ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 911/3651/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Київської області 18.04.2016 Київського апеляційного господарського суду 18.07.2016у справі Господарського суду№ 911/3651/14 Київської областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго"простягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Осіпчук О.Ю.;- відповідача Крупа В.М.; Семко С.В.; Токар Л.М.;ВСТАНОВИВ:

21.08.2014 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" про стягнення пені у розмірі 182 139, 57 грн. та штрафу у розмірі 131 641, 37 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2016 у справі № 911/3651/14 (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий суддя, судді Дідиченко М.А., Зеленін В.О.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 30.10.2012 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" (підрядник) було укладено договір № 30/10/2 про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до умов якого підрядник взяв на себе обов'язок виконати будівельно-монтажні роботи за темою: "Доведення межі вогнестійкості ферм покрівлі машзалу блоку № 2 до нормативних вимог (0,75 г)", зазначені в акцептованій пропозиції конкурсних торгів, та відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, з дотриманням будівельних норм та правил, що діють в Україні, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість робіт становить 5 001 630 грн. (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.05.2013 до договору № 30/10/2).

Згідно із п. 5.1 договору терміни початку і закінчення робіт та загальний строк виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт (додаток № 2, який є невід'ємною частиною договору).

За порушення строків виконання робіт по договору підрядник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0, 1% вартості робіт, по яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення від вартості невиконаних робіт, а за прострочення понад 30 днів з підрядника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.3.1 договору).

Обгрунтовуючи підстави даного позову, позивач посилався на те, що відповідачем не надано належним чином оформлених Актів виконаних робіт за період з січня по травень 2014 року, відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" порушило строки виконання зобов'язань за договором на суму 1 880 591, 00 грн., що є підставою, відповідно до п. 7.3.1 договору, для нарахування пені та штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 11.7.1 договору передбачено, що здавання-приймання виконаних будівельних робіт оформляється актами виконаних робіт за формою КБ-2в, які щомісяця до 25 числа подаються уповноваженим представником підрядника замовнику, та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за примірною формою КБ-3, яка щомісяця подається підрядником замовнику до 30 числа. Перевірка Актів виконаних будівельних робіт Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат відбувається при особистій присутності уповноваженого представника підрядника.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, відповідач листами надсилав позивачу Акти виконаних робіт за січень-травень 2014 року.

Відмовляючись підписувати Акти виконаних робіт КБ-2в, позивач у своїх листах зазначив, що коефіцієнти 1,2 та 1,3 для робіт з пожежовибуховими і шкідливими речовинами в замкнутих об'ємах, які визначені в погодженій проектно-кошторисній документації, зокрема, в розробленому проектною організацією (ПАТ "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект") локальному кошторисі № 02-10.Б.2Р-346с (ред.4), та які були закладені в тверду договірну ціну, є помилковими, а тому їх не можна застосувати при розрахунку вартості робіт, які зазначені в Актах. Також, відмовляючись підписувати Акти виконаних робіт, позивач вказував на невірний розрахунок суми витрат на відрядження працівників (інші супутні витрати).

Суди попередніх інстанцій надавши оцінку листам, в яких позивач мотивував підстави відмови від підписання Актів виконаних робіт, дійшли висновку про те, що Акти виконаних робіт за січень-травень 2014 року не були підписані позивачем саме у зв'язку з непогодженням із наведеними в них показниками щодо вартості робіт та інших витрат.

Крім того, судами попередні інстанцій встановлено, що заперечень щодо обсягу, якості та строків виконання робіт позивачем при відмові від підписання Актів виконаних робіт відповідачу не надавалось, а тому відмова позивача від підписання актів виконаних робіт є необґрунтованою.

При цьому відповідно до ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

До того ж, позивачем вимоги про визнання актів недійсними, як того вимагають приписи ч. 4 ст. 882 ЦК України, не ставились і такими вони в судовому порядку не визнані, а тому позивачем не доведено факт невиконання відповідачем виконаних робіт.

Разом з тим, під час розгляду даного спору судом першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення яких було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Суд першої інстанції надавши оцінку висновкам первісної та додаткової експертизи, встановив, з чим погодився суд апеляційної інстанції, що даними експертизами не встановлено жодного недоліку виконаних відповідачем робіт ані щодо їх обсягів, ані щодо їх якості.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах даної справи наявні інші докази, які у сукупності підтверджують обставини належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором за період з січня по травень 2014 року, а саме: акти приймання прихованих робіт (очистка, знепилення, знежирення, пошарове нанесення ґрунтовки, вогнезахисного матеріалу, емалі) з визначенням показників товщини нанесеного покриття, та дозволом на виконання наступного етапу робіт; загальний журнал робіт, в якому щоденно заносились записи про виконані відповідачем роботи та в таблиці 6 якого "Зауваження контролюючих органів і служб" представники позивача, а також його проектної організації робили записи про завершення виконання підрядником кожного попереднього етапу прихованих робіт та надавали дозвіл на виконання наступного етапу робіт; власноручні написи відповідального працівника технагляду позивача на актах виконаних робіт (форма КБ-2в, які повертались відповідачу із зауваженнями, що стосувались виключно вартісних показників, а не обсягів чи якості виконаних робіт; карти замірів товщин по нанесенню системи вогнезахисного покриття "Фенікс "СТВ" на фермах по осях, які підписані відповідальними особами зі сторони позивача; акт прийняття в експлуатацію виконаних робіт з вогнезахисного оброблення № 437/2015 від 074.10.2015.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на наведене та враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено те, що позивачем не доведено порушення відповідачем строків виконання робіт по договору за спірний період, в той час як відповідно до приписів ст. 611 ЦК України такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки (штрафу та пені) настає саме у разі порушення зобов'язання, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму ч. 6 ст. 853 ЦК України не приймається до уваги колегією суддів, оскільки як вбачається із мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, в них фактично процитовано ч. 6 ст. 882 ЦК України, та помилково замість вказаної норми зазначено ч. 6 ст. 853 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 911/3651/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.А. ГОЛЬЦОВА