ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року Справа № 910/27754/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Палія В.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. (судді: Федорчук Р.В., Майданевич А.Г., Лобань О.І.) у справі№910/27754/15 господарського суду міста Києва за позовомДочірнього підприємства "Лакталіс-Україна" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" простягнення 3 860 076 грн. 38 коп. за участю представників: від позивача Глоба О.В., довіреність вих. №54 від 30.06.2016 р. від відповідача Москаленко Т.А., довіреність б/н від 18.02.2016 р.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2016 р. у справі №910/27754/15 відмовлено в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" про стягнення 3 860 076 грн. 38 коп.

Вказане рішення мотивовано тим, що з огляду на умови договору страхування та враховуючи проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі і за місцем розташування застрахованого майна, подія, визначена страхувальником як підстава для виплати страхового відшкодування, не є страховим випадком.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. у справі №910/27754/15 рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2016 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 343 036 грн. 81 коп. страхового відшкодування, 1 389 420 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 103 790 грн. 14 коп. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд, зокрема, визнав недоведеним факт проведення у місті Донецьку військових дій або операцій військового типу в момент настання страхових випадків. Крім того, за висновками апеляційного господарського суду відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів викрадення застрахованих автомобілів саме у зв'язку з подіями, пов'язаними з проведенням антитерористичної операції.

Не погоджуючись з прийнятим господарським судом апеляційної інстанції судовим актом, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

В своїй касаційній скарзі заявник посилається на невірне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та надання неправильної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2016 р. у справі №910/27754/15, колегією суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І. (доповідач у справі), судді: Васищак І.М., Прокопанич Г.К., касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 10.08.2016 р.

У зв'язку з перебуванням судді Прокопанич Г.К. у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3251 від 08.08.2016 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої справу №910/27754/15 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І. (доповідач у справі), судді: Васищак І.М., Черкащенко М.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів 08.08.2016 р.).

В судовому засіданні 10.08.2016 р. було оголошено перерву до 17.08.2016 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 р. у справі №910/27754/15 задоволено заяву судді Студенця В.І. про самовідвід.

З цієї ж причини розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3437 від 18.08.2016 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/27754/15, за результатами якого справу було передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Васищака І.М., Черкащенко М.М. (протокол повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.08.2016 р.).

Надалі, розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3527 від 23.08.2016 р., у зв'язку з відпусткою суддів Васищака І.М. та Черкащенко М.М., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №910/27754/15.

За протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.08.2016 р. справу №910/27754/15 передано колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Палій В.В., Селіваненко В.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.08.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Палій В.В., Селіваненко В.П. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 12.09.2016 р.

До початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 12.09.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідча в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.01.2014 р. Приватним акціонерним товариством Страховою компанією "К'Ю БІ І Україна" (страховиком, в подальшому перейменованим на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна") та Дочірнім підприємством "Лакталіс-Україна" (страхувальником) укладено договір добровільного страхування автотранспорту №СА80022947, за умовами якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку виплатити срахувальникові грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язався сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (додаток №1).

Відповідно до п. 3.1.1 вказаного договору страховим випадком є втрата, знищення або пошкодження застрахованого транспортного засобу (надалі - ТЗ), його частин, деталей, приладів, обладнання внаслідок будь-якої зовнішньої, випадкової та непередбачуваної події.

Декларована вартість застрахованих автомобілів склала 32 816 545 грн. 83 коп., що вбачається з додатку №1 до договору страхування.

В подальшому, а саме: 14 серпня 2014 р. позивач звернувся до Головного управління МВС України Шевченківського районного управління із заявою про викрадення транспортних засобів у кількості 21 шт. на території офісно-складського приміщення позивача, за адресою: м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46, яке сталося 08.08.2014 р.

Відомості, зазначені в заяві позивача, було внесено до ЄРДР за №12014100100008564 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, що підтверджується листом Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18.08.2014 р. №59/39293вх та Витягом з кримінального провадження.

Декларована вартість застрахованих автомобілів, які було викрадено 08.08.2014 р. складає 2 168 964 грн. 21 коп.

Заважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Однак, листом від 26.09.2014 р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування за вищезазначеною заявою, мотивуючи це тим, що відповідно до розділу 4 договору "Стандартні виключення" та підрозділу "Додаткове виключення ризиків війни та тероризму" вказана подія не є страховим випадком.

Поряд з цим, позивач також звернувся до Головного управління МВС України Шевченківського районного управління із аналогічною заявою про викрадення транспортних засобів у кількості 3 шт. на території офісно-складського приміщення позивача, за адресою: м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46, яке сталося 25.08.2014 р.

Відомості, зазначені в даній заяві позивача, було внесено до ЄРДР за №12014100100009106 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, що підтверджується листом Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 02.09.2014 №59/420СВ та Витягом з кримінального провадження.

Декларована вартість застрахованих автомобілів, які було викрадено 25.08.2014 р. складає 297 390 грн. 27 коп.

З цього приводу позивач також звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Проте, листом від 05.02.2016 р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з вищенаведених мотивів.

За таких обставин, позивачем було подано позов до господарського суду, в якому останній (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) просить стягнути з відповідача страхове відшкодування, а також нараховані на нього інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом приписів ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону "Про страхування" обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Отже, вирішуючи спір, що склався між сторонами даної судової справи, господарські суди попередніх інстанцій мали дослідити докази, надані позивачем і відповідачем в підтвердження своїх вимог та заперечень, та встановити чи настала у даному випадку подія, яка відповідно до умов укладеного між сторонами договору є страховим випадком, а, отже, підставою для виплати страхового відшкодування.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" №405/2014 від 14.04.2014 р. уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Поряд з цим, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02.09.2014 р., в ч. 1 ст. 1 якого закріплено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Як зазначено в ч. 2 цієї статті територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовано населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У зв'язку з викладеним та на виконання вимог абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 р. та №1275-р від 02.12.2015 р. затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

До відповідного переліку, в тому числі, включено і місто Донецьк, на території якого було розташовано застраховане майно.

Одночасно з цим, розділом 4 договору добровільного страхування автотранспорту №СА80022947 від 03.01.2014 р. "Стандартні виключення", підрозділом "Додаткове виключення ризиків війни та тероризму", визначено, що страхове покриття не поширюється на збитки, які прямо чи опосередковано пов'язані із, зокрема, війною, вторгненням, діями іноземних ворогів, військовими діями або операціями військового типу (незважаючи на те, чи було офіційно оголошено війну) повстаннями, громадянською війною, узурпованою владою, будь-яким актом тероризму.

Зважаючи на викладені положення договору та керуючись нормативно-правовими актами, що визначають період проведення антитерористичної операції на сході України та територію її проведення, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що події, на які посилається позивач як на підставу виплати йому страхового відшкодування, сталися в період, коли за місцезнаходженням застрахованого майна проводилась антитерористична операція. Отже, зазначені події не є страховими випадками та не породжують обов'язку страховика виплатити страхове відшкодування, а також нарахованих на нього інфляційні втрати та 3% річні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає даний висновок господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Крім того, наведене повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в його постанові №910/12274/15 від 03.02.2016 р.

Поряд з цим, помилковою є позиція апеляційного господарського суду стосовно того, що у даному випадку в підтвердження своїх заперечень проти задоволення позовних вимог відповідач мав довести, що викрадення застрахованих автомобілів сталося, саме внаслідок терористичних дій чи антитерористичної операції в місті Донецьку.

Вказане, зокрема, спростовується положеннями розділу 4 договору добровільного страхування автотранспорту №СА80022947 від 03.01.2014 р., з якого вбачається, що виключення із страхових випадків становлять всі збитки, прямо чи опосередковано пов'язані із будь-яким актом тероризму.

Отже, збитки, заподіяні в результаті викрадення застрахованого майна на території та під час проведення антитерористичної операції є таким виключенням.

За приписами ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі вже встановлених ними фактичних обставин справи. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Таким чином, з огляду на повне та всебічне дослідження місцевим господарським судом фактичних обставин справи та правильне застосування чинних правових норм, колегія суддів Вищого господарського суду України, приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2016 р. у справі №910/27754/15 залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. у справі №910/27754/15 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2016 р. у справі №910/27754/15 залишити в силі.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна" (03062, м. Київ, вул. Естонська, 120, код ЄДРПОУ 25593656) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, 10 під'їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 25395057) 69 481 грн. 38 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.В. Палій

В.П. Селіваненко