ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/20791/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Круглікової К.С. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Кабанцев Я.І. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу "Шовковик - 6"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 11 лютого 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 рокуу справі№ 910/20791/14за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово - будівельного кооперативу "Шовковик - 6"про стягнення 53 912,99 грнВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 р. позивач звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 53 912,99 грн за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 06162/4-04, з яких 41 055,27 грн - основний борг, 6 960,47 грн - інфляційні втрати, 2 618, 29 грн - 3 % річних, 1 226, 20 грн - пеня та 2 052,76 грн - штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 (головуючий - Ломака В.С., судді - Васильченко Т.В., Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (головуючий - Ільєнок Т.В., судді - Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 32 943,16 грн основного боргу, 983,92 грн пені, 1 647,16 грн штрафу, 5 585,15 грн інфляційних втрат, 1 298,53 грн 3 % річних та судові витрати.

В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 08.12.2005 між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) і Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик-6" (абонент) було укладено договір № 06162/4-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі, за умовами якого постачальник зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент - здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженням з постачальником розрахунком.

Згідно з п. 2.1.2. договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. п. 2.2.2. та 2.2.3. договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів; оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Договір укладається на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону (п. 7.1. договору).

Як встановлено судами, у відповідача на балансі, в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні бойлера, теплових пунктів, котелень не було.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, однак останній свої зобов'язання за договором належним чином не виконав.

У зв'язку із тим, що відповідач за отриманні послуги за договором № 06162/4-04 від 08.12.2005 в повному обсязі не розрахувався, позивач просить стягнути з відповідача 41 055,27 грн основного боргу, 6 960,47 грн інфляційних втрат, 2 618, 29 грн 3 % річних, 1 226, 20 грн пені та 2 052,76 грн штрафу.

За ст. ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водокористування" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати за договором № 06162/4-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі не надано, що свідчить про порушення ним умов договору, а також вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та зважаючи на те, що у відповідача не виникло зобов'язань щодо оплати холодної води для виготовлення гарячої води (шляхом підігріву), господарські суди правомірно стягнули з відповідача 32 943,16 грн (41 055,27 грн - 8 112,11 грн (вартість холодної води, що використовується для підігріву)) основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У п. 4.2. договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання з оплати за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п. 4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд, здійснивши перерахунок штрафних санкцій, 3 % річних і інфляційних втрат, прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 983,92 грн пені, 1 647,16 грн штрафу, 5 585,15 грн інфляційних втрат та 1 298, 53 грн 3 % річних.

Зменшення цих сум обумовлене частковою відмовою у позовних вимогах зі стягнення основного боргу.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про завищене нарахування йому суми заборгованості, то вказані доводи є безпідставними та спростовуються висновком апеляційного суду.

Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу житлово - будівельного кооперативу "Шовковик - 6" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року у справі за № 910/20791/14 - без змін.

Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя К. Круглікова Суддя Л.Стратієнко