ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 913/258/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиСєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 рокуу справі господарського суду Луганської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.до Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.провизнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі

за участю представників

позивача: ОСОБА_5,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною Додаткової угоди № НОМЕР_1 від 08.06.2011 року (державна реєстрація від 22.06.2011 року за № НОМЕР_1) до Договору оренди землі № НОМЕР_2 від 05.10.2010 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.03.2016 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року позов задоволено повністю: визнано недійсною Додаткову угоду № НОМЕР_1 від 08.06.2011 року, державна реєстрація від 22.06.2011 року за № НОМЕР_1, до Договору оренди землі № НОМЕР_2 від 05.10.2010 року, яка укладена ФОП ОСОБА_4 та Сєвєродонецькою міською радою.

Вищезазначені судові акти мотивовано необхідністю задоволення позовних вимог та визнання недійсною Додаткової угоди до Договору оренди землі, оскільки рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 року, яким затверджено нормативну грошову оцінку земель і на підставі якого укладено спірну угоду, було скасоване як протиправне у судовому порядку, відтак, з моменту прийняття воно не могло породжувати правових наслідків, у тому числі, у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Сєвєродонецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.03.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ФОП ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 22.03.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.10.2010 року Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди землі № НОМЕР_2 (далі за текстом - Договір оренди), відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за № 4551 від 30.09.2010 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючий блок № 7 торговельно-промислово-продовольчого комплексу), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. п. 2, 3 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 0089 га, в тому числі: капітальна одноповерхова споруда - 0, 0050 га; під проходами, проїздами та площадками - 0, 0039 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки встановлена п. 5 Договору оренди, а саме: кадастровий № НОМЕР_3 - 32 615, 83 грн.

В п. 8 Договору сторони погодили, що Договір укладено на 25 років строком по 29.09.2035 року включно. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі 3 261, 58 грн. на рік, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п. 11 Договору оренди орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 271, 80 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

З п. 12 Договору оренди вбачається, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

05.11.2010 року сторонами складено Акт передачі-прийняття земельної ділянки, з якого вбачається, що Сєвєродонецька міська рада Луганської області передала земельну ділянку ОСОБА_4 у розмірі 0, 0089 га, яка знаходиться: АДРЕСА_1.

В подальшому, на виконання рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 року № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", якою було встановлено новий розмір нормативної грошової оцінки, Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено Додаткову угоду № НОМЕР_1 від 08.06.2011 року, згідно з п. 1 якої внесено зміни до п. 5 Розділу "Об'єкт оренди" шляхом викладення його в новій редакції, а саме: "Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: кадастровий № НОМЕР_3 - 59 929, 93 грн.".

Відповідно до з п. 2 Додаткової угоди п. п. 9, 11 Розділу "Орендна плата" змінено на: "Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі: з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року - 3 595, 80 грн. на рік, що складає 6 % від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року - 4 195, 10 грн. на рік, що складає 7 % від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року - 4 794, 39 грн., що складає 8 % від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року - 5 393, 69 грн. на рік, що складає 9 % від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015 року - 5 992, 99 грн. на рік, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки.

В п. 3 сторони обумовили, що ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору і діє з 01.07.2011 року.

Додаткова угода зареєстрована Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьк Луганської області 22.06.2011 року за № НОМЕР_1.

Однак, постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 у справі № 1227/3807/2012 за позовом ТОВ Виробничо-комерційної фірми "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 року № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєрдонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 року № К/9991/65360/12 постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року залишено в силі.

Скасування судами рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка" від 29.03.2011 року № 431 стало підставою для звернення ФОП ОСОБА_4 до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсною Додаткової угоди № НОМЕР_1 від 08.06.2011 року (державна реєстрація від 22.06.2011 року за № НОМЕР_1) до Договору оренди землі № НОМЕР_2 від 05.10.2010 року.

З урахуванням встановлених обставин справи господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, правомірно виходили з наступного.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, які у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В ч. 1 ст. 15 "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі оренди, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України.

Згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В п.п. 288.5.1., 288.5.2. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що розмір орендної плати встановлюються у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 року № 2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що вони не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; в ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Положеннями ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

В ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення № 431 від 29.03.2011 року, яке оскаржене в судовому порядку, визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, що набрала законної сили 01.04.2014 року.

При цьому, в п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що зі змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Оскільки рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 року було скасовано як протиправне, відтак, розмір орендної плати, яка зазначена у спірній Додатковій угоді і яка є регульованою ціною, було визначено неправомірно на підставі грошової оцінки земельної ділянки, затвердження якої в подальшому було скасовано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про правомірність визнання недійсною Додаткової угоди до Договору оренди землі, оскільки рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 року, яким затверджено нормативну грошову оцінку земель і на підставі якого укладено спірну угоду, було скасоване як протиправне у судовому порядку, відтак, воно не могло породжувати правових наслідків, у тому числі, у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Також суд касаційної інстанції вважає вірними висновки судів про те, що зобов'язання за визнаною недійсною Додатковою угодою до Договору оренди припиняються на майбутнє (ст. 207 Господарського кодексу України), проте недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України), та в разі визнання його недійсним судом є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

При цьому, судами обгрунтовано враховано, що ФОП ОСОБА_4 було заявлено позов до місцевого господарського суду в межах встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, оскільки днем початку перебігу вказаного строку є 01.04.2014 року, тобто дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року про скасування рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 року № 431, на виконання якого укладено спірну додаткову угоду.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що посилання Сєвєродонецької міської ради в касаційній скарзі на ухвалу Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі № 922/2469/15, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, є безпідставними, оскільки у наведеній ухвалі Верховний Суд України не наводив висновку щодо застосування норм права за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України, а вирішував питання щодо допуску справи до провадження цього суду.

Отже, оскільки наведена ухвала Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі № 922/2469/15 не є висновком щодо застосування норм права, вона не може бути врахована іншими судами при застосуванні таких норм права, а відтак і не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається в касаційному порядку.

Інші доводи Сєвєродонецької міської ради, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року у справі № 913/258/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк