ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/5122/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Картере В.І., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 23.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі№ 910/5122/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "ДІ Проект"до Публічного акціонерного товариства "Златобанк"прозобов'язання здійснити переказ коштівза участю представників сторін:

позивача: Філоненко Є.С., дов. від 20.02.2015 б/н

відповідача: Борисенко М.О., дов. від 26.05.2015 № 43

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ДІ Проект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Златобанк" здійснити переказ грошових коштів з поточного рахунку позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі № 910/5122/15-г (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л.), позов задоволено; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Златобанк" переказати кошти у розмірі 130000 грн. з поточного рахунку Приватного підприємства "ДІ Проект" на рахунок фізичної особи ОСОБА_6 в ПАТ "Златобанк" та 6075,78 грн. з поточного рахунку Приватного підприємства "ДІ Проект" на рахунок фізичної особи ОСОБА_7 в ПАТ "Златобанк"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на користь Приватного підприємства "ДІ Проект" судовий збір в розмірі 2436 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 910/5122/15-г, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ч. 5 ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", зазначаючи про те, що вимога позивача про здійснення переказу коштів є вимогою кредитора банку, на яку поширюються обмеження встановлені п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб".

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (далі - банк) та Приватним підприємством "ДІ Проект" (далі - клієнт) було укладено Договір банківського рахунку № 3210-ЮР від 22.05.2012, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний/і рахунок/ки у національній та/або іноземній валюті, здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, в тому числі здійснює функції розрахункової палати для пред'явлення векселів до платежу, та отримує плату за обслуговування Клієнта згідно з тарифами на операції та послуги АТ "Златобанк" (п. 1.1 договору).

Як передбачено п. 1.2 договору, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із п. 3.3.4 договору банк зобов'язався за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку кошти в день надходження до баку відповідного розрахункового документу, за умови його подання в операційний час.

Пунктом 2.3 договору визначено, що операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано через систему "Клієнт-Банк" відповідачу платіжні доручення: № 5 від 22.01.2015 на суму 130000 грн. та № 6 від 30.01.2015 на суму 6075,78 грн., проте відповідач в порушення умов Договору та не зважаючи на достатній залишок грошових коштів на поточному рахунку позивача, не виконав вказані платіжні доручення, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Златобанк" здійснити переказ грошових коштів з поточного рахунку позивача згідно вказаних платіжних доручень.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не здійснив перерахування коштів за поданими позивачем через систему "Клієнт-Банк" платіжними доручення: № 5 від 22.01.2015 на суму 130000 грн. та № 6 від 30.01.2015 на суму 6075,78 грн. і не повідомив позивача про причини невиконання платіжних доручень; на поточному рахунку позивача залишок коштів був наявний у розмірі, достатньому для виконання відповідачем розпоряджень клієнта щодо перерахування коштів на момент подання платіжних доручень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із вказаним висновком місцевого господарського суду та залишаючи без змін оскаржуване рішення виходив з того, що хоча відносини, які склались між сторонами, є майновими зобов'язаннями, проте обов'язок здійснити переказ у відповідача виник 23.01.2015 та 31.01.2015, тобто за два тижні до введення у банку тимчасової адміністрації, і введення тимчасової адміністрації не вказує на відкликання банківської ліцензії, порушення питання щодо банкрутства та введення ліквідаційної процедури, що може бути підставою для відмови у здійснені переказу коштів.

Переглядаючи у касаційному порідку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 ПАТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, і рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 № 30 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Поняття кредитор банку визначено у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яким є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, між сторонами у даній справі склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а отже позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач є боржником у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахування коштів за платіжними дорученнями № 5 від 22.01.2015 на суму 130000 грн. та № 6 від 30.01.2015 на суму 6075,78 грн. є майновими вимогами кредитора, а тому виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не було враховано судами попередніх інстанцій (такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 10.06.2015 у справі № 927/1379/14).

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що обов'язок перерахування коштів виник у відповідача до введення тимчасової адміністрації не спростовують необхідності дотримання банком вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення тимчасової адміністрації, яка була введена до прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції. Крім цього, матеріали касаційної скарги свідчать про те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 № 99 на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк" Славінського В.І.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню. Оскільки обставини справи не потребують додаткового дослідження, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи, що згідно із п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільнена від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, судовий збір за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанції у сумі 1461,60 грн. підлягає стягненню з Приватного підприємства "ДІ Проект" в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 910/5122/15-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ДІ Проект" в дохід Державного бюджету України 1461,60 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: В. Картере

В. Саранюк