ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2015 року Справа № 910/3579/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,
за участю представників: відповідача - особисто ФОП ОСОБА_4, третьої особи - ОСОБА_5 дов. №4 від 20 вересня 2015 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року за заявою про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1077/13 у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа - Приватне підприємство "ЄС-Сервіс", про стягнення боргу,
УСТАНОВИВ:
14 лютого 2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення у справі №1077/13 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач), яким позов задоволено.
З ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" стягнуто борг за договором кредиту у сумі 6886715 гривень 97 коп.
У березні 2014 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у справі №1077/13 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа - ПП "ЄС-Сервіс", про стягнення боргу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15 травня 2014 задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14 лютого 2014 року у справі №1077/13.
Ухвалено видати наказ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14 лютого 2014 року у справі №1077/13 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення боргу наступного змісту: стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" борг за договором кредиту в сумі 6886715 гривень 97 коп.
У червні 2015 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про визнання наказів від 15 травня 2014 року такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15 червня 2015 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 відмовлено у задоволені заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 15 червня 2015 року скасовано.
Резолютивну частину ухвали прийнято в наступній редакції:
"Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання наказу від 15 травня 2014 року таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Наказ Господарського суду міста Києва від 15 травня 2014 року, виданий на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14 лютого 2014 року у справі №1077/134 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 6886715 гривень 97 коп. та 25500 гривень 00 коп. витрат, пов'язаних з розглядом третейського спору - визнати таким, що не підлягає виконанню у повному обсязі.
Стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 609 гривень 00 коп."
У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року, а ухвалу Господарського суду від 15 червня 2015 року залишити без змін.
Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. 106, ч. 1 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України та ст. 51 ЗУ "Про третейські суди".
Заявник стверджує, що позов ФОП ОСОБА_4 про визнання договору поруки №06-09/1430 від 25 липня 2008 року припиненим подано до Господарського суду Одеської області у квітні 2014 року, тобто, після прийняття рішення Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у справі №1077/13 від 14 лютого 2014 року, на підставі якого видано наказ Господарського суду м. Києва від 15 травня 2015 року.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, змінивши резолютивну частину ухвали, порушив ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.
Повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення відповідача та представника третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 14 лютого 2014 року у справі №1077/13 задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення боргу.
ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу наказу на виконання вказаного рішення третейського суду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15 травня 2014 року вказану заяву задоволено.
На виконання вказаної ухвали Господарським судом міста Києва видано наказ №910/3579/14 від 15 травня 2014 року про стягнення боргу у сумі 6886715 гривень 97 коп. та 25500 гривень 00 коп. витрат, пов'язаних із розглядом третейського спору.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про визнання наказів від 15 травня 2014 року такими, що не підлягають виконанню повністю, на підставі п. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи припинення поруки за договором №06-09/1430 від 25 серпня 2008 року, встановлене рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 4 березня 2015 року у справі №916/1493/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ПАТ "Укрсобанк" та ПП "ЄС-СЕРВІС" про визнання договору поруки припиненим позов задоволено, визнано припиненим з 26 лютого 2012 року договір поруки №06-09/1430, укладений 25 липня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК", повним правонаступником якого є ПАТ "УКРСОЦБАНК", ПП "ЄС-СЕРВІС" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4
Вказане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 7 травня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2015 року.
Відповідно до ст. ст. 559, 598 Цивільного кодексу України припинення поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Термін "порука", застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, використовується у розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.
З моменту припинення чинності договору поруки припиняються і право кредитора, і обов'язок поручителя.
Таким чином, жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Відповідно ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Підставами для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню п. 4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України визначає: якщо його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших підстав.
Відповідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 10.01.2008 року №1-рп/2008 у справі №1-3/2008).
Відповідно до Закону України "Про третейські суди" третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а саме ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.
Таким чином, рішення судів загальної юрисдикції має вищу юридичну силу над рішеннями третейського суду.
Якщо господарським судом згідно з рішенням третейського суду видано наказ, а в подальшому таке рішення було скасовано або існують інші обставини, які свідчать про відсутність обов'язку боржника, господарський суд на підставі ч. 4 ст. 117 ГПК визнає виданий ним наказ таким, що не підлягає виконанню; якщо ж стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що обов'язок ФОП ОСОБА_4 перед ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі договору поруки №06-09/1430 від 25 липня 2008 року відсутній повністю з 26 лютого 2012 року у зв'язку з його припиненням у відповідності до рішення Господарського суду Одеської області від 4 березня 2015 року у справі №916/1493/14, отже, наказ Господарського суду м.Києва від 15 травня 2015 року про стягнення боргу не підлягає виконанню, оскільки відсутній обов'язок боржника.
Відтак, вищезазначене і є такою іншою обставиною, передбаченою ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи заявника касаційної скарги.
Також не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні довід заявника касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, змінивши резолютивну частину ухвали, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
4) змінити рішення.
Згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на вищезазначені норми, суд апеляційної інстанції, скориставшись своїм процесуальним правом, підставно скасував ухвалу суду першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм права та фактично прийняв нове рішення.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції законна та обґрунтована, а тому зміні або скасуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117- 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року - без зміни.
Головуючий Л. Іванова
Судді Л. Гольцова
Т. Козир