ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/24844/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКруглікової К.С., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 4 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 червня 2015 року у справі №910/24844/14 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва, комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" м. Києва, товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний холдинг" про визнання недійсним розпорядження та інвестиційного договору, -

Встановив:

У листопаді 2014 року заступник Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва, комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" м. Києва, товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний холдинг" про визнання недійсними розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2012 року №894 "Про затвердження переможця конкурсу по залученню інвестора до здійснення заходів з облаштування 38 пішохідних підземних переходів (Лот 3)" та договору №049-13/і/121 від 11 жовтня 2012 року, укладеного між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва, комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю "Український будівельний холдинг".

Рішенням господарського суду міста Києва від 4 березня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду України від 3 червня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №894 від 31 травня 2012 року "Про затвердження переможця конкурсу по залученню інвестора до здійснення заходів з облаштування 38 пішохідних підземних переходів (Лот 3)"; та визнання недійсним договору № 049-13/і/121 укладеного 11.10.2012р. між Департаментом економіки та інвестицій КМДА, КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва", КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району м. Києва" та ТОВ "Український будівельний холдінг".

У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач-1 та відповідач-2, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, які підтримали доводи касаційної скарги, представників відповідачів 1, 2 та відповідача-5, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №1496 31 жовтня 2008 року "Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів в м. Києві" та відповідно до положення №528/1189 в 2012 році Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як організатором, було проведено конкурс по виявленню найкращої економічної інвестиційної пропозиції на залучення інвесторів до здійснення заходів з облаштування 38 пішохідних підземних переходів, переможцем якого, згідно протоколу Комісії №16/2012 від 29 лютого 2012 року, визначено ТОВ "Український будівельний холдинг".

Результати конкурсу по залученню інвестора до здійснення заходів з облаштування 38 пішохідних підземних переходів (Лот №3) затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №894 від 31 травня 2012 року, пунктами 2, 3 якого визначено, що замовниками здійснення заходів з облаштування об'єкта інвестування є балансоутримувачі відповідних підземних переходів - комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва, комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" м. Києва, згідно з додатком. Також зазначеним розпорядженням доручено Головному управлінню економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти відповідний інвестиційний договір з переможцем конкурсу та замовниками, що виконано ним шляхом укладення інвестиційного договору №049-13/і/121 від 11 жовтня 2012 року. Даним договором затверджені умови реалізації інвестиційного конкурсу, а також основні права та обов'язки організатора конкурсу, замовників конкурсу та інвестора.

Згідно п. 2.1 укладеного Інвестиційного договору інвестор зобов'язався здійснити заходи з облаштування об'єкту інвестування, визначені пунктом 1.2 даного Договору, при цьому отримав право встановити і протягом дії договору користуватися легкими збірно-розбірними конструкціями, встановленими у відповідному пішохідному підземному переході відповідно до вимог чинного законодавства України для своїх комерційних цілей, в тому числі вільно розпоряджатися такими конструкціями та надавати їх в користування третім особам на свій власний розсуд.

Заступник прокурора міста Києва у позові зазначає, що оскаржувані розпорядження та договір інвестування суперечать вимогам чинного законодавства і мають бути визнані недійсними, оскільки Інвестиційний договір фактично є удаваним правочином, укладеним для приховування іншого правочину, а саме договору оренди комунального майна, який в свою чергу укладений неуповноваженими особами, без дотримання порядку для укладення договорів оренди, визначеного Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №34/6250 від 22 вересня 2011 року.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскаржуване розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №894 від 31 травня 2012 року прийняте відповідачем-1 без порушення норм чинного законодавства України, а прокурором та позивачами не доведено, що воля сторін в правочині Інвестиційного договору №049-13/і/121 від 11 жовтня 2012 року була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин (зокрема договору оренди та суборенди), а тому відсутні підстави для застосування до спірного договору правил регулювання укладення договорів оренди державного та комунального майна. З посиланням на зазначене, суди попередніх інстанцій вказали на відсутність підстав для задоволення позову.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Правове регулювання інвестиційної діяльності, порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на законодавчому рівні здійснюється відповідно до норм Закону України "Про інвестиційну діяльність", Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції тощо, об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №528/1189 від 24 травня 2007 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що згідно п. 1.2 Положення №528/1189 інвестиційний конкурс проводиться з метою створення сприятливих умов для провадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та поповнення бюджету міста Києва; організатором інвестиційних конкурсів визначено Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (п. 1.4 положення).

31 жовтня 2008 року виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було прийняте розпорядження №1496 "Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів в м. Києві", відповідно до п. 3 якого постійно діючій комісії (створеної розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1403 від 22 жовтня 2007 року та до складу якої входять депутати Київської міської ради - позивача-1) по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - Постійно діюча комісія) у встановленому порядку необхідно сформувати перелік інвестиційних об'єктів для реалізації їх на конкурсних засадах з урахуванням поданих пропозицій, провести конкурси із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів, передбачивши можливість здійснення підприємницької діяльності.

