ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 908/6057/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представників: позивача Борецького Б.О. дов. № 471 від 8 вересня 2016 року, відповідачів та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" - Базуха А.М. дов. від 1 липня 2016 року, від 1 квітня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2016 року у справі Господарського суду Запорізької області за позовом ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія" Комиш - Зорянського елеватора" та ТОВ "Мелітопольський олійноєкстракційний завод", треті особи - Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноєкстракційний завод", Приватне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод", Приватне підприємство "Молокозавод - ОЛКОМ" та ОСОБА_8, про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (далі - позивач) звернулось Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія" Комиш - Зорянського елеватора" (далі - відповідач-1) та ТОВ "Мелітопольський олійноєкстракційний завод" (далі - відповідач-2), треті особи - Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноєкстракційний завод" (далі - третя особа-1), Приватне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод" (далі - третя особа-2), Приватне підприємство "Молокозавод - ОЛКОМ" (далі - третя особа-3) та ОСОБА_8 (далі - третя особа-4), з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу №3584, укладеного 14 листопада 2014 року між відповідачем - 2 та третьою особою - 1, як такого, що укладений фіктивно.

Позовні вимоги обгрунтовано недотриманням при укладенні оспорюваного договору вимог ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Позивач вказує на те, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а був укладений з наміром приховання наявного майна, недопущення звернення стягнення на майно позивачем при виконанні рішення суду у справі про невиконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Кредит Дніпро" просить скасувати постанову Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2016 року, рішення Господарського суду Запорізької області від 11 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники третіх осіб - Приватного підприємства "Молокозавод - ОЛКОМ" та ОСОБА_8 у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги треті особи - Приватне підприємство "Молокозавод - ОЛКОМ" та ОСОБА_8 повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 вересня 2010 року між позивачем та третьою особою - 3 укладено кредитний договір №280910-КЛТМ (з урахуванням змін, внесених договором про зміну №151113 від 15 листопада 2013 року), за умовами якого (п. 1.1.), позивач відкрив третій особі - 3 відновлювальну мультивалютну траншеву кредитну лінію в національній валюті України та/або в іноземних валютах: доларах США та Євро в межах загальної суми, еквівалентної 40 000 000 грн.

Також встановлено, що на виконання умов вказаного договору 28 вересня 2010 року між позивачем та третьою особою - 1 укладено договір поруки №280910-П, згідно п. 2.1 якого третя особа - 1 зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання третьою особою - 3 зобов'язань перед позивачем, на підставі письмової вимоги, перерахувати суми, що підлягають погашенню, згідно кредитного договору, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмового повідомлення.

Судами встановлено, що за результатом розгляду справи за позовом ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до третьої особи - 1 та третьої особи -3 про стягнення суми за кредитним договором рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року у справі № 904/5022/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2016 року, позов задоволено частково, з третіх осіб 1 та 3 стягнуто кошти. В забезпечення позову господарським судом накладено арешт на грошові кошти, у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно боржників у справі - відмовлено.

Судами встановлено, що 16 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та третьою особою - 1 укладено договір про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4, за яким третя особа - 1 отримала кредит з лімітом кредитування 95 000 000 грн.

17 серпня 2012 року, в забезпечення виконання вищевказаного договору, сторонами цього договору укладено договір застави (іпотеки) № PL12-165/200.

9 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та відповідачем - 1 укладено договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора (цессія), за яким Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" відступило, а відповідач - 1 набув всіх прав кредитора за договором про надання банківських послуг № СR 12-143/200-4 від 16 серпня 2012 року та відповідними акцесорними договорами.

4 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та відповідачем - 1 укладено договір уступки прав іпотекодержателя, за яким Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" відступило права за договором застави (іпотеки) № PL 12-165/200 від 17 серпня 2012 року.

14 листопада 2014 року між відповідачем - 1, на підставі договору застави (іпотеки) №PL12-165/200 від 17 серпня 2012 року, договору уступки прав іпотекодержателя, та відповідачем - 2, в рахунок погашення заборгованості третьої особи - 1, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Онищенко М.А. та зареєстровано в реєстрі за № 3584.

Предметом договору є комплекс, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 31, право продажу якого належить відповідачу - 1 на підставі договору застави (іпотеки) № PL12-165/200, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Левченко В.В. 17 серпня 2012 року за реєстровим №1249 та ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п. 1 договору).

Судами досліджено, що комплекс, який є предметом даного договору, належить власнику - третій особі - 1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області 25 серпня 2011 р. (п. 3 договору). Сторони узгодили ціну договору. Розрахунок проводиться шляхом видачі відповідачем - 1 векселя відповідачу - 2 на всю суму договору в день підписання угоди (п. 4 договору). Право власності на придбаний комплекс виникає у відповідача - 2 з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 10 договору).

Судами також з'ясовано, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 29524487 від 14 листопада 2014 року право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстровано за відповідачем - 2.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" посилається на те, що договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки укладений з метою приховання майна, на яке могло бути звернено стягнення за рішенням суду у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5022/14 про стягнення коштів за кредитним договором.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Судами досліджено, що відповідач - 1, як новий кредитор по відношенню до Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноєкстракційний завод", за договором про надання банківських послуг №СR 12-143/200-4 від 16 серпня 2012 року та відповідними акцесорними договорами набув всіх прав кредитора від Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" за договором про відступлення права вимоги та зміну кредитора (цессія) від 9 вересня 2014 року.

Права нового іпотекодержателя за договором застави (іпотеки) №PL 12-165/200 від 17 серпня 2012 року було набуто відповідачем - 1 на підставі укладеного з Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" договору уступки прав іпотекодержателя від 4 листопада 2014 року.

Чинність вказаний договорів встановлена судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суди дійшли висновку про те, що відповідач - 1, набувши всі права нового кредитора та нового іпотекодержателя, при укладенні спірного договору купівлі-продажу діяв в межах повноважень, наданих йому законом.

Судом встановлено, що згідно п. 11 договору застави (іпотеки) від 17 серпня 2012 року, на підставі якого Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" має право передавати (відступати, здійснювати заміну сторони) будь-які права та /або зобов'язання за договором застави будь-яким третім особам, який містить застереження щодо звернення стягнення на комплекс на вибір банку (і) за рішенням суду або (і) на підстави виконавчого напису нотаріуса, або (і) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, або (і) в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Апеляційний суд встановив, що наявність застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у договорі іпотеки в порядку ч. 5 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" надає відповідачу - 1 право продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу.

Як на підставу визнання недійсним спірного договору, позивач посилається на заниження ринкової вартість майна, переданого за спірним договором, зазначає, що звіт про незалежну оцінку складено пізніше, ніж було укладено оспорюваний договір, вказує на відсутність доказів виконання умов договору щодо його оплати.

Так, згідно ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Судами досліджено, що ціна продажу погоджена сторонами правочину. Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено і надано обгрунтовану правову оцінку звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нерухомості, переданої за спірним договором.

Посилання на те, що звіт про незалежну оцінку складено пізніше, ніж було укладено оспорюваний договір, спростовано судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи.

Також судами встановлено належне виконання відповідачем - 2 зобов'язань щодо оплати предметі договору купівлі-продажу та належне виконання відповідачем - 1 зобов'язань щодо передачі майна.

Враховуючи викладене, оскільки сторонами договору купівлі-продажу вчинені фактичні дії на виконання правочину - сплачено кошти та передано майно, договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Онищенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 3584 від 14 листопада 2014 року, не є фіктивним, відтак, визнанню недійсним не підлягає.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути прийняті до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст. ст. 111-5 - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за повного встановлення усіх істотних обставин справи у їх сукупності, надання їм належної правової оцінки, законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова