ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 908/1126/15-г

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.07.2015 (головуючий суддя Бойченко К.І., судді Скакун О.А., Чернота Л.Ф.)у справі№ 908/1126/15-г Господарського суду Запорізької області за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень"доДержавного підприємства "Дзержинськвугілля" в інтересах відокремленого підрозділу "Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського"простягнення штрафу 8 930,00 грн. штрафу,

за участю представників:позивачане з'явились,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 у справі №908/1126/15-г (суддя Зінченко Н.Г.) позов задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто штраф в сумі 8 930,00 грн., а також судовий збір в сумі 1 827,00 грн. та витрати на відрядження представника в сумі 108,29 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у даній справі вказане рішення місцевого суду змінено, пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Дзержинськвугілля" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень) 8 930,00 грн. штрафу, 1 827,00 грн. судового збору".

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема не застосовано положення ст. ст. 44, 49 ГПК України щодо відшкодування витрат на відрядження представника.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, апеляційний суд не навів нормативно-правового акта, яким би передбачалось зазначення платника при оформленні квитка автостанціями України.

Скаржник вказує, що з Додатком 6 до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 № 503, який визначена Типова форма квитка на проїзд пасажирів автомобільним транспортом на міжміських і приміських маршрутах для реалізації автостанціями, відсутня графа «платник», а тому позивач не міг надати якісь інші за змістом автобусні квитки. Крім того скаржник зазначає, що представник позивача був присутнім в судовому засіданні при винесенні рішення місцевим судом.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, зі станції відправлення Кривий Торець Донецької залізниці 25.08.2014 на станцію Красноармійськ Донецької залізниці за залізничною накладною № 52159928 Державним підприємством "Дзержинськвугілля" у групі вагонів, в тому числі у вагоні №68615822, відправлено вантаж (вугілля кам'яне) масою 69000 кг, навантажений навалом. Правильність внесення відомостей в накладну підтвердив своїм підписом представник відправника. Провізна плата склала 1 786,00 грн.

На станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці 28.08.2014 здійснено контрольне перезважування вагону №68615822 та виявлено невідповідність маси вантажу з документами, за результатами перевірки складено акт загальної форми №1213.

Того ж дня 28.08.2014 на підставі акта загальної форми №1213 від 28.08.2014 станцією Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці здійснено контрольне перезважування вантажу у вагоні №68615822 на 150-тоних вагонних вагах та встановлено, що відповідно до документа у вагоні №68615822 значиться тара - 20300 кг, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось: у вагоні № 68615822 брутто - 90500 кг., тара - 20300 кг., нетто - 70200 кг, що більше вказаної в документі ваги на 1200 кг. За даними обставинами складено комерційний акт РА № №004754/428 від 28.08.2014. В технічному та комерційному відношенні вагон справний, без торцевих дверей, безлюковий, навантаження справне: нижче бортів на 20 см, без заглиблень, просипання вантажу немає.

У зв'язку з невірним визначенням відповідачем маси вантажу позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в сумі 8 930,00 грн., нарахованого на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - Статут залізниць) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Як передбачено ст. 24 Статуту залізниць, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно зі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення). У даному випадку провізна плата вагона №68615822 складає 1 786,00 грн., а сума штрафних санкцій становить 8 930,00 грн.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

За приписами п. 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо, а у даному випадку, як встановлено судами, вагон є напіввагоном) приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону "Про залізничний транспорт", ст. 129 Статуту залізниць обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Як визначено ст. 129 Статуту залізниць, порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002.

Судами встановлено, що відповідачем невірно вказані відомості у накладній, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць правомірно задоволено позовні вимоги та обгрунтовано стягнуто з відповідача заявлений штраф, розмір якого перевірено судами та складає 8 930,00 грн.

Стосовно відшкодування витрат позивача в сумі 108,29 грн. на відрядженням його представника для участі в судовому засіданні при розгляді судом даної справи суд зазначає таке.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Як визначено положеннями статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, за приписами статті 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено апеляційним судом, позивачем до матеріалів справи не представлено належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на відрядження представника, зокрема, до матеріалів справи надані лише засвідчені світлокопії проїзних квитків та посвідчення про відрядження № 676, які не підтверджують, що витрати на придбання проїзних квитків понесені саме позивачем та що відносяться ці витрати саме до розгляду місцевим господарським судом даної справи.

Крім того колегія суддів відзначає, що наказом Міністерства фінансів України від 21.06.2011 № 738 з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність із Податковим кодексом України визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 28.07.1997 N 260 "Про затвердження форми посвідчення про відрядження".

За правилами ст. 170.9 Податкового кодексу України належними доказами направлення працівника у службове відрядження, в т. ч. і для визначення добових, зокрема, у межах України, є наказ про відрядження та відповідні первинні документи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі № 908/1126/15-г - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова