ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року Справа № 914/1919/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Нєсвєтова Н.М. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР", м. Київ,

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2017

зі справи № 914/1919/16

за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство), м. Київ, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - Яворівська КЕЧ), м. Яворів,

до приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" (далі - Товариство), м. Київ,

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу обладнання.

Судове засідання проведено за участю представників:

прокуратури - Грищенко М.А. (посв. від 22.01.2015 № 031484)

позивачів: 1. Рудник Ю.М. предст. (дов. від 26.12.2016)

2. не з'явився

відповідача - Гладьо Ю.О. предст. (дов. від 17.03.2017)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства та Яворівської КЕЧ до Товариства про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні позивачами нерухомим майном: об'єктами будівлі № 21 військового містечка № 41, яке розташоване за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт Івано-Франкове, вул. Яворівська, 32, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.02.2017 (судді Горецька З.В. - головуючий, Пазичев В.М., Фартушок Т.Б.) у задоволенні позову відмовлено, з посиланням, зокрема на те, що між сторонами спору існують зобов'язальні правовідносини за договором, а усунення перешкод у користуванні майном є речево - правовим способом захисту порушених прав, який не може бути застосований до зобов'язальних правовідносин.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 (судді Якімець Г.Г. - головуючий, Бонк Т.Б., Кравчук Н.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову, з посиланням на відсутність між сторонами спору зобов'язальних правовідносин (які припинилися) та розміщення відповідачем свого майна на будівлі № 21 військового містечка № 41, яке розташоване за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт Івано-Франкове, вул. Яворівська, 32,без належної правової підстави.

У касаційній карзі Товариство просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду зі справи залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Також касатором було подано клопотання (від 30.06.2016 № 15215/03) про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції до розгляду касаційної скарги у справі Вищим господарським судом України.

Згідно з приписами частини першої статті 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Відповідна процесуальна дія є правом суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що справу № 914/1919/16 передано на розгляд колегії суддів 11.08.2017 (згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями); ухвала про прийняття касаційної скарги Товариства до розгляду винесена 14.08.2017 з призначенням судового розгляду на 12.09.2017, тобто розгляд касаційної скарги призначено в межах строку, визначеного статтею 1118 ГПК України, касаційна інстанція вважає недоцільним, у даному випадку, вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки зупинення виконання оскаржуваного судового рішення має обмежений строк дії, а саме до закінчення його перегляду в порядку касації.

Прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просила залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача -1 та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.11.2010 Яворівською КЕЧ як виконавцем та закритим акціонерним товариством "Київстар Дж. Ес. Ем." (правонаступником якого є Товариство), як замовником укладено договір № 12 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати послуги з розміщення та зберігання на об'єкті будівлі № 21 військового містечка № 41, яке закріплено за виконавцем та розташоване за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт Івано-Франкове, вул. Яворівська, 32, обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку, відповідно до затвердженої схеми розміщення майна (додаток № 3), а замовник зобов'язався оплатити цю послугу;

- згідно з пунктом 2.2 Договору виконавець приймає у замовника майно за актом приймання-передачі (додаток № 2);

- відповідно до пункту 2.5. Договору, у разі припинення договору замовник складає та підписує акт приймання-передачі, демонтує та вивозить майно з об'єкту виконавця протягом двох тижнів. Майно вважається поверненим замовнику з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі;

- у відповідності до пунктів 6.2, 6.3 Договору строк дії останнього - 2 роки 364 дні з дня укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення;

- Договір припиняється у разі завершення строку дії договору або у випадку його розірвання (пункт 6.7 Договору);

- за актом приймання-передачі майна замовника (обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку) вказане майно передано для розміщення на об'єкті виконавця;

- 29.12.2013 сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою сторони продовжили строк дії договору до 30.10.2014 або до моменту укладення договору оренди, згідно вимог законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ним рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2000 № 778, Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 та Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оброни України від 02.02.2010 № 46";

- 30.10.2014 сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою сторони продовжили строк дії вказаного договору до 30.10.2015 або до моменту укладення договору оренди, згідно вимог законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ним рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2000 № 778, Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 та Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оброни України від 02.02.2010 № 46";

- в подальшому, додаткові угоди щодо продовження дії Договору сторонами спору не укладалися;

- договір оренди майна (щодо частини даху на об'єкті будівлі № 21 військового містечка № 41, яке розташоване за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт Івано-Франкове, вул. Яворівська, 32) сторонами спору також не укладався.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що майно Товариства розміщене на території військового містечка № 41 (на будівлі № 21 за генпланом) у смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області. Зазначена будівля взята на баланс Яворівською КЕЧ на підставі акту приймання-передачі основних засобів від 27.03.2006.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для спонукання Товариства усунути перешкоди в користуванні позивачами нерухомим майном: об'єктами будівлі № 21 військового містечка № 41, яке розташоване за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт Івано-Франкове, вул. Яворівська, 32, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку та, у зв'язку з цим, наявності чи відсутності підстав вважати Договір (за умовами якого відбувалося розміщення на зберігання майна Товариства на об'єкті будівлі № 21 військового містечка № 41) таким, що припинив свою дію.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з умовами укладеної між сторонами додаткової угоди від 30.10.2014 до Договору строк дії Договору продовжено до 30.10.2015 або до моменту укладення договору оренди.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що подія, з настанням якої згідно з умовами Договору пов'язується момент припинення дії Договору, не настала, так як договір оренди сторонами спору не укладений; відповідач продовжує сплачувати, а Яворівська КЕЧ - приймати кошти за зберігання майна згідно з умовами Договору. Таким чином, між сторонами спору існують зобов'язальні правовідносини за Договором, а усунення перешкод у користуванні майном є речево - правовим способом захисту порушених прав, який не може бути застосований до зобов'язальних правовідносин.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з умовами додаткової угоди від 30.10.2014 до Договору момент закінчення строку дії Договору визначений альтернативно: або дата - 30.10.2015, або подія - укладення сторонами договору оренди майна (залежно від того, що настане раніше). Оскільки договір оренди майна сторонами спору до 30.10.2015 не був укладений, відповідно 30.10.2015 Договір припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Припинення дії Договору є підставою для демонтажу та вивезення майна Товариством, відповідно, забезпечення власнику майна можливості безперешкодно користуватися своїм майном.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).

У відповідності до приписів статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.

Згідно з приписами статті 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши, що згідно з умовами додаткової угоди від 30.10.2014 до Договору момент закінчення строку дії Договору визначений альтернативно: або дата - 30.10.2015, або подія - укладення сторонами договору оренди майна (залежно від того, що настане раніше); беручи до уваги те, що договір оренди між сторонами спору не укладений, відповідно Договір припинив свою дію 30.10.2015; зважаючи на те, що припинення дії Договору є підставою для демонтажу та вивезення майна Товариством, відповідно, забезпечення власнику майна можливості безперешкодно користуватися своїм майном, у той час як майно Товариства після припинення дії Договору розміщується на будівлі № 21 військового містечка № 41 у смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області без належної правової підстави, - дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для задоволення негаторного позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції у вирішенні спору обґрунтовано виходив з того, що майно, про усунення перешкод у користуванні яким заявлено даний позов, є військовим майном, що знаходиться у державній власності та перебуває на балансі Яворівської КЕЧ, відповідно даний позов спрямований на захист інтересів держави в особі Міністерства та Яворівської КЕЧ.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні попередньої інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 зі справи № 914/1919/16 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Н. Нєсвєтова

Суддя В. Студенець