ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/1024/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКруглікової К.С., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року у справі №910/1024/15-г за позовом приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Амальтея" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 829844,97 грн., -

Встановив:

У січні 2015 року приватне акціонерне товариство "Cтрахова компанія "Амальтея" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" 680 720 грн. страхового відшкодування, 69 816,98 грн. пені, 8 616,82 грн. 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 70 691,17 грн., нарахованих за договором облігаторного перестрахування від 1 квітня 2013 року №01/13-ОД.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22 квітня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 680 720 грн. страхового відшкодування, пені в сумі 61 511,86 грн., 3% річних у сумі 8 616,82 грн., інфляційних втрат у розмірі 70 691,17 грн. та судовий збір у розмірі 16 430,78 грн. В решті позову - відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 25 лютого 2013 року між приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Амальтея" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування №000670-НТ, предметом якого є легковий автомобіль "LEXUS LX570", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, страхова сума становить 960 000 грн.

1 квітня 2013 року приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Нова" (перестраховик) укладено з приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Амальтея" (перестрахувальник) договір облігаторного перестрахування №01/13-ОД, предметом якого є майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом і додатковим обладнанням, яке встановлено на наземному транспортному засобі.

Згідно додатку №4 до Договору перестрахування відповідальність за настання страхових випадків із легковим автомобілем "LEXUS LX570", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 816 000 грн. позивач передав відповідачу.

18 лютого 2014 року страхувальник - ОСОБА_4 повідомив позивача про настання страхового випадку, а саме про угон застрахованого автомобіля.

Позивач, на виконання вимог п. 5.2.1 Договору перестрахування, повідомив відповідача, як перестраховика, про настання страхового випадку та надав пояснення і пакет документів на підтвердження настання страхового випадку.

Згідно п. 4.4.4 Договору перестрахування перестраховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку страхового відшкодування.

Позивач сплативши платіжним дорученням №131 від 26 лютого 2014 року страхувальнику частину (30%) страхового відшкодування у розмірі 264 960 грн., 17 березня 2014 року здійснив розрахунок частки перестраховика у сумі страхового відшкодування за страховою подією, як склала 225 216 грн.

Відповідач своє зобов'язання за договором перестрахування виконав лише частково, а саме 25 березня 2014 року виплатив страховику виплату у розмірі 70 000 грн. за першою частиною страхового відшкодування.

Листом від 9 липня 2014 року позивач повідомив відповідача про прийняте ним рішення щодо виплати основної частини страхового відшкодування (70%) в розмірі 618 240 грн. та просив до 10 липня 2014 року письмово підтвердити участь у даній виплаті.

Відповідач листом від 9 липня 2014 року повідомив про неготовність у виплаті другої частини страхового відшкодування.

ПрАТ "Cтрахова компанія "Амальтея" самостійно здійснило виплату страхувальнику другої частини (70%) страхового відшкодування у розмірі 618 240 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11 липня 2014 року №167, при цьому, у цей же день, було здійснено розрахунок частки перестраховика у сумі страхового відшкодування, яка склала 525 504 грн.

Згідно п. 5.2.5 Договору перестрахування у разі, якщо остаточний розмір сплаченого перестрахувальником страхового відшкодування перевищує розмір попередньо заявленого перестрахувальником касового збитку (50 000 грн.), перестраховик повинен доплатити свою частку страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника відповідних документів.

22 липня 2014 року позивач направив відповідачу необхідний пакет документів за страховою подією, який було отримано останнім 24 липня 2014 року.

Оскільки відповідач, всупереч умов Договору перестрахування, за даною страховою подією сплатив 70 000 грн., тобто виконав своє зобов'язання лише частково, позивач просить суд стягнути з нього на свою користь 680 720 грн. страхового відшкодування, а також передбачену п. 9.3 Договору, суму пені за прострочення виконання договірного зобов'язання в сумі 69 816,98 грн., і, встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних у сумі 8 616,82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 70 691,17 грн. за весь період прострочення.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 525, 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку стосовно порушення відповідачем прийнятих на себе за договором перестрахування зобов'язань, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Вказаний висновок судів попередніх інстанцій є правильним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення умов Договору перестрахування, за страховою подією сплатив лише 70 000 грн., що доводить визнання останнім події страхового випадку, жодної відповіді щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, або зазначення термінів погашення заборгованості, або доказів повного виконання зобов'язання не надав, то господарські суди попередніх інстанцій, правомірно задовольнили позовні вимоги позивача про стягнення 680 720 грн. страхового відшкодування.

З огляду на те, що судами встановлено факт лише часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором перестрахування щодо виплати його частки при настанні страхового випадку, позовні вимоги щодо стягнення з нього пені, передбаченої п. 9.3 Договору перестрахування, місцевий та апеляційний господарські суди з урахуванням розрахунку, проведеного судом першої інстанції, з посиланням на ч. 6 ст. 232 ГК України, правильно задовольнили позовну вимогу про стягнення пені в сумі 61 511,86 грн. за період з 25 березня 2014 року по 24 вересня 2014 року та з 8 серпня 2014 року по 8 грудня 2014 року.

Крім того, попередніми судовими інстанціями правильно визначено, що у даному випадку підлягають застосуванню і положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку із несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором перестрахування, тобто позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8 616,82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 70 691,17 грн. підлягають задоволенню за період з 25 березня 2014 року по 8 грудня 2014 року та з 8 серпня 2014 року по 8 грудня 2014 року.

З огляду на викладене висновок попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні позивачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції касаційної інстанції. При цьому, такі твердження дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції була надана правильна правова оцінка.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року у справі №910/1024/15-г - без змін.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:К.С.Круглікова Л.В.Стратієнко