ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 2-11/11(2/1328/11/12)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року у справі № 2-11/11 (2/1328/11/12) Господарського суду Львівської області за позовом ОСОБА_4, м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база", м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, м. Львів, про стягнення 25 % річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_6 (договір про надання правової допомоги від 18.07.14); ОСОБА_7 (договір про надання правової допомоги від 15.07.15);

відповідача - Наконечна О.-А.Є. (дов. б/н від 17.11.14);

третьої особи - не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2006 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду міста Львова з позовом до відповідача ТОВ "Львівська гарнізонна база" про стягнення вартості частини майна при виході учасника з товариства.

Вказував, що у нього, як учасника ТОВ "Львівська гарнізонна база", якого 05.07.05 було виключено зі складу учасників, на підставі ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" є право на отримання частини вартості майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді в розмірі 25 %.

Посилаючись на невиплату відповідачем вартості належної йому частки у статутному фонді товариства, позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 24.05.12, просив стягнути з відповідача 5 830 615,80 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 06 червня 2012 року (суддя Кавацюк В.І.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ТОВ "Львівська гарнізонна база" на користь ОСОБА_4 5 830 615,80 грн. вартості частини майна товариства, належної йому до виплати при виході зі складу учасників товариства 05.07.05 відповідно до частки в статутному фонді в розмірі 25 %, з врахуванням 25 % річних за прострочку виплати частки майна, індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих з 05.07.06 по 24.05.12, 1 700 грн. витрат по сплаті державного мита та 56 125,81 грн. витрат на проведення експертиз та експертної оцінки.

Рішення мотивоване посиланнями на невиконання відповідачем зобов'язання щодо виплати позивачеві вартості належної йому частки у статутному фонді ТОВ "Львівська гарнізонна база", внаслідок виходу зі складу учасників товариства з врахуванням коригування частки на коефіцієнт 3,6422, як передбачено п. 12.14 Статуту товариства та ст. 625 ЦК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2014 року (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т. - головуючого, Данко Л.С., Давид Л.Л.) рішення скасовано та постановлено нове рішення про часткове задоволення позову.

Постановлено стягнути з ТОВ "Львівська гарнізонна база" на користь ОСОБА_4 1 323 308 грн. вартості частини майна товариства, 1 700 грн. судового збору та 12 908,84 грн. витрат на проведення судових експертиз.

В решті позову відмовлено.

Постанова в частині задоволення вимог про стягнення 1 323 308 грн. вартості частини майна товариства мотивована посиланнями на неправильне встановлення судом першої інстанції дійсної вартості частки позивача в майні товариства.

Постанова в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 25 % річних згідно п. 12.4 Статуту ТОВ "Львівська гарнізонна база", а також 3 % річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України, обґрунтована посиланнями на те, що застосування позивачем коефіцієнту 3,6422 не ґрунтується на нормі закону, тому даний коефіцієнт не може бути застосований при розрахунку даних позовних вимог.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що подвійне нарахування позивачем 3 % річних та 25 % річних за невиплату йому вартості належної йому частки в майні товариства суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2014 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2014 року та рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 червня 2012 року у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) в частині вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" про стягнення 25 % річних та інфляційних втрат, а також в частині розподілу судових витрат скасовано.

Справу № 2-11/11(2/1328/11/12) в означеній частині вимог передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2014 року у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) залишено без змін.

При новому розгляді означених вимог рішенням Господарського суду Львівської області від 13 січня 2015 року (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року (колегія суддів у складі: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Кузя В.Л.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ "Львівська гарнізонна база" на користь ОСОБА_4 1 949 613,36 грн. 25 % річних та 919 699,05 грн. інфляційних втрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на невиконання відповідачем свого обов'язку виплатити позивачу вартість належної йому частки при виході зі складу учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база" у встановлений законом строк, що є підставою до покладення на нього обов'язку сплатити 25 % річних та інфляційні втрати за період з 05.07.06 по 24.05.12 з врахуванням їх правильного розрахунку, здійсненого місцевим судом.

У касаційній скарзі ТОВ "Львівська гарнізонна база", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч.ч. 3, 4 ст. 267, ст.ст. 256, 257, 261, 625 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 25 % річних та інфляційних втрат у зв'язку зі спливом строків позовної давності для звернення з даними вимогами.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд в частині вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Львівська гарнізонна база" про стягнення 25 % річних та інфляційних втрат, суд касаційної інстанції в своїй постанові від 14.10.14 вказав про те, що невиплата відповідачем позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному фонді товариства при його виході з товариства, у строки, визначені ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", зумовлює для ТОВ "Львівська гарнізонна база" наслідки, передбачені за прострочення грошового зобов'язання, встановлені ст. 625 ЦК України.

Проте, судом касаційної інстанції, у відповідності з встановленими ст. 1117 ГПК України межами перегляду справи в суді касаційної інстанції, обставини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даними вимогами не перевірялися, оскільки не були встановлені судами попередніх інстанцій при попередньому розгляді даної справи.

За таких обставин, посилання місцевого суду та суду апеляційної інстанції на те, що судом касаційної інстанції було визнано, що строк позовної давності для звернення з додатковими позовними вимогами про стягнення 25 % річних та інфляційних втрат позивачем не було пропущено, оскільки було залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення основних вимог про стягнення вартості частки позивача, є безпідставними.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.п. 3.4, 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

В касаційній скарзі ТОВ "Львівська гарнізонна база" зазначає про те, що з позовом про стягнення вартості частки в майні товариства ОСОБА_4 звернувся в листопаді 2006 року, а лише 24.05.12 заявою уточнив свої позовні вимоги та окрім вартості належної йому частки просив суд стягнути з відповідача 25 % річних за невиплату йому вартості належної йому частки в майні товариства на підставі п. 12.14 Статуту ТОВ "Львівська гарнізонна база", а також інфляційні втрати за період з 05.07.06 по 24.05.12 на підставі ст. 625 ЦК України.

При новому розгляді справи, 20.11.14 представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 25 % річних та інфляційних втрат за період з 05.07.06 по 24.05.12.

Разом з тим, зазначеній заяві про застосування строку позовної давності судами попередніх інстанцій належна правова оцінка не надавалась та відповідні процесуальні наслідки не застосовувались, що вплинуло на правильність вирішення спору.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав до стягнення з відповідача 25 % річних та інфляційних втрат за період з 05.07.06 по 24.05.12, слід вважати помилковими та такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Оскільки передбачені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, перевірити доводи відповідача про попуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення з відповідача 25 % річних та інфляційних втрат за період з 05.07.06 по 24.05.12 за порушення ним строків виплати позивачу вартості належної йому частки в майні ТОВ "Львівська гарнізонна база", правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.15 ТОВ "Львівська гарнізонна база" відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення у справі судового рішення Вищим господарським судом України.

Враховуючи, що за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "Львівська гарнізонна база" ухвалені у справі рішення та постанова скасовані судом касаційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" при новому розгляді справи суду першої інстанції належить вирішити питання розподілу судових витрат за подачу касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року та рішення Господарського суду Львівської області від 13 січня 2015 року у справі № 2-11/11 (2/1328/11/12) скасувати.

3. Справу № 2-11/11 (2/1328/11/12) передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.О. Кочерова

С.С. Самусенко