ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 908/604/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2015у справігосподарського суду Запорізької області №908/604/15-гза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"провитребування майна з чужого незаконного володіння за участі представників сторін:

від позивача - Студенніков Д.М.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

29.01.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулися до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про витребування з чужого незаконного володіння вантажного автомобіля MAN26413, № кузова/шасі WMAH23ZZZ4G166516, державний номер АА 0361 СТ, переданого за договором фінансового лізингу від 26.04.2007 №L635-04/07, у зв'язку із закінченням строку лізингу. Позовні вимоги з посиланням на положення п.7 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.387, 391, 400, 1212 Цивільного кодексу України обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" зобов'язання за договором щодо повернення предмету лізингу лізингодавцю та безпідставне володіння цим майном лізингоодержувачем після закінчення строку користування предметом лізингу та невиплати викупної вартості цього майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", заперечуючи проти задоволення позовних вимог стверджували, що договором фінансового лізингу від 26.04.2007 №L635-04/07, який діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором, передбачено перехід права тимчасового володіння та користування предметом лізингу до лізингоодержувача, та зберігається за ними протягом строку дії договору. Зазначали, що за відсутності заперечень з боку ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", договір є прологнованим на наступний п'ятирічний термін, тобто до 2017 року. Вказували, що фактично сплатили вартість предмету лізингу, проте ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" не здійснили його передачу у власність лізингоодержувачу, з приводу чого господарським судом розглядається відповідний спір.

14.04.2015 рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Дроздова С.С.), залишеним без змін 06.07.2015 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Ломовцева Н.В.) позов задоволено, ухвалено витребувати з незаконного володіння ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" та передати ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" вантажний автомобіль MAN26413, № кузова/шасі WMAH23ZZZ4G166516. Судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач порушив погоджений сторонами графік лізингових платежів, який є додатком №1 до договору фінансового лізингу від 26.04.2007 №L635-04/07, а також визнанням відповідачем, шляхом підписання додаткової угоди від 28.02.2014, наявності простроченої заборгованості за розрахунками перед позивачем.

У касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати рішення попередніх судових інстанцій, та передати справу для нового розгляду до суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №L635-04/07 від 26.04.2007, додаткова угода про внесення змін до зазначеного договору від 04.05.2011, та додаткова угода про внесення змін до цього договору від 28.02.2014, відповідно до яких лізингодавець за актом приймання-передачі від 16.08.2007 передав лізингоодержувачу вантажний автомобіль MAN26413, № кузова/шасі WMAH23ZZZ4G166516, вартістю 376 216,20грн. на строк, що складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (додаток №1 до цього договору) за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з графіком платежів, визначеного додатком №1 до договору в редакції угоди про внесення змін від 04.05.2011, відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 60 місяців (з липня 2007 року по червень 2012 року).

28.02.2014 сторони підписали додаткову угоду до договору, відповідно до якої лізингоодержувач визнав прострочену за розрахунками перед лізингодавцем заборгованість та зобов'язався її сплатити у строк до 30.09.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого подився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що строк лізингу за договором закінчився, відповідач свої зобов'язання за договором до 30.09.2014 не виконав, лізингові платежі не сплатив та не повернув позивачу предмет лізингу відповідно до вимог ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", а тому останній підлягає витребуванню у відповідача на користь позивача відповідно до ст.387, п.2 ч.1 ст.399 Цивільного кодексу України, п.7 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Правовідносини сторін, що виникають з договору лізингу регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг", який є спеціальним і визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Наслідки закінчення строку лізингу визначені у ст.11 цього Закону, зокрема у п.7 ч.2, яким передбачено в такому разі обов'язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Установивши порушення відповідачем виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, відсутність у матеріалах справи доказів сплати викупної вартості предмету лізингу, факт закінчення строку лізингу та строку відстрочки для виконання відповідачем своїх зобов'язань, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про настання у зв'язку з цим таких юридичних наслідків, відповідно до діючого спеціального законодавства, як повернення предмету лізингу.

Твердження заявника про фактичне знаходження предмета лізингу у зберігача майна за договором зберігання від 03.06.2014, який укладений між відповідачем та ТОВ "Торг-Строй компанія", а відповідно про неможливість повернення майна відповідачем, не заслуговують на увагу, оскільки захист порушеного права лізингодавця на повернення об'єкта лізингу після закінчення строку лізингу не може залежати від виконання зобов'язання зберігачем майна щодо лізингоодержувача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2015 у справі №908/604/15-г - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк