ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 910/18861/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаГіневська - Фареник М.О. - довіреність від 10.03.2016 рокувідповідачаОсипчук Н.О. - довіреність від 07.10.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5"на постановувід 13.07.2016 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/18861/16 господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Габітус" простягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ТОВ "Рада 5" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Габітус" про стягнення 92 040,63 грн. основного боргу, 31 442,64 грн. інфляційної складової боргу, 5 792,09 грн. 3% річних на підставі статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та статті 18, частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань з оплати наданих комунальних послуг.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Крім цього, у вказаному відзиві відповідач зазначав про порушення позивачем строків позовної давності щодо стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги за період з 14.05.2009 року по 20.07.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р. (суддя Ю.В. Цюкало) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з підстав ненадання позивачем належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання відповідачу комунальних послуг за адресою: бул. Л. Українки, 23-А в м. Києві.

За апеляційною скаргою ТОВ "Рада 5" Київський апеляційний господарський суд (судді: К.В. Тарасенко, О.В. Тищенко, С.А. Гончаров) переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 13.07.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

ТОВ "Рада 5" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що належними та допустимими доказами виконання своїх зобов'язань з надання житлово - комунальних послуг є штатний розклад апелянта, розрахунково - платіжні відомості, які були подані останнім до суду апеляційної інстанції як додаткові докази, проте не прийняті до уваги.

Також, заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення позивача від оплати послуг у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Габітус" просить касаційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що спірні судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 19, 20, 21, 26 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" та статей 33, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 15.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Позняки-жил-буд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 5» (виконавець) було укладено Договір про передачу на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового будинку і прибудинкової території від 15.08.2008 року, відповідно до умов якого, позивачем прийнято житловий будинок по бул. Л. Українки, 23-А у Печерському районі м. Києва (будівельна адреса: будинок № 2 по бул. Л. Українки, 23) з вбудованими-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та прибудинковою територією, з метою забезпечення його кваліфікованого утримання, ремонту та експлуатаційного обслуговування жилих та нежилих приміщень, інженерного обладнання, належного санітарного стану прибудинкової території, надання власникам, співвласникам, наймачам, орендарям окремих житлових і нежитлових приміщень послуг за відповідну плату.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Габітус» є власником нежилих приміщень з № 1 по № 5, з № 7 по № 13 (групи приміщень № 76) (в літ. А) загальною площею 711,90 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Л.Українки, 23-А, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 342 К від 14.05.2009 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Рада 5" про стягнення з ТОВ "Габітус" 92 040,63 грн. основного боргу, 31 442,64 грн. інфляційної складової боргу, 5 792,09 грн. 3% річних з підстав того, що відповідач, як власник нежилих приміщень з № 1 по № 5, з № 7 по № 13 (групи приміщень № 76) (в літ. А) загальною площею 711,90 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Л.Українки, 23-А зобов'язаний на підставі статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплачувати комунальні послуги, які йому були надані у період з14.05.2009 року та 28.02.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо ненадання та не доведеності факту надання та/або споживання належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання відповідачу комунальних послуг за адресою: бул. Л. Українки, 23-А в м. Києві.

Проте, вказаний висновок колегія суддів вважає таким, що зроблений без встановлення відповідних обставин за наявними в матеріалах справи доказами.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

За приписами статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуги с управління будинком, спорудою або групою будинків; послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Згідно з пунктом 5 частин 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13).

Як вбачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою, що відповідач є власником нежилих приміщень з № 1 по № 5, з № 7 по № 13 (групи приміщень № 76) (в літ. А) загальною площею 711,90 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Л.Українки, 23-А, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 342 К від 14.05.2009 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, а відтак, в силу приписів статті 20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", у останнього виник обов'язок оплачувати надані позивачем послуги.

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, встановлення відповідних обставин справи щодо конкретного переліку наданих послуг, виходячи з їх кількості та періоду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі №910/18861/15 та рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач