ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2015 року Справа № 927/274/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 24.04.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.07.2015у справі№927/274/15 Господарського суду міста Києваза позовомВиконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностідоПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Чернігівського регіонального управлінняпрозобов'язання вчинити діїза участю представників сторінвід позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Чернігівського регіонального управління про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення про перерахування коштів згідно з переліком.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2015 справу направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 (суддя Підченко Ю.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 (колегія суддів у складі: Суліма В.В., Коротун О.М., Гаврилюка О.М.), позовні вимоги задоволено повністю: зобов'язано відповідача перерахувати з рахунку позивача №2560061602001 грошові кошти згідно з відповідними платіжними дорученнями на рахунки отримувачів, що зазначені в цих платіжних дорученнях.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.10.2011 між ПАТ "КБ "Надра" (банк) та Виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) укладено договір банківського рахунку №11/2011/61602/2560/139 (далі - Договір), за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок №2560_061602001 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України та зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.
Станом на 30.01.2015 на рахунку позивача перебували кошти в сумі 322282,11 грн. 30.01.2015, 02.02.2015 і 03.03.2015 позивач подав до ПАТ "КБ "Надра" для виконання наступні платіжні доручення на загальну суму 214247,95 грн.: №72 від 30.01.2015 на суму 2150,33 грн.; №74 від 30.01.2015 на суму 94,43 грн.; №80 від 30.01.2015 на суму 157,07 грн.; №81 від 30.01.2015 на суму 20,45 грн.; №82 від 30.01.2015 на суму 40,43 грн.; №83 від 30.01.2015 на суму 159,42 грн.; №84 від 30.01.2015 на суму 108,48 грн.; №85 від 30.01.2015 на суму 9188,40 грн.; №86 від 30.01.2015 на суму 22 569,31 грн.; №87 від 30.01.2015 на суму 682,50 грн.; №88 від 30.01.2015 на суму 400,00 грн.; №89 від 30.01.2015 на суму 90,00 грн.; №93 від 02.02.2015 на суму 60,52 грн.; №94 від 02.02.2015 на суму 583,44 грн.; №95 від 02.02.2015 на суму 1310,17 грн.; №96 від 02.02.2015 на суму 145,26 грн.; №97 від 02.02.2015 на суму 3205,33 грн.; №98 від 02.02.2015 на суму 342,20 грн.; №99 від 02.02.2015 на суму 5,32 грн.; №100 від 02.02.2015 на суму 5776,22 грн.; №101 від 03.02.2015 на суму 509,76 грн.; №102 від 03.02.2015 на суму 524,66 грн. та №103 від 03.02.2015 на суму 166124,25 грн. Згідно з відбитками штампу ПАТ "КБ "Надра" вказані платіжні доручення одержані банком у той же день, однак залишені без виконання.
Разом з тим, на підставі постанови правління Національного банку України від 05.02.2015 за №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 за №26 запроваджено з 06.02.2015 до 06.05.2015 тимчасову адміністрацію у ПАТ "КБ "Надра" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Викладені обставини стали підставами для звернення Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до господарського суду з позовом у даній справі щодо зобов'язання ПАТ "КБ "Надра" виконати вказані вище платіжні доручення.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
У силу ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Водночас Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у п. 16 ст. 2 визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
У силу п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Обмеження, встановлене вказаною вище нормою, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. При цьому вкладником у розумінні названого закону є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; а зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України (п. 4 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Поняття ж кредитор банку визначено у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Задовольняючи позовні вимоги та зобов'язуючи відповідача перерахувати з рахунку позивача №2560061602001 грошові кошти згідно зі спірними платіжними дорученнями на рахунки отримувачів, що зазначені в цих платіжних дорученнях, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на положення п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначивши, що: здійснення розрахунково-касових операцій банками не входить до визначеного вказаною нормою переліку дій, які не можуть бути здійснені під час запровадження тимчасової адміністрації; позивач не є кредитором ПАТ "КБ "Надра" в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку та власником грошових коштів на рахунку, який обслуговує ПАТ "КБ "Надра".
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки у даній справі згідно з положеннями ЦК України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і "Про банки і банківську діяльність" та на підставі договору банківського рахунка між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а отже позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого, за загальним правилом, поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 01.04.2015 у справі №510/5560/14 та від 10.06.2015 у справі №927/1379/14.
При цьому висновки судів щодо безпідставного невиконання відповідачем свого обов'язку з перерахування коштів за платіжними дорученнями, отриманими банком до введення тимчасової адміністрації, не спростовують необхідність дотримання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при його виведенні з ринку.
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що позивачем у даній справі є відділення фонду соціального страхування, який відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. У ст. 1 названого Закону визначено, що одним із видів соціального страхування є страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а одним із страхових випадків за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.
Не врахувавши викладеного, суди не з'ясували цільову природу виплат, для здійснення яких позивачем було подано відповідні платіжні доручення, а відтак не дослідили наявність правових підстав для застосування щодо спірних правовідносин положень п. 4 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачав непоширення встановлених п. 1 ч. 5 ст. 36 названого Закону обмежень на зобов'язання банку щодо виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо. Тобто спірні у справі платіжні доручення не були належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій щодо визначених у них призначень платежу, а також номерів рахунків, з яких позивач доручав перерахувати відповідні кошти.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.
Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 у справі №927/274/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя О.Євсіков
Судді О.Кролевець
О.Попікова