ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 914/3246/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Гончарука П.А., Кондратової І.Д.,за участю представників: позивачаБатьков В.В., представник, відповідачаТиховський Т.О., представник,третьої особи на стороні позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),третіх осіб на стороні відповідачів не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиДочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016у справі№ 914/3246/15 Господарського суду Львівської областіза позовомДочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія"доТовариства з обмеженою відповідальністю - торгово-виробничої фірми "Львівкнига"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "НРП"; 3.Приватного підприємства "Мастер Профит"пророзірвання договору оренди та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - торгово-виробничої фірми "Львівкнига" про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №153 від 04.04.2007 (далі за текстом - договір №153), укладеного між ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія" і ТОВ - торгово-виробнича фірма "Львівкнига", та повернення майна, загальною площею 743,4 кв.м., а саме, нежитлових приміщень першого поверху будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.11.2015 (суддя Крупник Р.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (судді: Хабіб М.І. - головуючий, Гриців В.М., Юрченко Я.О.), в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частин 1, 2 статті 783 Цивільного кодексу України, статей 10, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Також з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України", в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: частин 1, 2 статті 783 Цивільного кодексу України, статей 10, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Надра України" 07.07.2016 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 12.07.2016, у зв'язку з відпусткою представника, яка брала участь в попередніх засіданнях по цій справі, та у зв'язку з неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Надра України" не надало доказів на підтвердження неможливості направлення в судове засідання суду касаційної інстанції іншого свого повноважного представника (ст.28 ГПК України, ст.244 ЦК України).

Враховуючи викладене, а також те, що явка повноважних представників обов'язковою не визнавалась, додаткові матеріали не витребовувались, а також враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 ГПК України, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання третьої особи на стороні позивача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційних скаргах, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія" (орендодавець) та ТОВ НВФ "Львівкнига" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №153, який посвідчений 04.04.2007 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. та зареєстрований в реєстрі за №Д-426.

Відповідно до п.1.1 договору №153 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно (надалі - Майно), загальною площею 743,4 кв.м, а саме нежитлові приміщення першого поверху будинку: 2-2/18,8 кв.м; 2-3/45,3 кв.м.; 2-4/2,2 кв.м 2-5/182,9 кв.м; 2-6/41,0 кв.м; 2-7/19,1 кв.м; 2-8/4,5 кв.м; 2-9/0,8 кв.м; 2-10/2,4 кв.м; 2-12/89,3 кв.м.; 2-13/14,1 кв.м; 2-14/75,1 кв.м; 2-15/66,1 кв.м; 2-16/23,6 кв.м; 2-17/35,2 кв.м; 2-18/13,0 кв.м; 2-18а/1,1 кв.м; 2-16а/1,5 кв.м; 2-21/8,1 кв.м; 2-23/16,2 кв.м; 2-24/11,0 кв.м; 2-25/1,2 кв.м; 2-26/8,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що складає 86/1000 кв.м від усієї площі будинку, що є власністю НАК "Надра України", і надані в господарське відання ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія" та знаходяться на балансі підприємства. Майно передається в оперативну оренду з метою розташування книгарень для здійснення роздрібної торгівлі друкованими виданнями.

Згідно з п.5.1 договору №153 орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

В п.5.2 договору №153 сторони передбачили право орендаря передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи у певній частині), які випливають з цього договору, тільки за письмовою згодою орендодавця та НАК "Надра України" .

Відповідно до п.10.1 договору №153 його укладено строком на 10 років і діє з 04.04.2007 до 04.04.2017 включно.

За ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.10.5 договору №153).

Власник нерухомого майна, яке є предметом договору №153, НАК "Надра України" передала по акту від 28.09.2007 право користування будівлею на АДРЕСА_1 у м. Львові до статутного фонду ДП "Західукргеологія".

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ НВФ "Львівкнига" звернулося до ДП "Західукргеологія" та НАК "Надра України" з клопотаннями №16 та №17 від 25.08.2011 про надання дозволу на передачу в суборенду нежитлових приміщень першого поверху та підвалу у будинку за адресою: АДРЕСА_1 іншим юридичним особам в межах площ та термінів визначених, зокрема, договором оренди №153, що передбачено статтею 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" для здійснення підприємницької діяльності і проведення поточного ремонту зазначених орендованих приміщень. Клопотання обґрунтовані тимчасовими фінансовими труднощами.

У відповідь на вказане клопотання НАК "Надра України" надіслало відповідачу листа №01-1232/2-11/2 від 01.09.2011, в якому вказано, що НАК "Надра України" не заперечує проти укладення ТОВ ТВФ "Львівкнига" договорів суборенди нежитлових приміщень першого поверху у будинку за адресою: АДРЕСА_1 з іншими юридичним особам в межах площ та термінів, визначених договором №153. Крім цього зазначило, що для укладення договору суборенди нежитлових приміщень ТОВ ТВФ "Львівкнига" повинно звернутися за погодженням до орендодавця - ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія".

Крім того, ДП "Західукргеологія" також зверталося до НАК "Надра України" щодо надання дозволу ТОВ НВФ "Львівкнига" на передачу приміщень в суборенду. Так, листом №01-1257/3-11/2 від 08.09.2011 НАК "Надра України" повідомило ДП "Західукргеологія" про те, що на звернення ТОВ НВФ "Львівкнига" була надана згода на укладення договорів суборенди.

