ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 908/4676/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015у справі Господарського суду№ 908/4676/14 Запорізької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Бізон-Імпорт"провизнання недійсним пункту договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились;відповідача:Романенко В.В., дов. від 05.01.2015;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (далі - Товариство "Розагропродукт") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним п. 7.2 розділу 7 договору поставки зерна майбутнього врожаю № 14 від 02.06.2014 (далі - Договір), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізон-Імпорт" (далі - Товариство "Бізон-Імпорт").

Позовні вимоги Товариство "Розагропродукт", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про третейські суди" обґрунтовувало тим, що спірний пункт укладеного між сторонами Договору є третейським застереженням, яке не відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди", оскільки у ньому не визначені предмет спору, сторони, їх місцезнаходження та дата укладення. Окрім того, визначивши у спірному пункті Договору конкретний постійно діючий третейський суд, до Договору не було додано його регламент, що на думку Товариства "Розагропродукт" також не відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2015 (суддя Серкіз В.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 (колегія суддів: Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що спірне третейське застереження містить всі необхідні реквізити, які передбачені ст. 12 Закону України "Про третейські суди", за формою і змістом відповідає вимогам чинного законодавства України.

Товариство "Розагропродукт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 і рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Розагропродукт" обґрунтовує посиланням на ст. 129 Конституції України, ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" та окремі роз'яснення Верховного Суду України.

Товариство "Бізон-Імпорт" не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та відзив на касаційну скаргу Товариства "Розагропродукт" до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

11.08.2015 до Вищого господарського суду України надійшло електронне повідомлення № 2 від 11.08.2015 з клопотанням директора Товариства "Розагропродукт" Божко В.В. про відкладення розгляду касаційної карги на іншу дату у зв'язку з хворобою представника Товариства "Розагропродукт".

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки: по-перше, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, до клопотання не додано доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому, по-друге стаття 28 ГПК України не обмежує кількість представників, яких може мати одна особа, для представництва її інтересів, по-третє ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2015, з урахуванням встановлених ГПК України меж перегляду справи у касаційному порядку, явка представників сторін у судове засідання 12.08.2015 обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Розагропродукт" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 02.06.2014 між Товариством "Бізон-Імпорт" (покупець) та Товариством "Розагропродукт" (постачальник) було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 14 (Договір), за яким в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю сільськогосподарську продукцію (товар) - пшеницю 2 класу врожаю 2014 року у кількості 138,888 т, а Покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його;

- Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без розбіжностей і зауважень, на його підставі між Товариством "Бізон-Імпорт" та Товариством "Розагропродукт" виникли господарські правовідносини;

- відповідно до п. 7.1 Договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами;

- згідно з п. 7.2 Договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Правова ліга" у відповідності з його регламентом. Третейський розгляд справи здійснюється постійно діючим Третейським судом у складі з одного третейського судді. Місце знаходження третейського суду та місце розгляду спору: м. Тернопіль, майдан Волі, 4, поштовий індекс 46001. Мова третейського судочинства - українська. Сторони є такими, що розуміють правовий зміст та правові наслідки цього третейського застереження та вважають їх звернення до третейського суду достатнім заходом захисту своїх прав.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним третейського застереження, закріпленого у п. 7.2 Договору з підстав того, що він не відповідає Закону України "Про третейські суди", оскільки до Договору не було додано регламент постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правова ліга", а також в третейському застереженні не визначено предмет спору, сторони, їх місцезнаходження та дата укладення цього застереження.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою і п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди").

Відповідно до статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд Регламент третейського суду розглядається, як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі та вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Судами встановлено, що Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень, при укладанні третейської угоди сторонами додержано правил, передбачених положеннями ст. 12 Закону України "Про третейські суди", а спірне третейське застереження, викладене у пункті 7.2 Договору, за формою і змістом закону не суперечить, інші підстави для визнання його недійсним також відсутні. При цьому Товариством "Розагропродукт" належним чином не доведено, а судами не встановлено, що оскаржуване третейське застереження якимось чином порушує його права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки судами належним чином досліджені обставини справи щодо відповідності третейського застереження приписам статті 12 Закону України "Про третейські суди", а відсутність регламенту третейського суду у сторін такої угоди, не є правовою підставою для визнання третейського застереження недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Так, як вірно наголошено судом апеляційної інстанції частина друга статті 12 Закону України "Про третейські суди" не містить імперативних вказівок про викладення регламенту третейського суду у тексті договору чи самого третейського застереження. Регламент є документом, що містить правила вирішення спорів конкретним третейським судом, затверджується цим третейським судом і не потребує додаткового схвалення сторонами третейського розгляду.

В силу вимог частини першої статті 10 та статті 30 цього Закону регламент третейського суду підлягає опублікуванню. Місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду. Місце проведення третейського розгляду справи у третейському суді для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою.

З оскаржуваного третейського застереження вбачається, що у ньому визначено конкретний третейський суд з вказівкою на адресу його місцезнаходження, а відтак, Товариство "Розагропродукт" не було позбавлено можливості ознайомитись зі змістом регламенту відповідного третейського суду як до моменту укладення Договору, так і після його укладення. При цьому з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи також не вбачається, що позивачу чинились перешкоди в ознайомленні з Регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правова ліга", чим би порушувались його права.

Доводи касаційної скарги Товариства "Розагропродукт" наведеного вище не спростовують.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірною та обґрунтованою відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог Товариства "Розагропродукт" з підстав їх недоведеності.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2015 і постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства "Розагропродукт" не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у справі № 908/4676/14 Господарського суду Запорізької області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський