ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/29354/14-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі № 910/29354/14-г за позовом приватного підприємства "Транспортне агентство "Ікарус" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про визнання частково недійсними договорів фінансового лізингу та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсними пунктів 10.11 договорів фінансового лізингу від 02.07.2014 року № 010400, від 02.07.2014 року № 01402, від 03.07.2014 року № 010399, від 03.07.2014 року № 010401 у зв'язку з суперечністю вимогам ст. 549 ЦК України та ст. 231 ГК України, оскільки ними не встановлено розмір штрафу у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні суми зобов'язання; та про стягнення авансових платежів в сумі 46 230 грн., неповернених комісійних платежів у сумі 147 800 грн. у зв'язку з розірванням зазначених договорів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року (суддя Смирнова Ю.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 46 230 грн. авансових платежів та 147 800 грн. комісійних платежів, а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року (судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В., Мартюк А.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Оскільки в частині відмови в позові про визнання частково недійсними спірних договорів фінансового лізингу судові рішення у справі відповідачем не оскаржені, тому вони в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між ТОВ "Лізинговою компанією "Автофінанс" (лізингодавець) та ПП "Транспортне агентство "Ікарус" (лізингоодержувач) укладено договори фінансового лізингу, а саме:

- договір фінансового лізингу від 03.07.2014 року № 010399, за умовами якого предметом лізингу є автобус БАЗ-Еталон А08115, вартістю 369 500 грн., яка узгоджена у додатку № 1 до договору;

- договір фінансового лізингу від 02.07.2014 року № 010402, за умовами якого предметом лізингу є автобус БАЗ-Еталон А08115, вартістю 369 500 грн., яка узгоджена у додатку № 1 до договору;

- договір фінасового лізингу від 03.07.2014 року № 010401, за умовами якого предметом лізингу є автобус БАЗ-Еталон А08115, вартістю 369 500 грн., яка узгоджена у додатку № 1 до договору;

- договір фінансового лізингу від 02.07.2014 року № 010400, за умов якого предметом лізингу є автобус БАЗ-Еталон А08115, вартістю 369 500 грн., яка узгоджена у додатку № 1 до договору.

Умови зазначених договорів фінансового лізингу є ідентичними.

Згідно з пунктами 1.3 договорів фінансового лізингу визначено, що лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмети лізингу у власність та передати предмети лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 1.9 договорів фінансового лізингу узгоджено, що незалежно від наявності у продавця предмета лізингу, вказаного лізингоодержувачем в договорі та за бажанням лізингоодержувача, сам предмет лізингу може бути замінений на інший предмет лізингу до моменту передачі предмету у користування. Умови такої заміни, та проведення додаткових розрахунків, вказується у відповідній додатковій угоді до даного договору.

Пунктами 1.3 та 3.1.1 договорів фінансового лізингу встановлено обов'язки лізингодавця, зокрема передати у користування та володіння лізингоодержувача предмет лізингу в порядку та на умовах, встановлених договором.

За пунктами 1.7 вказаних договорів предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії за організацію та оформлення даного договору (10% від вартості предмета лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу).

Відповідно до пунктів 4.1 договорів фінансового лізингу, лізингодавець передає предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання авансового платежу на поточний рахунок лізингодавця та комісії за передачу предмета лізингу відповідно до умов договору. У разі затримки строку сплати авансового платежу (не враховуючи право лізингоодержувача виплачувати авансовий платіж протягом 12 місяців), строк поставки предмета лізингу може бути відповідно змінено.

Пунктами 8.1 договорів фінансового лізингу встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках № 1 та № 2 до договорів, у яких зокрема сторонами узгоджено розмір комісії за організацію за кожним договором в сумі 36 950 грн. та комісія за передачу за кожним договором в сумі 11 085 грн.

Згідно з пунктами 8.2 договорів фінансового лізингу сторонами узгоджено склад лізингових платежів, а саме:

- перший лізинговий платіж, який складається із: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору (комісія за організацію); аванс ціни предмета лізингу, який розраховується як авансовий платіж; комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмету лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією предмету лізингу на користь лізингоотримувача; періодичний авансовий платіж ціни предмета лізингу;

- періодичного авансового платежу ціни предмета лізингу;

- другого лізингового платежу;

- періодичного лізингового платежу.

За пунктами 8.5 договорів фінансового лізингу, усі поточні авансові та лізингові платежі по договору сплачуються лізингоодержувачем рівними частинами з 1 по 10 число поточного місяця, згідно узгоджених додатками № 1 та № 2 графіків.

Згідно з пунктами 10.11 договорів фінансового лізингу у випадку розірвання договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 30% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

Пунктами 10.12 договорів визначено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем після сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізингоодержувач має сплатити штраф у розмірі нарахованого авансового лізингового платежу за дострокове розірвання договору. В такому випадку сума фактично сплаченого авансового платежу лізингоодержувачем підлягає зарахуванню в рахунок погашення штрафу, нарахованого згідно умов даного договору. Комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

На підтвердження сплати позивачем на користь відповідача авансових платежів та комісійної винагороди за договорами фінансового лізингу, позивачем надано платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи, за якими позивачем було загалом сплачено за договорами фінансового лізингу 147 800 грн. комісії за організацію та 145 100 грн. авансових платежів, з яких позивачем заявлено до стягнення авансових платежів у сумі 46 230 грн. та комісію в сумі 147 800 грн.

Позивач у листі від 29.08.2014 року № 128 просив відповідача розірвати договори фінансового лізингу у зв'язку з тим, що лізингодавцем запропоновано надати у користування предмети лізингу, не передбачені умовами укладених між ними договорів, та зазначив про необхідність повернення здійснених авансових платежів.

Листами від 30.09.2014 року № 714 та від 12.11.2014 року № 991 відповідач повідомив позивача, у відповідь на його заяву про розірвання договорів фінансового лізингу, про те, що зазначені договори вважаються розірваними з 03.09.2014 року, проте сплачені лізингоодержувачем кошти підлягають частковому поверненню згідно з умовами пунктів 10.11 договорів.

Предметом даного судового розгляду є вимоги лізингоодержувача до лізингодавця про визнання частково недійсними чотирьох договорів фінансового лізингу у зв'язку з суперечністю вимогам закону, та про стягнення авансових і неповернених комісійних платежів у зв'язку з розірванням зазначених договорів.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення авансових платежів і неповернених комісійних платежів обгрунтовано встановленням обставин розірвання договорів фінансового лізингу у зв'язку з істотним порушенням лізингодавцем умов цих договорів щодо передачі обумовлених ними предметів лізингу та у визначені строки.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Частинами 1 та 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Отже, Законом України "Про фінансовий лізинг" передбачено право лізингоодержувача відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку у разі прострочення передачі предмета лізингу більше ніж на 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Проте, судами обох інстанцій не було враховано, що за умовами пунктів 1.7, 4.1 спірних договорів лізингодавець передає предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання авансового платежу на поточний рахунок лізингодавця та комісії за передачу предмета лізингу.

При цьому, судами не було встановлено обставин порушення лізингодавцем строку передачі предмету лізингу з урахуванням того, що за умовами наведених пунктів договорів строк поставки відраховується від дати отримання авансового платежу і комісії за передачу предмету лізингу, та не наведено таким обставинам правової оцінки.

До того ж, обгрунтовуючи підстави розірвання договору, з посиланням на ст. 651 ЦК України, істотним порушенням його умов, яке полягає у не переданні лізингоодержувачу в обумовлені строки предметів лізингу за узгодженою вартістю, суди обох інстанцій не дослідили обставин щодо причин і підстав такого розірвання, та не залучили до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин зміни лізинодавцем предметів лізингу, прийнявши до уваги лише пояснення позивача.

За таких обставин, рішення судів обох інстанцій про задоволення позову в частині стягнення авансових платежів та комісійних платежів не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому в вони зазначеній частині та в частині розподілу судових витрат підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір в зазначеній частині з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року в частині задоволення позову про стягнення авансових платежів у сумі 46 230 грн., комісійних платежів у сумі 147 800 грн. та розподілу судових витрат скасувати, і справу № 910/29354/14-г в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

С.Могил