ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/2474/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Картере В.І., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 25.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015у справі№ 910/2474/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Київстар"до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"проповернення банківського вкладу 9179849,46 грн.за участю представників сторін:

позивача: Алдошина Н.О., дов. від 03.02.2015 № 37

відповідача: Курач О.С., дов. від 03.07.2015 № 09/05-165

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про стягнення на користь позивача 9179849,46 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/2474/15-г (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" 9173095,89 грн. основної заборгованості, 6753,57 грн. - 3% річних та 73080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 910/2474/15-г, прийняти нове рішення, яким відмовити ПрАТ "Київстар" у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ч. 5 ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", зазначаючи про те, що вимога позивача про стягнення коштів є вимогою кредитора банку, на яку поширюються обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб".

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Київстар" на касаційну скаргу, в якому позивач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 910/2474/15-г залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Позивачем також подано до суду касаційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі № 910/2474/15-г до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Як передбачено ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи, що позивачем в обґрунтування поданого клопотання не надано доказів відкриття Конституційним Судом України провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність передбачених ст. 79 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.09.2014 між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (далі - вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" було укладено Генеральну угоду № 128783/К/ГенУ про розміщення коштів в рамках депозитної лінії (далі - Генеральна угода), відповідно до умов якої позивач розміщує, а відповідач приймає грошові кошти (далі - Вклад), сума, строки, валюта, розмір процентної ставки яких обумовлені угодами, укладеними в рамках Генеральної угоди, які є невід'ємними частинами останньої (пункт 1.1 розділу 1 Генеральної угоди). За користування коштами позивача, відповідач нараховує та виплачує позивачу проценти, нарахування та виплата яких здійснюється на умовах, визначених Генеральною угодою та відповідними Угодами до неї, як то визначено пунктом 1.2 розділу 1 Генеральної угоди.

Порядок внесення та повернення вкладу визначений розділом 2 Генеральної угоди, згідно із пунктом 2.1 якого відповідач відкриває позивачу рахунок № 26108312878301/UAN, кошти на якому розміщуються шляхом перерахування з поточного рахунку позивача в сумі та в строки, визначені відповідними угодами, що встановлено пунктом 2.2. розділу 2 Генеральної угоди.

Повернення кожного з Вкладів здійснюється відповідачем самостійно в строки, визначені відповідними угодами шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок позивача № 26005325079000 відкритий в АТ "УкрСиббанк" код банку 351005 (пункт 2.3 Генеральної угоди).

Як передбачено п. 3.2 розділу 3 Генеральної угоди, проценти за Вкладом нараховуються з дня наступного за Датою внесення, визначеною відповідною угодою, а їх нарахування за Вкладом закінчується в день, що передує Даті повернення, визначеної відповідною Угодою, або дню списання коштів Вкладу з рахунку з інших підстав, передбачених Генеральною угодою, договором між позивачем та відповідачем та/або чинним законодавством України.

Судами встановлено, що 29.12.2014 між позивачем та відповідачем було укладено Угоду № УГенУ-005646-2612 до Генеральної угоди № 128783/К/ГенУ від 08.09.2014 (далі - Угода), відповідно до пункту 1 якої позивач розмістив, а відповідач прийняв на рахунок Вклад у сумі 9000000,00 грн.

Згідно із п. 2 Угоди розміщення Вкладу здійснюється з 29.12.2014 до 26.01.2015.

Нарахування процентів на суму Вкладу здійснюється за ставкою 19.5% річних (пункт 3 Угоди).

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання умов Генеральної угоди відповідач відкрив позивачу 08.09.2014 вкладний рахунок № 26108312878301 в національній валюті, на який відповідно до п.п 2.1, 2.2 розділу 2 Генеральної угоди та пункту 1 Угоди позивач 29.12.2014 перерахував та розмістив Вклад у сумі 9000000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 271614 від 29.12.2014.

Строк розміщення Вкладу визначений пунктом 2 Угоди та становить період з 29.12.2014 по 26.01.2015,

Місцевий та апеляційний господарський суд визначили, що датою повернення Вкладу є 26.01.2015; виплата позивачу нарахованих процентів за Угодою згідно із п. 5 Угоди здійснюється у день повернення Вкладу 26.01.2015, проте, відповідач не перерахував позивачу проценти на суму 129821,92 грн. за період користування Вкладом та в порушення пункту 2.3. розділу 2 Генеральної угоди суму не повернув позивачу Вклад у розмірі 9000000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 26005325079000 за 26.01.2015.

26.01.2015 позивач пред'явив відповідачу вимогу за вих. № 2236/0\03/05 від 26.01.2015 про повернення вкладу і процентів та виконання відповідачем договірних зобов'язань. Вказана вимога була отримана відповідачем 26.01.2015 за вх. № 270, однак залишена без задоволення.

Зазначені обставини невиконання відповідачем зобов'язань з повернення суми вкладу та процентів стали підставою звернення позивача із позовом у цій справі.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтовано положеннями частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та обставинами визнанням відповідачем факту неповернення ним 9000000,00 грн. після закінчення строку дії Угоди та несплати процентів за користування вкладом.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем умов Угоди в частині повернення вкладу в розмірі 9000000,00 грн. у передбачений договором строк та сплати процентів за вкладом за період з 30.12.2014 по 03.02.2015. Відхиляючи при цьому посилання відповідача на запровадження у Банку тимчасової адміністрації, суд апеляційної інстанції виходив з того, що тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" було запроваджено з 13.02.2015, тоді як вимога про повернення вкладу була заявлена позивачем 26.01.2015 у зв'язку із закінченням строку дії Угоди, а позов пред'явлено до суду 03.02.2015, тобто у період коли тимчасова адміністрація в Банку введена ще не була.

Переглядаючи у касаційному порідку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 № 96 "Про віднесення ПАТ "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних" рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2015 № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк" запроваджено у ПАТ "Енергобанк" тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та виходячи із того, що позивач у даній справі не є фізичною особою, посилання суду першої інстанції в обґрунтування мотивів задоволення позову на застереження, передбачене у п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є помилковими.

Разом з тим, поняття кредитор банку визначено у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якими є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, між сторонами у даній справі склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського вкладу, які носять майново-грошовий характер, а отже позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач є боржником у спірних правовідносинах, і вказані вимоги підпадають під обмеження, встановлені положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Посилання суду апеляційної інстанцій на те, що обов'язок повернення коштів виник у відповідача до введення тимчасової адміністрації не спростовують необхідності дотримання банком вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення тимчасової адміністрації, яка була запроваджена до прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню. Оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи, що згідно із п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільнена від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, судовий збір за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанції у сумі 73080,00 грн. підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Київстар" в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 910/2474/15-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" в дохід Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: В. Картере

В. Саранюк