ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 911/1154/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Одеський коровай"на рішенняГосподарського суду Київської області від 04.06.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.08.2015у справі№911/1154/15 Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"до1. Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай", 2. Публічного акціонерного товариства "Кримхліб", 3. Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів",провизнання договорів недійснимиза участю представників сторінвід позивача:Волощук О.М.від відповідача-1:Косицька В.Ю.від відповідача-2:не з'явився від відповідача-3:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай", Публічного акціонерного товариства "Кримхліб", Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" про визнання недійсними: додаткової угоди №16 переведення боргу від 27.02.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №18-В/10 від 24.06.2010, укладеної між ПАТ "Кримхліб" та ПАТ "Одеський коровай"; додаткової угоди №14 переведення боргу від 27.02.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010, укладеної між ПАТ "Симферопольський комбінат хлібопродуктів" та ПАТ "Одеський коровай".

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2015 (суддя Ярема В.А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (колегія суддів у складі: Кропивної Л.В., Пашкіної С.А., Смірнової Л.Г.), позовні вимоги задоволено з підстав їх доведеності.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Одеський коровай" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 і відповідач-3 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.06.2010 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк) та ВАТ "Одеський коровай", яке в подальшому було перейменовано на ПАТ "Одеський коровай", (позичальник) укладено договори про відкриття кредитної лінії №17-В/10 і №18-В/10 (далі - Договори №17-В/10 і №18-В/10), за умовами яких банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом, відповідно, у 327908186,00 рос. рублів та 20551153,05 рос. рублів.

Пунктами 11.7 Договорів №17-В/10 і №18-В/10 передбачено, що договір може бути змінений (крім випадків, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України) тільки за взаємною згодою банку і позичальника за умови, що такі зміни викладені в письмовій формі.

На виконання взятих на себе договірних зобов'язань, позивачем видано ПАТ "Одеський коровай" 343344843,00 рос. рублів за Договором №17-В/10 та 48974124,90 грн. за Договором №18-В/10, що підтверджується копіями меморіальних ордерів №8766107 від 13.08.2010 та №21673956 від 03.10.2010.

27.02.2014 ПАТ "Одеський коровай" (первісний боржник) та ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (новий боржник) підписали трьохсторонню додаткову угоду №14 переведення боргу до Договору №17-В/10 (далі - Угода №14), а ПАТ "Одеський коровай" (первісний боржник) та ПАТ "Кримхліб" (новий боржник) підписали трьохсторонню додаткову угоду №16 переведення боргу до Договору №18-В/10 (далі - Угода №16) та направили вказані угоди для їх підписання третій стороні - кредитору ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".

За умовами проектів вказаних Угод №14 і №16 первісний боржник переводить на нових боржників, а нові боржники приймають до виконання зобов'язання, відповідно, за Договорами №17-В/10 і №18-В/10 з урахуванням вже укладених додатків та додаткових угод до них, а саме: зобов'язання з повернення кредиту, зі сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісій та/або інших можливих платежів, а також всіх зобов'язань, що передбачені Договорами №17-В/10 і №18-В/10.

Сторони Угод №14 і №16 підтверджують, що відповідно до первинних бухгалтерських документів суми невиконаного (непогашеного) зобов'язання зі сплати суми виданих кредитів первісного боржника за Договором №17-В/10 і №18-В/10 станом на день укладення Угод складають, відповідно, 226648682,00 рос. рублів і 46035672,90 грн.

З дати підписання Угод №14 і №16 зобов'язання первісного боржника, що виникли на підставі Договорів №17-В/10 і №18-В/10 перед кредитором в сумі, відповідно, 226648682,00 рос. рублів і 46035672,90 грн., вважаються припиненими у зв'язку із укладенням між первісним боржником, новим боржником та кредитором цих додаткових угод про переведення боргу.

Пунктами 9.1 проектів Угод №14 і №16 передбачено, що угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками. В разі, якщо одна із сторін не підписує означену угоду, вона направляється такій стороні для її додаткового вивчення та надання своїх пропозицій і заперечень. В разі неповернення направленого екземпляру додаткової угоди в термін 7 календарних днів та неотримання пропозицій чи заперечень, остання вважається укладеною в запропонованій редакції, після спливу строку, наданого для її відповіді.

27.02.2014 ТОВ "Одеський коровай" надіслано ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" лист б/н, відповідно до якого у зв'язку з укладенням між відповідачами 27.02.2014 Угод №14 і №16 позивачу надсилаються означені угоди для ознайомлення та надання своїх заперечень або протоколу розбіжностей протягом 7 днів з моменту отримання оферти, а також повідомлено, що у разі неотримання від позивача відповіді означені правочини будуть вважатись погодженими та укладеними між трьома сторонами в запропонованій та направленій йому редакції.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" заявило вимоги про визнання недійсними Угод №14 і №16, оскільки вони укладені в порушення вимог ст. 520 Цивільного кодексу України без отримання згоди позивача як кредитора за Договорами №17-В/10 і №18-В/10.

ТОВ "Одеський коровай" проти позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини надання позивачем мовчазної згоди на укладення спірних угод у розумінні ч. 2 ст. 642 ЦК України з огляду на відсутність надіслання ним обґрунтованих заперечень проти укладення Угод №14 і №16 протягом семи днів з моменту отримання надісланих йому проектів вказаних угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Одним з видів заміни особи у зобов'язанні є переведення боргу, наслідком якого є вибуття первісного боржника із зобов'язання і вступ у зобов'язання нового боржника, коли відбувається заміна суб'єктного складу зобов'язання із збереженням первісного змісту такого зобов'язання.

У силу ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При цьому згідно зі ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто вчиняється у такій самій формі, що і правочин, борг за яким передається новому боржнику.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами).

Тобто не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст.ст. 205-210, 640 ЦК України, ч. 2-5, 7 ст. 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що Угоди №14 і №16 за своїм змістом передбачають встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків для ПАТ "Одеський коровай", ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та, відповідно, ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (Угода №14) і ПАТ "Кримхліб" (Угода №16).

Тобто вказані угоди є багатосторонніми (трьохсторонніми) правочинами, які, однак, підписані лише двома сторонами. Обставини ж отримання акцепту на укладення зазначених угод ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" під час розгляду справи не встановлені. Водночас з мотивувальних частин судових рішень попередніх інстанцій також не вбачається дослідження судами обставин щодо вчинення кожною зі сторін певних дій, які свідчать про фактичне укладання чи виконання оспорюваних Угод №14 і №16.

Проте, не зважаючи на відсутність належного дослідження таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій визнали недійсними Угоди №14 і №16, виходячи лише з висновків про невідповідність вимогам закону умов зазначених угод. При цьому суди не врахували, що встановлення факту вчинення оспорюваного правочину є необхідною передумовою для вирішення по суті спору щодо недійсності відповідного правочину, а відтак дійшли передчасних висновків про наявність правових підстав для задоволення позову в даній справі.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі №911/1154/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова