ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/636/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Картере В.І., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 18.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015у справі№ 910/636/15-г Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро"до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"пророзірвання третейської угодиза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Маяков Д.Р., дов. від 10.08.2015 № 607

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про розірвання третейської угоди, яка викладена в п. 6.8 договору поруки № 1 від 01.08.2013, шляхом виключення п. 6.8 з договору поруки № 1 від 01.08.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 у справі № 910/636/15-г (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Самсіна Р.І., суддів Гончарова С.А., Скрипки І.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 у справі № 910/636/15-г, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, положення ст. 652 Цивільного кодексу України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не надали належної оцінки тому, що воєнні дії в зоні розташування позивача (м. Донецьк) призвели до повного блокування роботи, обмеженості пересування та пересилання кореспонденції, інформаційної та фінансової ізольованості. Позивач вказує, що, звертаючись до суду з вимогою про розірвання третейської угоди, він виходив з того, що наразі обставини змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би третейської угоди.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 у справі № 910/636/15-г залишити без змін, у задоволенні касаційної скарги - відмовити.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро" було укладено договір поруки № 1, за умовами якого позивач є поручителем перед банком за зобов'язаннями, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії №20-Н/13/66/КЛ-КБ від 08.08.2013, який укладений з боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех".

Пунктом 6.8 договору поруки № 1 від 08.08.2013 сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду від 15.03.2013р., видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http:arbitrate.com.ua. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що при укладенні третейського застереження він не прогнозував розвиток політичних, міжнародних та внутрішньодержавних подій, які призведуть до широкомасштабного озброєного конфлікту, що ускладнить стабільне функціонування суб'єктів, розташованих в зоні АТО, і у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області він позбавлений можливості забезпечити належний, професійний захист своїх інтересів. У зв'язку з викладеним на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України позивач просив розірвати третейську угоду, викладену у Договорі поруки № 1 від 08.08.2013 (п. 6.8).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для розірвання третейської угоди, викладеної у формі третейського застереження, у зв'язку зі зміною істотних обставин за правилами ст. 652 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Третейське застереження за своєю суттю є автономною угодою сторін.

Розгляд спору у третейському суді є наслідком реалізації принципу свободи договору. Притаманний цивільним правовідносинам принцип диспозитивності, в силу якого громадяни та юридичні особи набувають та здійснюють свої цивільні права своєю волею і в своєму інтересі, є вільними у визначенні ними своїх прав та зобов'язань на підставі договору і у визначенні будь-яких його умов, які не суперечать законодавству, поширюється і на процесуальні відносини, пов'язані з розглядом у суді спорів, що виникають в процесі здійснення вказаними особами підприємницької або іншої не забороненої законом комерційної діяльності.

Оскільки диспозитивність у цивільному та господарському судочинстві означає, що процесуальні відносини виникають, змінюються або припиняються за ініціативою безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, то це ж правило поширюється і на процесуальні правовідносини, що виникають у зв'язку з оскарженням/розірванням третейського застереження, адже в основі цих процесуальних відносин лежить договір, згідно з яким сторони довіряють захист своїх цивільних або господарських прав обраному ними третейському суду і визнають його рішення.

Як визначено п. 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Сторони, укладаючи угоду про передачу спору на розгляд третейському суду, припускають, що наявний між ними спір буде вирішуватися недержавним судом, рішення якого визнають обидві сторони і будуть його виконувати добровільно.

Згідно з п. 51 Регламенту Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" третейський суд направляє сторонам повідомлення про день, час та місце проведення засідання Третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється за останнім відомими місцем проживання чи за юридичною адресою або за місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення, телеграмою, телефонограмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, у тому числі шляхом вручення.

Отже, для своєчасного отримання повідомлення про засідання позивач має можливість повідомити Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" свою фактичну адресу або інші засоби зв'язку з позивачем .

У будь-якому випадку знаходження юридичної особи у зоні проведення АТО однаковою мірою впливає на розгляд спорів за її участю державними чи недержавними судами України.

Вказана обставина (проведення АТО) не зачіпає процесуальних прав учасників процесу, адже розгляд спору третейським чи державним судом відбувається поза зоною проведення АТО.

При вирішенні спорів про розірвання договору у зв'язку зі зміною істотних обставин слід враховувати положення ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Однак позивач наявності усіх чотирьох умов для розірвання третейського угоди у формі третейського застереження не довів.

Відповідно до ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно із ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Статтею 111-9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі № 910/636/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: В. Картере

В. Саранюк