 000, 00 грн, а франшиза - 1 000, 00 грн.

В матеріалах справи наявна заява ПАТ "УАСК АСКА" від 23.02.2014 з вимогою сплатити страхове відшкодування. Доказів надіслання її ПАТ "СК "Вона" немає. Відповідач вказану заборгованість не сплатив.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "УАСК АСКА" до ПАТ "СК "Вона" про стягнення 49 000, 00 грн - суми сплаченого страхового відшкодування.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази оплати першої та другої частин страхового платежу, відповідно до п. XII частини А договору, що не дає можливості підтвердити чинність договору на момент скоєння ДТП та підставність виплати ПАТ "УАСК АСКА" страхового відшкодування. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази наявності або відсутності на момент настання ДТП по відношенню до застрахованого транспортного засобу інших діючих договорів страхування за аналогічними ризиками.

Доказів виконання робіт з ремонту автомобіля Шкода державний номер АН 7797ВН - ТОВ "Гратиум" та остаточної вартості таких суду не надано.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, винною у скоєнні ДТП особою визнано ОСОБА_5, який не повідомив ПАТ "СК "Вона" про скоєння ДТП. В матеріалах справи наявний поліс №АС/2854215 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий ПАТ "СК "Велта" в якому вказано про страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника ОСОБА_7, забезпеченим транспортним засобом ВАЗ 21011 номерний знак НОМЕР_2. Інших договорів страхування цивільно-правової відповідальності сторонами не подано. Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11.09.2013 підтверджується факт керування автомобілем ВАЗ 21011 д/н НОМЕР_2 в момент скоєння ДТП водієм ОСОБА_5 Доказів страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_5 в ПАТ "СК "Велта", правонаступником якої є ПАТ "Вона" ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції не подано. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що ОСОБА_5 взагалі не є страхувальником по полісу №АС/2854215 виданого Відповідачем і він є особою, відповідальність якої не застрахована у Відповідача, а тому в ПАТ "СК "Вона" не виникло обов'язку здійснення страхового відшкодування.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Коментована стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону України "Про страхування", надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація.

Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування. Якщо страхові виплати спрямовані на покриття збитків, що виникли у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю страхувальника, право вимоги до винної особи до страховика не переходить.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України) (п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки").

З врахуванням викладеного колегією суддів вважаються необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що оскільки ОСОБА_5 взагалі не є страхувальником по полісу №АС/2854215 виданого відповідачем і він є особою, відповідальність якої не застрахована у відповідача, то в ПАТ "СК "Вона" не виникло обов'язку здійснення страхового відшкодування.

Також необґрунтованим є посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу для відмови у позові, на ту обставину, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 25.07.2013, заява на виплату страхового відшкодування по даному ДТП оформлена позивачем 23.09.2014, тобто з пропущенням строку встановленого п.35.1. ст. 35 Закону. Крім цього, винуватець ДТП ОСОБА_5 також не повідомляв відповідача про ДТП та не звертався до останнього з заявою про страхове відшкодування, як це передбачено ст. 35 Закону.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-49гс15.

Окрім того, норма п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора. До нового кредитора - ПАТ "УАСК АСКА" - обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі ПАТ "СК "Вона" - не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" (постанова Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14).

З врахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не враховано, що в розумінні ст. 993 ЦК України до ПАТ "УАСК АСКА" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При визначенні розміру фактичних витрат, господарськими судами не дано належної правової оцінки доводам ПАТ "УАСК АСКА" щодо його обґрунтованості, відповідності умовам договору, а також, що таку оплату було здійснено відповідно до платіжного доручення, доданого до позовної заяви.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 у справі № 914/779/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.