Постанова ВГСУ від 12.10.2016 року у справі №910/26385/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 910/26385/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пасдорсервіс"на ухвалу від 18.04.2016 господарського суду міста Києва та постановувід 01.06.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/26385/15 господарського суду міста Києваза заявоюпублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", м. Київ про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Пасдорсервіс", м. Київрозпорядник майна Степаненко М.М., м. Київ в судовому засіданні взяли участь представники:

розпорядника майна Степаненка М.М. ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" ТОВ "Пасдорсервіс"Різник О.Ю., довір; Костюченко А.Ю., довір; Вінокурова Р.О., посвідчення адвоката;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.12.2015 у справі № 910/26385/15 прийнято до розгляду заяву публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ"Хрещатик", ініціюючий кредитор) про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Пасдорсервіс" (далі - ТОВ "Пасдорсервіс", боржник).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Чеберяк П.П.) за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 28 972 823, 69 грн., введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Степаненка М.М. та інше. Суд першої інстанції виходив із наявності усіх передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство) підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 (судді: Остапенко О.М. - головуючий, Верховець А.А., Шипко В.В.) вказану ухвалу залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити ініціюючому кредитору в порушені справи про банкрутство .

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 10, 15, 16 Закону про банкрутство, ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Боржник зазначає, що ініціюючим кредитором не надані, а судом не досліджені, докази непогашення заявленої суми заборгованості з боку інших солідарних боржників. Крім того, боржник посилається на безпідставне включення до складу безспірних грошових вимог ПАТ "КБ"Хрещатик" сум штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство якщо заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з ч 3. ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Системний аналіз ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство свідчить, що за загальним правилом правовими підставами для порушення справи про банкрутство є наявність у ініціюючого кредитора безспірних грошових вимог до боржника, які сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подана 26.10.2015. Грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у загальній сумі 28 978 913,69 грн. підтверджені рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2013 у справі № 05-5-37/5944 та постановами відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.12.2013 про відкриття виконавчих проваджень № 40986150, № 40986618, № 40984542. Заявлені вимоги виникли на підставі кредитних договорів № 40-47/2-06 від 09.11.2006, № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 та договору поруки № 40-47/2-06-П/13 від 13.04.2007.

За приписами ч. 2 ст. 16 Закону про банкрутство, яка регламентує порядок порушення провадження у справі про банкрутство, якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд у підготовчому засіданні перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Отже, при вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні предметом розгляду господарського суду є лише безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника, визначення яких міститься у ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство. Між тим, у розумінні вказаної статті до складу цих вимог не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Як вбачається, ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2016, залишеною в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 з поміж іншого, визнано вимоги ініціюючого кредитора на суму 28 972 823, 69 грн. з огляду на їх безспірність у розумінні ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство.

ПАТ "КБ"Хрещатик" в підтвердження своїх грошових вимог до боржника у заяві посилався на рішення господарського суду міста Києва 10.10.2013 у справі № 05-5-37/5944 яким солідарно стягнуто з боржника на користь ініціюючого кредитора заборгованість за кредитним договором № 40-47/2-06 від 09.11.2006 року у сумі 27 657 343,08 грн. та за кредитним договором № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 року у сумі 17 869 695,27 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 64 380,00 грн.

Однак, ініціюючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Пасдорсервіс" кредитор заявив грошові вимоги до боржника на загальну суму 28 972 823,69 грн., що складається з заборгованості за кредитним договором № 40-47/2-06 від 09.11.2006 в розмірі 17 553 818,05 грн. та за кредитним договором № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 року в розмірі 11 354 625,64 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 64 380,00 грн.

Між тим, заява ПАТ "КБ"Хрещатик", всупереч вимогам вимоги ч. 3 ст. 63 ГПК України, не містить обґрунтованого розрахунку заявленої суми боргу з чітким розмежуванням сум основного боргу та штрафних санкцій, нарахованих за невиконання грошового зобов'язання та періоди їх нарахувань.

Слід звернути увагу, що суми грошового зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором визначені судовим рішенням від 10.10.2013 не співпадають з заявленими сумами грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому Київський апеляційний господарський суд в ході апеляційного провадження в оскаржуваній постанові від 01.06.2016 зазначив що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, відповідно до рішення господарського суду міста Києва 10.10.2013 складаються з сум основного боргу та з сум штрафних санкцій.

Проте, незважаючи на розбіжності розміру заявлених ініціюючим кредитором та визнаних судовим рішенням від 10.10.2013 сум грошових вимог ПАТ "КБ"Хрещатик", судом апеляційної інстанції у порушення вимог ст.ст. 47, 43 ГПК України, не досліджено загальний обсяг його грошових вимог до боржника, не відокремлено суми штрафних санкцій від основного боргу, не встановлено періоди їх нарахування та виникнення.

Між тим, судом апеляційної інстанції також встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 40-47/2-06 та № 40-47/2-06/ПБ відповідно до акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 141/1 відбувся залік забезпечених вимог ПАТ "КБ"Хрещатик" до боржника за ціною майна, що підлягало заліку в сумі 19 203 000 грн..

14.02.2015 актом державного виконавця № 88/1 про передачу нереалізованого майна стягувачу в рахунок погашення боргу за кредитними договорами № 40-47/2-06 та № 40-47/2-06/ПБ встановлено суму боргу, яка підлягає заліку в рахунок погашення боргу в розмірі 1 340 686,08 грн..

Однак, з поміж іншого апеляційним господарським судом не досліджено в рахунок якого боргу та в яких частинах відбулися вищевказані заліки за договорами № 40-47/2-06 та № 40-47/2-06/ПБ в розмірі 19 203 000 грн. та 1 340 686,08 грн..

Крім того, суди не звернули увагу на розбіжність у резолютивній частині рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2013 у справі № 05-5-37/5944 щодо визначеної загальної суми заборгованості за кредитними договорами № 40-47/2-06 від 09.11.2006 в розмірі 27 657 343,08 та сумарної суми боргу з якої вказана заборгованість складається.

Усі вищезазначені обставини відповідно до вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України повинні бути досліджені судом апеляційної інстанції при розгляді грошових вимог ініціюючого кредитора. Без дослідження таких обставин висновок суду про залишення в силі ухвали підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 18.04.2016, яким зокрема визнано в повному обсязі заявлені грошові вимоги ПАТ "КБ"Хрещатик" є передчасним.

За таких умов оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що не відповідає нормам процесуального права, з направленням справи на розгляд суду апеляційної інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 47, 43, 99, 101, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд