ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року Справа № 905/2244/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Львова Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Апеляційного суду Донецької області на рішеннягосподарського суду Донецької області від 17.11.2015 р. (суддя Сич Ю.В.) та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 р. (судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О., Татенко В.М.) у справі№905/2244/15 господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс" доАпеляційного суду Донецької області простягнення 475 788 грн. 47 коп. за участю представників: від позивача Букрєєв В.А., довіреність №01.10/01 від 02.10.2015 р.від відповідачаЗлуніцина Я.О., довіреність б/н, б/д

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2015 р у справі №905/2244/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 р., задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс" до Апеляційного суду Донецької області про стягнення 475 788 грн. 47 коп. заборгованості за договором генерального підряду №42-013 від 28.11.2013 р.

Судові акти господарських судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що відповідач повно та своєчасно не виконав свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Не погодившись з рішеннями, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, Апеляційний суд Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 р., рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2015 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На думку скаржника, під час розгляду справи №905/2244/15 господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а також не повно встановлено дійсні обставини справи.

Заявник, зокрема, стверджує, що позивачем не доведено факт перебування сторін справи у договірних відносинах, оскільки в матеріалах справи відсутні оригінали документів, які підтвердили б зазначену обставину.

Крім того, відповідач вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами помилково не застосовано до регулювання спірних правовідносин приписи Постанови Національного банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій" №466 від 06.08.2014 р. та не залучено до участі у справі Державну судову адміністрацію України.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.08.2016 р. справу №905/2244/15 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Вовк І.В., Львов Б.Ю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.08.2016 р. касаційну скаргу Апеляційного суду Донецької області прийнято до провадження. Судове засідання призначено на 12.09.2016 р.

До касаційної скарги відповідачем було додано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті та зважаючи на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

На виконання ухвали Вищого господарського суду України від 19.08.2016 р. до початку судового розгляду представником відповідача було надано докази сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку.

В судове засідання 12.09.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Під час судового розгляду справи №905/2244/15 господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що 28.11.2013 р. Апеляційним судом Донецької області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс" (генпідрядник) укладено договір генпідряду №42-013, за умовами якого генпідрядник зобов'язується у 2013 році виконати замовнику роботи, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи з капітального ремонту.

В п. 1.2 вказаного договору визначено найменування робіт, а саме: капітальний ремонт адміністративної будівлі Апеляційного суду Донецької області за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163.

Відповідно до п. 3.1 договору генерального підряду договірна ціна робіт за цим договором визначається на основі приблизного кошторису. Є невід'ємною частиною договору. Є динамічною і складає 699 818 грн. 77 коп., у тому числі ПДВ 20% - 116 636 грн. 46 коп.

Крім того, сторони визначили, що вказаний договір генпідряду набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1 договору).

Позивач стверджує, що на підставі договору генерального підряду №42-013 від 28.11.2013 р. ним виконано будівельні роботи вартістю 475 788 грн. 47 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних та прийнятих робіт не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до господарського суду.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна робіт.

Якщо договором не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Вказане викладено в ст.ст. 837, 843, 854 Цивільного кодексу України.

Керуючись наведеними правовими нормами та з огляду на встановлений факт прийняття замовником виконаних робіт, про що свідчать підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2013 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та затрати (КБ-3) за грудень 2013 року, місцевий та апеляційний господарські суди визнали наявними підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій відхилено доводи відповідача про те, що до спірних відносин мають бути застосовані приписи Постанови Національного банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій" №466 від 06.08.2014 р., оскільки вказана постанова прийнята після укладення між сторонами договору генпідряду та після настання строку оплати за даним договором.

Проте, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень господарських судів попередніх інстанцій в межах своїх повноважень, закріплених в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Вищого господарського суду України не може погодитись з законністю та обґрунтованістю прийнятих судових актів та вважає зроблені в них висновки передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 договору генерального підряду №42-013 від 28.11.2013 р., розрахунки за виконані роботи мають здійснюватися щомісяця на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок КБ-3 протягом 5 робочих днів після підписання замовником наданих форм, за умови надходження бюджетних коштів за цим об'єктом на рахунок замовника.

З наведеного вбачається, що умови укладеного між сторонами договору пов'язують момент виникнення у замовника обов'язку оплатити виконані роботи з датою підписання актів виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок КБ-3.

Однак, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні в матеріалах справи акт та довідка не містять конкретної дати їх підписання.

З огляду на це та керуючись приписами ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що зазначені документи підписані в останній день, відповідного місяця.

Проте, ні господарський суд першої інстанції, ані апеляційний господарський суд, не встановили, з якого моменту (дати) у відповідача виник обов'язок оплатити виконані позивачем роботи, а, отже, не визначили, з якого моменту право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, слід вважати порушеним.

Крім того, зазначений в акті і довідці місяць є місяцем виконання робіт, а не підписання відповідних документів, що свідчить про помилковість застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм ст. 254 Цивільного кодексу України при вирішенні спору в даній судовій справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вказану обставину істотною для вирішення по суті спору у справі №905/2244/15.

Поряд з цим, за приписами ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, є Державна судова адміністрація України.

Так, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь.

Наділення Державної судової адміністрації України відповідними повноваженнями передбачено Положенням про Державну судову адміністрацію України, яке затверджене рішенням Ради суддів України №12 від 22.10.2010 р.

Крім того, згідно із Бюджетним кодексом України та Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011 р., розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів (в тому числі перерахування коштів державного бюджету на здійснення видатків за отриманим розподілом та/або платіжним дорученням, що подають розпорядники коштів) здійснюють органи держаного казначейства.

Отже, враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що відповідачем у даній судовій справі є Апеляційний суд Донецької області, тобто орган судової влади, що фінансується з державного бюджету, з метою повного та всебічного дослідження фактичних обставин вбачається за необхідне залучити до участі у справі органи, які в даному випадку уповноважені здійснювати розпорядження бюджетними коштами та їх відповідне перерахування.

В свою чергу, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа №905/2244/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого суду необхідно вірно визначити предмет, підстави позову, склад учасників судового процесу та точну дату виникнення у позивача порушеного права, а також встановити усі обставини, що мають бути доведені сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Апеляційного суду Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 р. та рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2015 р. у справі №905/2244/15 скасувати.

Справу №905/2244/15 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.В. Вовк

Б.Ю. Львов