На виконання зазначених розпоряджень Постійно діючою комісією затверджено техніко-економічні показники здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів за Лотом №3, затверджено склад і зміст конкурсної документації, а також доручено організатору конкурсу (Департаменту економіки та інвестицій) у встановленому порядку оголосити конкурс із залучення інвесторів (протокол засідання №8/2011 від 20 жовтня 2011 року).

З матеріалів справи вбачається, що конкурс, переможцем якого оспорюваним розпорядженням визнано ТОВ "Український будівельний холдинг", проведений з урахуванням вимог Положення №528/1189. При цьому пунктами 2, 3 даного розпорядження замовниками здійснення заходів з облаштування об'єкта інвестування визначено балансоутримувачів відповідних підземних переходів, а саме КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва та КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" м. Києва та доручено Головному управлінню економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти відповідний інвестиційний договір з переможцем конкурсу та замовниками.

Затвердження результатів конкурсу по залученню інвестора шляхом прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прямо передбачено пунктом 1.5. Положення № 528/1189, згідно з яким: рішення про проведення конкурсу та про затвердження переможця конкурсу приймає виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за поданням організатора конкурсу шляхом видання відповідного розпорядження.

Таким чином, до прийняття оскаржуваного розпорядження №894 від 31 травня 2012 року було дотримано всіх зазначених вище вимог законодавства, тому є безпідставними доводи касаційної скарги стосовно того, що дії Київської міської державної адміністрації щодо прийняття даного розпорядження суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, а вимога про визнання розпорядження №894 від 31 травня 2012 року недійсним задоволенню не підлягає.

Крім того, судами встановлено, що за результатами проведеного конкурсу, 11 жовтня 2012 року між організатором конкурсу, замовниками та інвестором укладено оспорюваний інвестиційний договір №049-13/і/121, за яким ТОВ "Український будівельний холдинг" зобов'язується здійснити заходи з облаштування об'єкту інвестування, визначені у п. 1.2 даного Договору, при цьому, отримує право встановити і протягом дії цього договору користуватися легкими збірно-розбірними конструкціями, встановленими у відповідному пішохідному підземному переході відповідно до вимог чинного законодавства України для своїх комерційних цілей, в тому числі вільно розпоряджатися такими конструкціями та надавати їх в користування третім особам на свій власний розсуд (п. 2.1 договору).

Судами правильно визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода); укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 9 Закону).

Процедура укладення спірного Інвестиційного договору, як вже було встановлено, була здійснена у передбаченому законодавством порядку, при цьому, об'єкт інвестування, визначений п. 1.1 Договору, відповідає ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди в усіх галузях економіки та об'єкти власності).

Згідно ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

При цьому, даний Закон не містить заборони інвестору при здійсненні інвестиційної діяльності використовувати об'єкт інвестиційної діяльності, в тому числі, як те передбачено п. 2.1 Інвестиційного договору протягом здійснення заходів з облаштування, що є його інвестицією, користуватися легкими збірно-розбірними конструкціями, встановленими у відповідному пішохідному підземному переході відповідно до вимог чинного законодавства України для своїх комерційних цілей, в тому числі вільно розпоряджатися такими конструкціями та надавати їх в користування третім особам на свій власний розсуд.

При дослідженні матеріалів справи та доказів у справі, господарськими судами попередніх інстанцій правильно визначено, що в спірному Інвестиційному договорі відсутні елементи договору оренди комунального майна, визначені статтями 2, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому Договір №049-13/і/121 від 11 жовтня 2012 року за своєю правовою природою, відповідно визначеного ним предмету регулювання, є саме інвестиційним договором, який не суперечить нормам чинного законодавства України, укладений згідно рішення Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до умов конкурсу.

Таким чином, доводи прокурора про те, що оскаржуваний інвестиційний договір укладено його сторонами з метою приховати інший правочин, а саме договір оренди комунального майна, як і зазначено судами попередніх інстанцій, є безпідставними, оскільки у договорі закріплена загальна орієнтовна вартість здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування (розмір інвестицій), розмір та строки внесення запланованих інвестицій передбачені в Графіку виконання та реалізації інвестиційного проекту, який погоджений сторонами; тобто, досягнута мета інвестування - в результаті якої створюються прибуток (дохід) та досягається соціальний ефект, що є суттєво відмінним від правовідносин оренди, які є виключно комерційними.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише вказує на застосування до відносин сторін норми, що рулюють той правочин, який сторони мали на увазі.

Оскільки прокурор і позивачі не надали належних доказів того, що укладаючи спірний Інвестиційний договір воля його сторін була спрямована на встановлення не інвестиційних, а орендних правовідносин, а також не доведено, що саме вказаний договір приховує укладений правочин оренди, відсутні підстави для застосування до спірного договору правил регулювання, передбачених для договорів оренди державного та комунального майна.

Таким чином, висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги дублюють твердження, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, яким судом другої інстанції під час розгляду справи була надана правильна правова оцінка, при цьому, в касаційній скарзі скаржник аналізує наявні у справі докази, встановлення та переоцінка яких, в силу положень ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому, такі доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене, прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 4 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 червня 2015 року у справі №910/24844/14 - без змін.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:К.С.Круглікова Л.В.Стратієнко