ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 905/551/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 905/551/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних сум,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення на його користь з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" пені в сумі 94 083 грн. 29 коп., 3 % річних в сумі 6 905 грн. 84 коп., інфляційних втрат в сумі 111 801 грн. 41 коп.

Позов обґрунтовано простроченням виконання грошового зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-359-В від 04.01.2013 року.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2016 року (судді: Шилова О.М., Ніколаєва Л.В., Сажнева М.В.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 45 721 грн. 19 коп., 3 % річних в сумі 6 621 грн. 70 коп., інфляційні втрати в сумі 111 786 грн. 66 коп., а в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року (судді: Бойченко К.І., Чернота Л.Ф., Стойка О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 48362,10 грн. пені та позов в цій частині задовольнити, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2013 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 13-359-В, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач у січні 2013 року - вересні 2015 року поставив відповідачу газ в обсязі 764089 куб.м. на загальну суму 4017897,31 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав з порушенням умов договору щодо строків оплати за поставлений природний газ, а тому позивачем нараховані відповідачу пеня з 20.02.2013 року по 04.11.2015 року в сумі 94 083 грн. 29 коп., 3 % річних в сумі 6 905 грн. 84 коп., інфляційні втрати в сумі 111 801 грн. 41 коп.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати за одержаний природний газ за договором.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення 3 % річних та інфляційних сум обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, а відмову в решті позову мотивовано невідповідністю розрахунку позивачем 3% річних та пені умовам п. 6.1 Договору щодо встановлення початку перебігу строку нарахування та арифметичною помилкою у здійсненому позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, а також судом зменшений розмір пені, що присуджена до стягнення на 50 %.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 90 %.

Місцевий господарський суд, висновки якого підтримані апеляційним господарським судом, з посиланням на п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшив розмір пені на 50 % від належного до стягнення розміру.

Таке зменшення пені судами обґрунтовано посиланням на те, що підприємство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке частково спричинене проведенням АТО в Донецькій області, оскільки місцезнаходженням відповідача є м. Маріуполь, тобто, в безпосередній близькості від лінії зіткнення, погіршенням платіжної дисципліни з боку населення, бюджетних організацій і позивача, несвоєчасність розрахунків Державного бюджету, а також з огляду на виконання відповідачем у повному обсязі зобов'язання з оплати природного газу до звернення позивача до суду.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення пені, оскільки присуджена до стягнення сума пені у розмірі 50 % (45 721 грн. 19 коп.), з урахуванням обставин справи та з огляду на присудження до стягнення 111 786 грн. 66 коп. інфляційних втрат та 6621 грн. 70 коп. 3% річних, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Н.Нєсвєтова