ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року Справа № 911/903/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Львова Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект"на рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 р. (суддя Мальована Л.Я.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. (судді: Рябуха В.І., Сітайло Л.Г., Ропій Л.М.)у справі№911/903/16 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СУ 630"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект"про стягнення 532 780 грн. 82 коп. за участю представників: від позивачаЛяховенко Д.В., довіреність №3 від 04.01.2016 р. від відповідача Кучерук Ю.А., довіреність б/н від 05.01.2016 р.В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ 630" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" про стягнення 532 780 грн. 82 коп.

Позов мотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати наданих йому за договором №2509/7 від 25.09.2012 р. послуг будівельними механізмами, і, як наслідок, нарахування 3% річних на суму боргу.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2016 р. у справі №911/903/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р., позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 529 170 грн. 86 коп. основного боргу та 3 609 грн. 96 коп. 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Підставою прийняття вказаних судових актів стала доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем свого обов'язку з повної та своєчасної оплати наданих йому послуг.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи звернення з вказаною касаційною скаргою, відповідач посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, на думку заявника, оскаржувані судові акти винесено за відсутності повного та всебічного встановлення всіх обставин справи. Скаржник, зокрема, зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги доводи відповідача про фіктивність договору №2509/7 від 25.09.2012 р., про відсутність рапортів фіксування фактичного часу роботи механізмів та про невідповідність актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме виконання підпису на них від імені позивача різними особами.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддя справу №911/903/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Вовк І.В., Львов Б.Ю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 29.08.2016 р.

В судовому засіданні 29.08.2016 р. оголошено перерву до 12.09.2016 р.

В судове засідання 12.09.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В процесі судового розгляду справи №911/903/16 господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУ 630" (виконавець) укладено договір про надання послуг будівельними механізмами №2509/7, за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги будівельними механізмами на об'єктах замовника на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.3 договору про надання послуг вартість наданих послуг оформляється актом виконаних робіт, який підписується сторонами до 3-го числа наступного місяця.

У протоколі №1 (додаток №1) сторони погодили вартість експлуатації будівельних механізмів на об'єкті: "Реконструкція транспортної розв'язки на Поштовій площі м. Києва".

На підставі наявних в матеріалах справи доказів місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивач виконував свої обов'язки з надання відповідачу послуг відповідно до умов договору №2509/7 від 25.09.2016 р. В свою чергу, замовник приймав надані послуги без будь-яких зауважень або заперечень.

За висновками попередніх судових інстанцій, про вказане, зокрема, свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Однак, свої зобов'язання з оплати отриманих послуг відповідач не виконав.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що 10.12.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №2 про виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором на суму 529 170 грн. 86 коп.

Вказана вимога була отримана, проте, лише частково виконана відповідачем.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ 630" з позовом до суду.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на фіктивність договору про надання послуг будівельними механізмами №2509/7 від 25.09.2012 р. та на недоведеність позивачем заявлених вимог належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Як встановлено в ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

В ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України закріплено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

В ст. 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одночасно з наведеним, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким в подальшому погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №2509/7 від 25.09.2012 р., а саме, обов'язку повної та своєчасної оплатити наданих йому послуг.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних, нараховані на суму заборгованості з оплати наданих послуг.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що замовником та виконавцем неодноразово вчиняли дії спрямовані на виконання договору, а, отже, укладаючи даний договір сторони мали на меті досягнення певних юридично значимих наслідків. Тобто, вказане спростовує твердження відповідача про фіктивність даного договору.

В свою чергу, з огляду на підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) обома сторонами та скріплення їх печатками як позивача, так і відповідача, а також враховуючи вчинення сторонами конклюдентних дій з виконання умов договору, апеляційним господарським судом відхилено посилання відповідача на те, що підписи директора виконавця на актах виконано різними особами.

У в'язку з цим, апеляційним господарським судом також було відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про призначення відповідної експертизи та витребування доказів.

Зважаючи на викладені обставини справи та вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про доведеність заявлених позовних вимог, вважає такі висновки законними та

обґрунтованими.

Таким чином, зважаючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятих ними судових рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вірності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та зводяться виключно до переоцінки доказів у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 р. у справі №911/903/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.В. Вовк

Б.Ю. Львов