ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 914/4545/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Деленко Б.В. дов. від 25.12.2014р.від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 10.02.2015р. Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015р.у справі№ 914/4545/14 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 82 450,70 грн. вартості недоврахованої електричної енергії

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 82 450,70 грн. вартості недоврахованої електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2015р. (суддя Кидисюк Р.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015р. (головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І., Кордюк Г.Т.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 82 450,70 грн. недоврахованої електричної енергії.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику, статтею 216 та ч. 2 статті 275 Господарського кодексу України, підпунктами 15-17 пункту 8.1. та пунктами 6.40.-6.42. Правил користування електричною енергією, з огляду на встановлення факту безпідставного споживання відповідачем електричної енергії без оформлення відповідного договору електропостачання.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів пункту 6.41. Правил користування електричною енергією та статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому відповідач наголошує на тому, що не є користувачем приміщення, в якому зафіксовано порушення правил користування електричною, оскільки дані приміщення передані ним в користування ОСОБА_6 на підставі договору оренди від 15.05.2014р.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, (далі - Правила користування електричною енергією) передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2. Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Аналогічна норма міститься в абзаці 2 пункту 5.1 Правил користування електричною енергією.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 19.05.2014р. та 26.05.2014р. представниками Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" на об'єкті - нежитлові приміщення (магазин) за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є відповідач, здійснено перевірку дотримання Правил користування електричною енергією, за наслідками яких складено акти № 027169 та № 027172 про порушення пунктів 1.3., 1.5., 7.6. та 10.2. Правил користування електричною енергією.

Оскільки даними перевірками було встановлено, що відповідач за відсутності договору про постачання електричної енергії самовільно підключив електроустановки, струмоприймачі та електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, комісія з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією розглянувши вказані акти на своєму засіданні прийняла рішення про нарахування відповідачу вартості спожитої необлікованої електричної енергії на підставі підпункту 5 пункту 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006р. № 562, із змінами та доповненнями внесеними постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.10.2010р. № 562.

Рішення щодо акта № 027169 від 19.05.2014р. оформлене протоколом № 230 від 27.06.2014, згідно якого відповідачу до сплати виставлено рахунок на суму 80 831,60 грн. Рішення щодо акта № 027172 від 26.05.2014р. оформлене протоколом № 231 від 27.06.2014, згідно якого відповідачу до сплати виставлено рахунок на суму 1 619,10 грн. Загальна сума по двох виставлених рахунках склала 82 450,70 грн.

Зі змісту пункту 1.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006р. № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. № 782/12656 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика) вбачається, що даний нормативно-правовий акт встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією.

Пунктом 1.2 Методики встановлено, що вона застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Методики, встановлено, що даний нормативний документ застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил, зокрема, у разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів, електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю споживача.

Пунктом 2.6 Методики прямо встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики та за умови відсутності договору про постачання електричної енергії.

Враховуючи наведені вимоги Правил користування електричною енергією і Методики, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, позивач мотивовано застосував положення вказаних нормативно-правових актів для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку відповідач споживав за відсутності укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої, правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (частина 2 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Судами встановлено, відповідач виставив позивачу рахунок згідно з Правилами користування електричною енергією та відповідно до приписів Методики. Проте, в обумовлений строк відповідач даний рахунок не оплатив.

Відповідно до частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком судів про задоволення позовних вимог, з огляду на доведеність позивачем факту здійснення самовільного підключення до електромереж та споживання електроенергії у приміщенні відповідача з порушенням Правил користування електричною енергією.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що він не є користувачем приміщення, в якому зафіксовано порушення правил користування електричною, оскільки ці приміщення передані ним в користування ОСОБА_6 на підставі договору оренди від 15.05.2014р., колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевірка дотримання Правил користування електричною енергією була здійснена представниками електропостачальника 19.05.2014р. та 26.05.2014р., а залучений відвідачем договір оренди датований 15.05.2014р. Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позадоговірне підключення до електромережі було здійснено не ним, як власником приміщення, а саме орендарем після укладення договору оренди.

Під час розгляду справи відповідачем не було доведено в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що самовільне підключення до електромереж та споживання електроенергії з порушенням Правил користування електричною енергією у приміщенні, власником якого він є, було здійснено іншою особою.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2015р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015р. у справі № 914/4545/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова