ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 915/15/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Самусенко С.С., Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р.та на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р.у справі№ 915/15/16 господарського суду Миколаївської областіза позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі - ПАТ "Приватбанк")доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4.)простягнення 19 663,44 грн., у тому числі відсотків, комісії та пені за користування кредитними коштами за кредитним договором від 16.03.2011 р. за участю представників: від позивача- Тузова Владислава Олександрівнавід відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року ПАТ "Приватбанк" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 та просило суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з останнього заборгованість за укладеним між ними договором банківського обслуговування від 16.03.2011 р. в загальній сумі 19 663,44 грн., з яких: 5 757,20 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 1 398,60 грн. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом, 12 507,64 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р. (суддя Коваль Ю.М.) залишено без розгляду позов ПАТ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_4 в частині вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитним коштами за укладеним між ними договором банківського обслуговування, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 ГПК України, оскільки, за висновком суду, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, а саме - розрахунок пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р. (суддя Коваль Ю.М.) позов ПАТ "Приватбанк", з урахуванням ухвали господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р. в даній справі, задоволено частково; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Приватбанк" грошові кошти в сумі 5 757,20 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1 218 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. (головуючий суддя Лисенко В.А., судді: Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими ухвалою, рішенням та постановою, ПАТ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем вимоги у повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 р. відмовлено ПАТ "Приватбанк" у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р. (ухвала не переглядалася в апеляційному порядку); касаційну скаргу ПАТ "Приватбанк" в частині оскарження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р. у справі № 915/15/16 прийнято до касаційного провадження, розгляд скарги у судовому засіданні призначено на 12.07.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги в частині оскарження рішення та постанови, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 1066 та статті 1067 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

За змістом статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. При цьому права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, з рішення господарського суду Миколаївської області від 29.01.2013 р. у справі № 5016/3041/2012(6/130) вбачається, що між ПАТ "Приватбанк" і ФОП ОСОБА_4 укладено договір банківського обслуговування від 16.03.2011 р., який складається із заяви ФОП ОСОБА_4 від 16.03.2011 р. про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (в редакції, що діяла на момент укладення договору), тарифів Банку, розміщених у мережі Інтернет на сайті http:/privatbank.ua, та самих Умов і тарифів Банку.

Судом, в межах справи № 5016/3041/2012(6/130), було встановлено, що на виконання цього договору Банком надано кредитні кошти відповідачу, але останній виконував неналежно свої грошові зобов'язання, внаслідок чого станом на 05.11.2012 р. у нього утворилася заборгованість: 11 100 грн. - заборгованість за кредитом; 6 245,60 грн. заборгованість по процентам за користування кредитними коштами; 2 404,26 грн. - пеня; 1 293,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, з вимогами про стягнення яких і звернулося ПАТ "Приватбанк".

Вказаним рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.01.2013 р. у справі № 5016/3041/2012(6/130) позов ПАТ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_4 задоволено повністю.

Звертаючись до господарського суду Миколаївської області в межах справи № 915/15/16 з позовом до ФОП ОСОБА_4, ПАТ "Приватбанк" нараховано відсотки за користування кредитними коштами відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" у зв'язку з непогашенням основної заборгованості у розмірі 11 100 грн.

Згідно з пп. 3.18.1.11. "Умов та правил надання банківських послуг" періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом становить не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.

Відповідно до пп. 3.18.4.1. за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пп. 3.18.4.1.1.).

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує позивачу за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2.).

У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Беручи до уваги встановлені судом обставини в межах справи № 5016/3041/2012(6/130), наявність непогашеної заборгованості в розмірі 11 100 грн. і після 05.11.2012 р., суди попередніх інстанцій обґрунтовано та правомірно задовольнили вимоги ПАТ "Приватбанк" про стягнення 5 757,20 грн. відсотків за користування кредитними коштами у вказаному розмірі в період з 06.11.2012 р. по 29.11.2013 р. виходячи із передбаченої "Умовами та правилами надання банківських послуг" відсоткової ставки у розмірі 48 % річних, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Також, звертаючись до суду з відповідним позовом, ПАТ "Приватбанк" просило суд стягнути з ФОП ОСОБА_4 заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом.

Так, згідно з "Умовами та правилами надання банківських послуг" відповідач взяв на себе зобов'язання за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. даних Умов, зокрема, щодо сплати Банку винагороди 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами (пп. 3.18.4.4).

В силу пп. 3.18.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг" кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Підпунктом 3.18.1.6. "Умов та правил надання банківських послуг" передбачено, що кредитний ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченими Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта (системи банк-клієнт, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

На підставі пп. 3.18.2.3.2. "Умов та правил надання банківських послуг" банк має право не менше одного разу на місяць проводити перерахунок ліміту згідно з п. 3.18.1.5. цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг", відповідно до внутрішньобанківських нормативних документів та нормативних актів НБУ. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою письмову згоду на те, що у разі зміни суми, отриманої в результаті чергового перерахунку ліміту, Банк має право змінити ліміт в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта (системи банк-клієнт, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що ПАТ "Приватбанк" не подано доказів виконання повноважень щодо "використання ліміту" ФОП ОСОБА_4 після 05.11.2012 р., станом на яке вказаним вище рішенням суду в іншій справі було стягнуто заборгованість зі сплати комісійної винагороди, з огляду на що позовна вимога про стягнення комісії за користування кредитом за період з 06.11.2012 р. в сумі 1 398,60 грн. не була задоволена судами.

Що стосується вимог ПАТ "Приватбанк" про стягнення з ФОП ОСОБА_4 пені за прострочення виконання останнім своїх зобов'язань щодо сплати основної заборгованості за кредитом, комісії та відсотків за користування кредитом, то в силу наданих чинним процесуальним законодавством повноважень, колегія суддів Вищого господарського суду України позбавлена права переглядати, зокрема, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р., якою залишено дані позовні вимоги без розгляду, оскільки дана ухвала не була предметом апеляційного перегляду в межах даної справи, що, відповідно, виключає можливість її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р. у справі № 915/15/16 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя С.С. Самусенко

Суддя Т.П. Козир