ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 905/1246/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересвет Соль"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.03.2016у справі№ 905/1246/15 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пересвет Соль"доПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" в особі відділення в м. Артемівськтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава Інвест-Плюс"простягнення 246 950,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ "Пересвет Соль" Гуревич М.Г., Мільчак В.І.,

- ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" в особі відділення в м. Артемівськ Винник О.П.,

- ТОВ "Полтава Інвест-Плюс" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2016 у справі №905/1246/15 (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 (судді: Мартюк А.І., Коршун Н.М., Зубець Л.П.), відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересвет Соль" (надалі ТОВ "Пересвет Соль") до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" в особі відділення в м. Артемівськ (ПАТ "ПУМБ" в особі відділення в м. Артемівськ) про стягнення 246 950,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, і справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Від ПАТ "ПУМБ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк заперечує проти її задоволення, просить рішення та постанову залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивач про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 246 950,00 грн. у зв'язку з тим, що як стверджує позивач, грошові кошти у вказаній сумі були помилково списані відповідачем з рахунку позивача та перераховані іншій особі

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України унормовано, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України).

Відповідно до п. 11.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Згідно з п. 11.3. Інструкції юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку.

Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Пунктом 2.10 Інструкції визначено, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Пунктом 22.6 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" також визначено, що обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника..

Відповідно до приписів п. 11.5 Інструкції під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет -банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний/і цифровий/і підписи. Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Пунктом 11.8 Інструкції передбачено, що під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки..

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа, яким є параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису. Сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" унормовано, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Відповідно до п. 2.36, 2.38 Інструкції якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі - повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 22 до цієї Інструкції. Банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з якого ці кошти підлягали списанню, а також сплатити неналежному платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність. Повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувача, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку. За списання коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншої відповідальності.

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись вищевказаними нормами та встановивши, що: - 10.06.2005 між Закритим акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пересвет Соль" (клієнт) укладено договір про відкриття і ведення поточного рахунку в національній валюті № 503175-00-00 (Договір банківського рахунку), відповідно до предмету якого банк, який є платником податку на прибуток на загальних умовах, відкриває клієнту рахунок № 26007959968736 у національній валюті і здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно з законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 1.1 договору); - банк зобов'язується приймати розрахункові документи, оформлені клієнтом протягом встановленого банком операційного часу. Своєчасно здійснювати розрахункові операції згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та іншими нормативними актами, що регулюють вказане питання. (п. 2.1.2, 2.1.4 договору); - відповідно до п. 5.1 договору, розрахунки провадяться в готівковій або безготівковій формі згідно з правилами, встановленими законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ. Клієнт застосовує всі види розрахункових документів, передбачених Законом України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" і нормативними актами НБУ; - у квітні 2012 року підрозділ банку, у якому обслуговується позивач, був переведений на код МФО 334851 та новий рахунок - 26001962495597; - позивач звернувся до відповідача з заявою від 13.06.2005 про встановлення системи "Клієнт-Банк" та про передачу довіреній особі ключа адміністратора клієнта; - 13.06.2005 між Закритим акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пересвет Соль" (клієнт) укладено договір № ART-17 на здійснення електронно-розрахункового обслуговування, відповідно до предмету якого банк зобов'язується надати клієнту систему електронно-розрахункового обслуговування, в подальшому систему "Клієнт-Банк" і здійснювати електронно-розрахункове обслуговування клієнта за допомогою системи "Клієнт-Банк" згідно з законодавством України. Клієнт зобов'язується використовувати дану систему для здійснення розрахунків на умовах, передбачених даним договором; - згідно з актом приймання-передачі електронного ключа криптозахисту системи "Клієнт-Банк" від 14.06.2005, електронний цифровий підпис (ЕЦП) № 5D2C8B482FE09ECB отримав директор ТОВ "Пересвет Соль" ОСОБА_8, що підтверджується також журналом реєстрації ключів крипто захисту Артемівського відділення філії ЗАТ "ПУМБ"; - відповідно до п. 2.4 договору, клієнт доручає банку приймати до виконання документи клієнта, отримані в системі "Клієнт-Банк", звірені електронними цифровими підписами ЕЦП посадових осіб клієнта, що мають право на підписання даних документів; - відповідно до п. 3.4 договору, дана система "Клієнт-Банк" не має на меті захист інформації на обладнанні клієнта. Тому клієнт зобов'язаний самостійно організовувати виконання наступних вимог: охорона власних засобів обчислювальної техніки; охорона і належне використання обладнання, переданого клієнту банком під час користування; забезпечення можливості використання одного і того ж обладнання для роботи в системі "Клієнт-Банк" і в інших завданнях клієнта; обмеження доступу до своєї інформації; забезпечення збереження електронних носіїв з секретними ключами і обмеження доступу до них; забезпечення заходів щодо недопущення візуального, електромагнітного, віброакустичного і будь-якого іншого витоку інформації під час використання системи "Клієнт-Банк"; контроль за будь-якими змінами конфігурації обладнання і програмного забезпечення, які можуть вплинути на захист інформації і працездатність системи "Клієнт-Банк"; - банк зобов'язується встановити і протестувати на обладнанні клієнта, передбаченому п. 2.3 договору, програмне забезпечення для здійснення обміну електронною інформацією між банком і клієнтом; приймати і виконувати електронні документи, що надходять від клієнта електронним способом, завірені електронним цифровими підписами; протягом години з моменту надходження платіжного документу сформувати квитанцію про прийняття (відмові в прийнятті) до обробки платіжного документу (п. 4.1 договору); - клієнт зобов'язується у випадку компроментації чи виникненні підозр в компрометації таємних ключів терміново повідомити банк адміністратору системи "Клієнт-Банк" телефоном і в письмовому вигляді. Терміново застосувати заходів до зупинення відправки електронних документів до отримання нових таємних ключів (п. 4.2 договору); - банк має право відмовляти у виконанні електронного документу, якщо він не засвідчений електронним цифровим підписом чи платіжне доручення оформлене з порушенням вимог діючого законодавства України і повернути його не пізніше наступного операційного дня, з зазначенням причини повернення (п. 4.3 договору); - відповідно до п. 4.4. договору, банк приймає до виконання документи, отримані в системі "Клієнт-Банк" тільки після того, як направить на адресу клієнта підтвердження (у вигляді квитанції) про прийняття даних документів до виконання; - 03.12.2014 ТОВ "Пересвет Соль" подало заявку про додання в базу даних ключів криптозахисту системи "ПУМБ онлайн корпоративним клієнтам" ключ "Керівник", згенерований ОСОБА_8 для виконання службових обов'язків; - в картці зі зразками підписів від 10.06.2005 зазначено, що чеки та інші розпорядчі документи просимо вважати дійсними в разі наявності на них одного першого і одного другого підпису: перший підпис - директор ТОВ "Пересвет Соль" ОСОБА_8, другий підпис у штаті відсутній; - 28.04.2015 на підставі платіжного доручення № 103 з рахунку позивача були перераховані кошти у сумі 246 950,00 грн. на рахунок ТОВ "Полтава-Інвест Плюс"; - позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив провести розслідування з приводу того, що 28.04.2015 з рахунку ТОВ "Пересвет Соль" був здійснений платіж № 103 на суму 246 950,00 грн. на рахунок ТОВ "Полтава-Інвест Плюс", який не був ініційований позивачем; - 30.04.2015 позивач звернувся з заявою про злочин, прийнятою 30.04.2015 (талон-повідомлення № 402), в якій повідомив, про списання коштів у сумі 246 950,00 грн. з рахунку товариства, який не був ініційований ТОВ "Пересвет Соль". Заява про злочин була зареєстрована в реєстрі кримінальних проваджень за № 12015050150001399. Ухвалою суду від 12.05.2015 у справі № 219/3573/15-к слідчому надано доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю у кримінальному провадженні № 12015050150001399; - на неодноразові звернення позивача до відповідача щодо повернення безпідставно списаних коштів, відповідач надавав відповіді, що працівники банку діяли згідно з чинним законодавством, а платіжне доручення № 103 містило всі необхідні реквізити та електронний підпис; - 27.05.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01, в якій просив перерахувати йому на рахунок суму 246950,00 грн., на яку відповідачем було надано відповідь про те, що повідомлень про факт несанкціонованого втручання третіх осіб в роботу системи "Клієнт-Банк" на час виконання банком платіжного доручення № 103 від 28.04.2015 клієнтом надано не було. До того ж ініціювання переказу за вказаним електронним розрахунковим документом було здійснено з тієї ж ІР адреси, з якої і раніше ініціювали операції за рахунком ТОВ "Пересвет Соль", які клієнтом не заперечувалась. Підстав не виконувати платіжне доручення № 103 від 28.04.2015 у банку не було, банк правомірно виконав свої зобов'язання за договором банківського рахунку та пропонував звернутись до ТОВ "Полтава-Інвест Плюс" про стягнення безпідставно набутих коштів; - скріншотами з екрана комп'ютера також підтверджується, що клієнт (позивач) зайшов в систему з ключем 5D2C8B482FE09ECB. Клієнт створив, підписав і відправив платіжний документ ключем 5D2C8B482FE09ECB. Банк прийняв документ до виконання в 11:05:33 та перевірив ЕЦП ключа 5D2C8B482FE09ECB. Банк провів платіж об 11:33:26, про що сповістив клієнта зміною статусу на "Проведено" і штампом на документі; - здійсненою відповідачем перевіркою достовірності ЕЦП відповідача, встановлено, що платіжне доручення було підписано легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику позивача ОСОБА_8; прийшли до правомірного висновку про те, що, оскільки позивачем не доведено недотримання відповідачем положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, щодо перевірки повноти, цілісності і достовірності платіжного документу в порядку, встановленому Національним Банком України, позаяк відсутні правові підстави для покладення на банк відповідальності у вигляді стягнення з нього грошових коштів, перерахованих, як стверджує позивач, безпідставно.

Доводи касаційної скарги про те, що статтею 614 ЦК України встановлено презумпцію вини сторони зобов'язання, і саме ця сторона (в даному випадку відповідач) повинна довести відсутність своєї вини у списанні грошових коштів, чого, як стверджує скаржник, зроблено відповідачем не було, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, чітко вбачається, що відповідачем в установленому законом порядку, з наданням відповідних доказів доведено, що ним були вчинені всі дії у відповідності до законодавства, як в частині перевірки достовірності платіжного доручення №103 на списання грошових коштів, так і в частині наступної перевірки правомірності списання грошових коштів.

Стосовно доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідно до приписів якої, як стверджує позивач, банк є зберігачем грошових коштів, колегія суддів зазначає, що так, дійсно, згідно з вказаною нормою (п. 7.1.2.) поточний рахунок відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог договору та вимог законодавства. Тобто, вказана норма свідчить про те, що поточні рахунки відкриваються банком клієнту як для зберігання грошових коштів, так і для здійснення розрахункових операцій. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідач і діяв в межах вказаної норми, тобто, до здійснення спірної розрахунково-касової операції, грошові кошти позивача були на зберіганні на його поточному рахунку.

Стосовно доводів касаційної скарги про порушення відповідачем додатку №22 Інструкції, яким встановлений зразок повідомлення банку про помилковий переказ, що свідчить про наявність його вини у здійсненому переказі грошових коштів, колегія суддів зазначає, що як встановили та підтверджується матеріалів справи, відповідачем складалося та направлялося до ПАТ КБ "Приватбанк" (банк, на рахунок в якому були перераховані кошти за платіжним дорученням №103 від 28.04.2015) повідомлення (міжбанківське звернення) від 30.04.2015, в якому відповідач просив повернути несанкціоновано списані кошти на рахунок позивача.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових актів, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм права, а тому не є підставою для їх скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Правова позиція, щодо дотримання вимог ст. 1117 ГПК України судом касаційної інстанції , викладена у постановах Верховного Суду України від 27.12.2005 у справі №24/389, від 16.03.2010 у справі № 30/44-09, від 23.03.2010 у справі № 4/45-38 відповідно до яких, касаційна інстанція під час розгляду справи, зокрема, не вправі виходити за межі своїх повноважень, переоцінювати докази, що є в матеріалах справи, ставити під сумнів достовірність документальних доказів, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересвет Соль" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2016 у справі № 905/1246/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

Л.Б. Іванова