ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 922/6286/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є. Борденюк, Д. Кривди, К. Круглікової, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 26.04.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/6286/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністраціїпростягнення 673 027,99 грн у судове засідання прибув представникпозивачаЧеботарьова І.Г. (дов. від 13.05.2014 № 14-124), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації 297410,62 грн 3% річних та 375617,37 грн інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2337/11 від 30.09.2011.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2016 (суддя П. Хотенець), залишеним без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 (колегія суддів: В. Сіверін, О. Терещенко, В. Хачатрян), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (покупцем) укладений договір № 14/2337/11 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно з пункту 3.1 Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Позивач передав у власність покупцю протягом жовтня 2011 - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 17 005 945,04 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, оскільки несвоєчасно оплатив поставлений газ.

Водночас, відповідач зазначає, що частина розрахунків з позивачем за період заявлений позивачем у позові по Договору, на яку позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні витрати проведені на підставі: платіжного дорученням № 26 від 25 грудня 2012 року (спільне протокольне рішення від 20 грудня 2012 року № 3323) сплачено 273477,00 грн, платіжного доручення № 1 від 14 лютого 2013 року (спільне протокольне рішення від 18 січня 2013 року № 122) сплачено 470883,00 грн, платіжного доручення № 281 від 27 лютого 2013 року сплачено 500000,00 грн, платіжного доручення № 3 від 06 березня 2013 року (спільне протокольне рішення від 20 лютого 2012 року № 500) сплачено 385805,00 грн, платіжного доручення № 341 від 11 березня 2013 року сплачено 110000,00 грн, платіжного доручення № 367 від 13 березня 2013 року сплачено 902900,00 грн, платіжного доручення № 369 від 13 березня 2013 року сплачено 2500000,00 грн, платіжного доручення № 370 від 14 березня 2013 року сплачено 100000,00 грн, платіжного доручення № 387 від 15 березня 2013 року сплачено 300000,00 грн, платіжного доручення № 397 від 18 березня 2013 року сплачено 40000,00 грн, платіжного доручення № 472 від 25 березня 2013 року сплачено 75000,00 грн, платіжного доручення № 523 від 26 березня 2013 року сплачено 100000,00 грн, платіжного доручення № 528 від 27 березня 2013 року сплачено 130000,00 грн., платіжного доручення № 8 від 22 липня 2013 року (спільне протокольне рішення від 18 липня 2013 року № 1393) сплачено 936541,00 грн, платіжного доручення № 11 від 24 вересня 2013 року (спільне протокольне рішення від 19 вересня 2013 року № 1650) сплачено 142615,00 грн; договору про організацію взаєморозрахунків № 180/30 від 14 лютого 2014 року на суму 4500000,00 грн у відповідності до платіжного доручення № 1 від 01 квітня 2014 року; договору про організацію взаєморозрахунків № 338/30 від 26 вересня 2014 року на суму 1122214,42 грн у відповідності до платіжного доручення № 16 від 26 вересня 2014 року.

У пункті 3 вище наведених Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, уклавши Спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожитий природний газ, поставлений відповідно до Договору.

Водночас, за змістом підпункту 2 пункту 10 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору. У пункту 15 договорів про організацію взаєморозрахунків визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Таким чином, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожитий природний газ, поставлений відповідно до Договору.

Отже, оскільки вся сума заборгованості по Договору, на яку позивач нарахував 3% річних та інфляційні витрати, повністю погашена на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків та Спільних протокольних рішень, то нарахування (3 % річних та інфляційні витрати) зроблені на суму заборгованості, що погашена у відповідності до договорів про організацію взаєморозрахунків та Спільних протокольних рішень, зроблені позивачем безпідставно, а тому у позові слід відмовити.

З посиланням на вказане вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у позові.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому, заявник касаційної скарги, не заперечуючи оплату заборгованості, на яку нараховані 3 % річних та інфляційні втрати, за спільними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків, зазначає про те, що такі спільні протокольні рішення та договори не є підставою для зміни строків оплати за поставлений газ.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з посиланням на те, що заявлені позивачем 3 % річних та інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості, строки оплати якої змінені сторонами у спосіб укладення договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень.

Судами встановлено, що вказані суми перераховані позивачу.

Верховний Суд України дійшов висновку, зокрема у постановах від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14 та від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень, якими відмовлено у задоволені позовних вимог, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 922/6286/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

К. Круглікова