ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 908/5653/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 17.05.2016у справі Господарського суду№ 908/5653/15 Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доПриватного підприємства "Вєномєт метал"простягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2016 замінено Державне територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Приватного підприємства "Вєномєт метал" про стягнення: - боргу за користування вагонами у розмірі 216 492, 48 грн.; - 3% річних у розмірі 3 647, 75 грн.; - інфляційних втрат у розмірі 3 766, 96 грн.; - пені у розмірі 62 479, 47 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - т. 1 а. с. 180-183).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.12.2015 у справі № 908/5653/15 (суддя Серкіз В.Г.) стягнуто з Приватного підприємства "Вєномєт метал" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця") плату за користування вагонами у розмірі 216 492, 48 грн., 3% річних у розмірі 3 647, 75 грн., інфляційні втрат у розмірі 3 766, 96 грн., пеню у розмірі 62 479, 47 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 908/5653/15 (колегія суддів у складі: Марченко О.А. - головуючий суддя, судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.) скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2015 у справі № 908/5653/15, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі 908/5653/15, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Приватне підприємство "Вєномєт метал" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 908/5653/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 21.08.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" та Приватним підприємством "Вєномєт метал" було укладено договір № 2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У квітні та травні 2015 року на станції Ярмолинці Південно-Західної залізниці затримано групу вагонів вантажовласника з причин неможливості приймання вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, які надалі після звільнення під'їзних колій, направлені на станцію Нігин.

В подальшому, станцією Ярмолинці оформлено акт про затримку 45-ти вагонів форми ГУ 23-а № 61 від 29.04.2015, про що відповідача повідомлено у телефонному режимі 29.04.2015р. о 03 год. 58 хв.

03.05.2015 після звільнення вантажовласником станційних колій на станції Нігин для прийняття вагонів, станцією Ярмолинці складено акт загальної форми ГУ 23-а № 59 про закінчення затримки 45-ти вагонів, про що залізниця 03.05.2015 повідомила вантажовласника о 03 год. 00 хв. про плановий час подавання вагонів під навантаження, що підтверджується записом у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.

Зазначені 45 вагонів у передбачений час прибули на станційні колії станції Нігин. Однак, за твердженням позивача, вантажовласник, який своєчасно повідомлений про прибуття останніх, не розкредитував документи, внаслідок чого знову виникла затримка вказаних вагонів з 05 год. 00 хв., про що складено акт загальної форми ГУ 23 № 1073 від 03.05.2015. Лише о 08 год. 00 хв. вантажовласник розкредитував документи та звільнив під'їзні колії для подачі вагонів, про закінчення затримки вагонів складено акт загальної форми ГУ 23 № 1074 від 03.05.2015 та акт ГУ 23 № 1079 від 03.05.2015.

Відповідно до пам'яток про подавання вагонів форми ГУ-45 № 348, № 349, вагони подані під навантаження і лише після повідомлення вантажовласником про закінчення вантажних операцій на під'їзній колії, вагони забрані залізницею, частина вагонів 03.05.2015, решта 04.05.2015, про що свідчать пам'ятки про забирання вагонів № 334, № 335, № 336.

Згідно із розрахунком та відомістю плати за користування вагонами № 04050282 (форма ГУ - 46), плата за користування вагонами з урахуванням ПДВ складає 28 004,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажовласником підписано відомість плати за користування вагонами № 04050282 із зауваженням "із нарахуванням не згоден".

Аналогічна ситуація склалась з іншими вагонами, які подавались відповідачу і затримувались на станціях Кам'янець-Подільський, Дунаївці, Ярмолинці, Нігин, про що свідчать акти загальної форми та відомості плати за користування вагонами.

Так, згідно із відомістю плати за користування вагонами № 04050288 (форма ГУ - 46) складено акт про затримку вагонів (форма ГУ - 23а) № 59 та акти загальної форми № 1077, № 1078, № 1080, № 1083 за користування 24 вагонами нараховано 25 586,60 грн., що з урахуванням ПДВ складає 30 703,92 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 06050300 (форма ГУ - 46) оформлено акт про затримку вагонів (форма ГУ - 23а) № 60 за користування 35 вагонами нараховано 7 784,00 грн. з врахуванням ПДВ складає 9 340, 80 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 06050301 (форма ГУ - 46) оформлено акт про затримку вагонів (форма ГУ - 23а) № 10 за користування 25 вагонами, нараховано 4 760,00 грн. з врахуванням ПДВ складає 5 712,00 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 08050317 (форма ГУ - 46) оформлено акти про затримку вагонів (форма ГУ - 23а) № 30, № 61 та акти загальної форми № 1105, № 1110, № 1109, № 1123, № 1122 за користування 36 вагонами нараховано 28 123,40 грн. з врахуванням ПДВ складає 33 748,08 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 08050318 (форма ГУ - 46) оформлені акт про затримку вагонів (форма ГУ - 23а) № 30 та акт загальної форми № 1121 за користування 13 вагонами нараховано 6 431,10 грн. з врахуванням ПДВ складає 7 717,32 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 12050331 (форма ГУ - 46) оформлені акт про затримку вагонів (форма ГУ - 23а) № 62 та акти загальної форми № 1161, № 1160 за користування 32 вагонами нараховані 9 038,90 грн. з врахуванням ПДВ складає 10 846,68 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 14050350 (форма ГУ - 46) оформлено акт про затримку вагонів (форма ГУ - 23а) № 62 за користування 15 вагонами нараховано 3 336,00 грн. з врахуванням ПДВ складає 4 003,20 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 13050334 (форма ГУ - 46) за користування 24 вагонами нараховано 24 342,20 грн. з врахуванням ПДВ складає 29 210,64 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 15050352 (форма ГУ - 46) за користування 20 вагонами нараховано 12 732,20 грн. з врахуванням ПДВ складає 15 278,64 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 16050361 (форма ГУ - 46) за користування 15 вагонами нараховано 3 800,70 грн. з врахуванням ПДВ складає 4 560,84 грн.; згідно із відомістю плати за користування вагонами № 21050384 (форма ГУ - 46) за користування 43 вагонами нараховано 31 138,30 грн. з врахуванням ПДВ складає 37 365,96 грн.

Внаслідок затримки вагонів, відповідачу позивачем нараховано плату за користування вагонами на загальну суму 216 492,48грн.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення плати за користування вагонами.

Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 307 ГК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 46, 47 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 передбачено, що облік часу користування вагонами та нарахування відповідної плати провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. п. 4, 6 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами, та підписані з боку відповідача його повноважним представником.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано докази повідомлення про час надання вагонів під навантаження, які зареєстровані у книзі повідомлень форми ГУ-2, ксерокопії витягів з яких додані до матеріалів справи.

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що затримка вагонів мала місце з вини вантажоодержувача, яким в порушення вимог ст. 46 Статуту, несвоєчасно забиралися вагони на свою під'їзну колію, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами, 3 % річних, інфляційних втрат та пені були правомірно визнані місцевим господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову у справі не навів доводів, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції, тобто не спростував їх, а відтак припустився порушення та неправильного застосування норм процесуального права (приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності).

При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що доказом затримання вагонів з причин, що залежать від відповідача можуть бути акти загальної форми (форма ГУ-23), складені лише попутною станцією, в той час як позивачем надані акти, складені станцією призначення, оскільки даний висновок не містить нормативно-правового обгрунтування, в той час як ані Правилами складання актів, ані Правилами користування вагонами і контейнерами, не передбачено, що даний акт повинен складатися лише попутною станцією.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначаючи про те, що відомості плати за користування вагонами № 13050334, № 14050350, № 08050318, які містяться в матеріалах справи, взагалі не містять актів форми ГУ-23а не врахував, що позивачем до даних відомостей додані, підписані повноважним представником відповідача, акти загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери, та пам'ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45. До того ж, відповідач під час розгляду даного спору судами першої та апеляційної інстанцій контррозрахунку плати за користування вагонами не надав.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зауважити, що суд апеляційної інстанції зазначаючи про те, що: "припис п. 6 Правил користування в частині, що визначає "…усі порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, такими, що перебувають у користуванні вантажовласника…", - таким, що суперечить ст. 119 Статуту залізниць України", залишив поза увагою ч. 1 ст. 119 Статуту залізниць України, якою передбачено, що Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначаючи про те, що: "в актах загальної форми (ГУ-23), складених станцією Нігин Південно-Західної залізниці зазначено, що вагони на станції призначення затримані в очікуванні під вантажні операції "...з вини клієнта…" втім, про якого-саме клієнта йдеться - в актах не зазначено" будь-яким чином не спростував висновок суду першої інстанції про те, що акти загальної форми (ГУ-23) саме з боку відповідача підписані прийомоздавальником та начальником залізничного цеху Філоненко В.А.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за подання касаційної скарги, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 908/5653/15.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2015 у справі № 908/5653/15 залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "Вєномєт метал" (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 50, код ЄДРПОУ 30958428) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6 код ЄДРПОУ 40081221) 5 155,05 грн. в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 908/5653/15.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА