ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 904/11210/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіНєсвєтової Н.М. (доповідач), суддів:Кондратової І.Д., Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі№904/11210/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" прозобов'язання повернути майно та стягнення 46 800 грн.за участю представників сторін :

позивача : не з'явився,

відповідача : Ясир С.А.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод, відповідно до якої просило суд:

- зобов'язати відповідача повернути позивачу виробниче обладнання піч газову штовхаючу, серія "ТермоГаз ТО-25.108.6/950-ИЗ-Н-ОВ, яка була предметом договору оренди №2501 від 25.01.2013р., що зафіксувати у підписаному сторонами акті прийому-передачі майна;

- стягнути з відповідача на користь позивача 46800,00грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 у справі № 904/11210/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 позовні вимоги задоволено повністю, зобов`язано відповідача повернути позивачу виробниче обладнання - піч газову штовхаючу, серії "ТермоГаз" - ТО-25.108.6/950-ИЗ-Н-ОВ, яка була предметом договору оренди № 2501 від 25.01.2013, що зафіксували у підписаному сторонами акті прийому-передачі майна; стягнено з відповідача на користь позивача 2436 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Нікопольський ливарно-механічний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 та рішення місцевого господарського суду від 11.02.2016 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч.2 ст. 795 ЦК України.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.01.2013 між ТОВ "Залізничмаштехкомплект-Україна" (орендодавець) та ТОВ "Нікопольський ливарно-механічний завод" (орендар) був укладений договір оренди обладнання № 2501, відповідно до якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування майно: виробниче обладнання - піч газову, штовхаючу, серії "ТермоГаз" - ТО-25.108.6/950-ИЗ-Н-ОВ, яке розташоване за адресою: 53207, м.Нікополь, вул.К.Лібкнехта, 169 та яке є власністю орендодавця.

Пунктами 1.4, 2.1, 3.1, 4.1, 5.1 договору сторонами узгоджено, що: вартість майна оцінюється сторонами в 3 962 960 грн.; мета оренди - майно передається в оренду для здійснення виробничої діяльності орендаря; строк оренди 12 місяців з моменту передачі майна; сума орендної плати складає 70 000 грн. на місяць, без врахування ПДВ; прийняття-передача майна здійснюється за актом приймання-передачі.

Пунктами 8.1-8.4 договору визначено, що повернення орендодавцю майна здійснюється за актом приймання-передачі; сторони повинні здійснити передачу майна протягом 5 днів до закінчення строку оренди; майно повинно бути передано орендарем і прийнято орендодавцем протягом 5 днів з моменту початку передачі; майно вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 10.1, 10.3, 10.6 договору договір вступає в силу з 25.01.2013 і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором; дострокове розірвання договору можливе лише за письмовим погодження сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України, за виключенням випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови даного договору та свої зобов`язання; сторони передбачили, що у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються нормами діючого законодавства.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору 01.02.2013 за актом приймання-передачі № 1 позивач передав відповідачу обладнання: піч газову, штовхаючу, серії "ТермоГаз" - ТО-25.108.6/950-ИЗ-Н-ОВ, з відповідною технологічною документацією; стан майна визначений, як новий; адреса розташування майна - 53207, м.Нікополь, вул.К.Лібкнехта, 169; вартість майна складає 3 962 960 грн. Зазначене майно було прийнято відповідачем без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, робочого стану обладнання, що підтверджується вищезазначеним актом приймання-передачі.

16.09.2013 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди обладнання, відповідно до якої орендар був повідомлений про те, що майно, яке є предметом договору оренди, знаходиться в заставі у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" згідно договору застави № 50213Z30 від 20.09.2013.

В подальшому між сторонами було укладено кілька додаткових угод згідно яких сторони змінили термін оренди до 35 місяців з моменту передачі майна, а строк дії договору остаточно було продовжено до 31.11.2015. Крім того сторони підписали додаткову угоду № 4, якою визначили, що сума орендної плати становить 780 грн. (без врахування ПДВ) за один календарний день. Договір оренди, усі додаткові угоди до нього підписано обома сторонами та скріплено печатками обох сторін.

Судами було встановлено, що 16.11.2015 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив про закінчення терміну дії договору оренди 30.11.2015 та заявив вимогу про повернення обладнання відповідно до розділу 8 договору в п`ятиденний строк з 26.11.2015 по 30.11.2015. Зазначений лист було направлено відповідачу 16.11.2015 та отримано останнім 18.11.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання.

Відповідач своїх договірних зобов`язань по поверненню обладнання в обумовлений р.8 договору строк, не виконав, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду про зобов`язання відповідача повернути майно та стягнення неустойки, передбаченої ст.785 ЦК України.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, вказав, що позивачем доведений факт неналежного виконання умов укладеного договору, договір припинив свою дію 30.11.2015; після його припинення відповідач не повернув в строки та порядку обумовленими договором - протягом 5 днів до закінчення терміну дії договору, тобто з 26.11.2015 по 30.11.2015; позивач попередив відповідача про закінчення дії договору та не бажання продовжувати його дію, тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Як вірно встановлено судами попередніх судових інстанцій, позивач реалізував своє право, передбачене ст.764 ЦК України, висловити заперечення проти користування відповідачем майном ще до закінчення строку оренди 30.11.2015, що підтверджується листом від 16.11.2015, який було отримано відповідачем 18.11.2015. Докази визнання недійсним, внесення будь-яких інших змін, розірвання договору оренди № 2501 від 25.01.2013 та додаткових угод до нього №№ 1-4 відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи в судах обох інстанцій.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що договір оренди обладнання від 25.01.2013 № 2501 закінчив свою дію 31.11.2015, про що відповідача було сповіщено листом від 16.11.2015.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З врахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджується небажання позивача продовжувати відносини з відповідачем в рамках укладеного між сторонами договору оренди, відповідач до закінчення терміну дії договору здійснив дії, що свідчать про його відмову у продовженні терміну дії договору і те, що договір оренди припинено 31.11.2015 та, відповідно є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач стверджував суду, що піч газова, штовхаюча, серія "ТермоГаз ТО-25.108.6/950-ИЗ-Н-ОВ, яка є предметом договору оренди, була придбана ним за договором №0108/Т-1 від 01.08.2011, повністю оплачена і отримана за актами приймання-передачі у позивача та є його власністю. При цьому зазначав, що піч газова, штовхаюча, серія "ТермоГаз ТО-25.108.6/950-ИЗ-Н-ОВ на даний час перебуває на балансі відповідача і є основним засобом та не значиться у переліку орендованого майна; відповідач набув право власності на піч газову, штовхаючу, серія "ТермоГаз ТО-25.108.6/950-ИЗ-Н-ОВ, ще до дати укладання спірного договору оренди і таке право власності не припинялося.

Позивач в свою чергу заперечував проти доводів відповідача вказуючи, що спірна піч є його власністю та надаючи при цьому відповідні докази, які підтверджують право власності на предмет оренди, надано докази існування між сторонами орендних правовідносин та їх виконання; вказано на те, що відповідачем зобов`язання з повернення предмету оренди так і не виконане, право власності на предмет оренди не підтверджений належними та допустимими доказами. Також позивач зауважив, що при розгляді справи в суді першої інстанції були оглянуті оригінали всіх документів, зокрема, і договору застави, посвідченого нотаріально, що не дослідження всієї кредитної справи позивача у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" ніяким чином не вплинув на встановлення обставин у цій справі.

Місцевий господарський суд та апеляційний суд дослідивши всі надані як позивачем та і відповідачем документи, надавши їм належну правову оцінку дійшли до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами існували саме правовідносини з оренди обладнання, які підтверджені з боку позивача належними доказами, а доводи відповідача про право власності на спірний предмет оренди не підтверджені жодним доказом у справі. Факт набуття відповідачем права власності на об`єкт оренди не підтверджений належним доказом - видатковою накладною, оформленою у відповідності до п.3.3 р.3 договору № 0108/Т-1, укладеного 01.08.2011 між позивачем та відповідачем, при цьому, суди взяли до уваги, що право власності позивача на предмет оренди підтверджено належними доказами у справі - договором, накладною, доказами оплати (а.с.131-138, т.1), які залучено до справи. Право власності до позивача за договором № 043-11 у відповідності до п.3.12 р.3 договору перейшло на підставі накладної № 36 від 25.05.2012 з моменту її підписання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем умов укладеного договору оренди по поверненню, у визначений договором строк, об'єкту оренди, тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимогу позивача щодо сплати на його користь 46 800 грн (за 25 днів) неустойки за безпідставне користування спірним орендованим майном після припинення договору на підставі ст. 785 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли до обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Нікопольський ливарно-механічний завод", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази, а тому підстави для їх задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі №904/11210/15 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді:І. Кондратова І. Вовк