В свою чергу ДП "Західукргеологія" на підставі листа НАК "Надра України" №01-1257/3-11/2 від 08.09.2011 повідомило відповідача, що не заперечує проти передачі в суборенду частини приміщень згідно з умовами договорів оренди та статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (лист №01-1371/03 від 14.09.2011).

На підставі матеріалів справи суди попередніх інстанцій встановили, що після отримання вказаних дозволів відповідач уклав наступні договори суборенди:

- з ТОВ "НРП" - договір суборенди нерухомого майна від 06.11.2011, за умовами якого відповідач передав суборендарю в строкове платне користування майно, загальною площею 136,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення магазину цифрових рішень "MOYO" та здійснення в ньому торгівлі радіоелектронікою, комп'ютерною технікою, засобами зв'язку, аксесуарами та витратними матеріалами, надання послуг. Договір укладений строком на 35 місяців до 06.10.2014;

- з ТОВ "МД-Груп" укладено три договори суборенди, а саме: договір від 01.12.2011 та два договори від 01.10.2012, за умовами яких відповідач передав в суборенду, відповідно, нежитлові приміщення загальною площею 215,6 кв.м, 83,4 кв.м та 167,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення магазинів для здійснення торгівлі непродовольчими товарами;

- з ФОП ОСОБА_6 договір суборенди нерухомого майна від 29.02.2012, за умовами якого відповідач передав суборендарю в строкове платне користування майно, загальною площею 140,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою розташування книгарні для здійснення роздрібної торгівлі друкованими виданнями. Договір укладений строком на 35 місяців до 24.01.2015;

За трьома договорами суборенди від 01.03.2014, укладеними із ПП "Мастер Профит", відповідач передав в суборенду приміщення загальною площею 215,6 кв.м, 83,4 кв.м та 167,3 кв.м з метою розміщення магазинів для здійснення торгівлі непродовольчими товарами. Строк договору становить 1090 календарних днів. Суборендарем цих приміщень раніше у 2011 та 2012 було ТОВ "МД-Груп" ( договір від 01.12.2011 та два договори від 01.10.2012).

23.09.2014 відповідач та ТОВ "НРП" переуклали договір суборенди, відповідно, із збереженням площ та умов використання вказаних приміщень, як це було зазначено в договорі від 06.11.2011. Даний договір укладений строком до 04.04.2017.

01.10.2014 відповідач та ФОП ОСОБА_6 переуклали договір суборенди на ті самі приміщення площею 140,5 кв.м, з використанням їх з тією ж метою - розташування книгарні для здійснення роздрібної торгівлі друкованими виданнями, як і за попереднім договором від 29.02.2012. Договір укладений строком до 04.04.2017.

Позивач та відповідач щомісячно підписували акти надання послуг (виконаних робіт) за договором №153, в яких вказано про надання позивачем послуг суборенди, вказана їх вартість, також вказано, що сторони не мають претензій одна до одної.

З матеріалів справи, зокрема, з договорів суборенди та розрахунків плати за базовий місяць суборенди приміщень - Додатків №2 до договорів суборенди, вбачається, що ставка орендної плати для суборендарів (крім ФОП ОСОБА_6.) була встановлена у розмірі 18%, а ставка орендної плати за договором оренди №153 для орендаря (ТОВ НВФ "Львівкнига") - 5%. При цьому різницю між орендною платою за договором оренди №153 та орендною платою за договорами суборенди ( крім договору суборенди з ФОП ОСОБА_6.) відповідач з листопада 2011 року по вересень 2015 року перераховував ДП "Західукргеологія" як надлишково отримані кошти за договорами суборенди, із вказівкою в призначенні платежу на номер, дату договору суборенди, найменування суборендаря, що підтверджується виписками банку з рахунка відповідача.

Листом вих.№ 01-1184/04 від 15.07.2015 ДП "Західукргеологія" звернулося до ТОВ НВФ "Львівкнига" з пропозицією (вимогою) про дострокове розірвання договору №153 від 04.04.2007 на підставі п.1, п.2 ч.1 статті 783 Цивільного кодексу України та в порядку статті 188 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що у 2014 році не надавало згоди на передачу приміщень в суборенду, а також те, що майно передане в суборенду не відповідно до його призначення та умов Договору.

Посилаючись на те, що відповідач відхилив вимогу позивача щодо дострокового розірвання договору, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про розірвання договору №153 та повернення Майна.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статтею 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

За змістом статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Як було зазначено вище, у 2007 році за договором №153 позивач передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення загальною площею 743,4 кв.м, що знаходяться на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення є власністю НАК "Надра України", яка передала право користування будівлею на АДРЕСА_1, в т.ч. і приміщеннями, які є предметом договору №153, до статутного фонду позивача.

За умовами договору приміщення передані в оренду відповідачу з метою розташування книгарень для здійснення роздрібної торгівлі друкованими виданнями. Пунктом 5.2. договору №153 передбачене право орендаря передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи у певній частині), які випливають з цього договору, тільки за письмовою згодою орендодавця та НАК "Надра України".

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач та НАК "Надра України" своїми листами №01-1232/2-11/2 від 01.09.2011 та №01-1371/03 від 14.09.2011 надали згоду відповідачу на передачу в суборенду нежитлових приміщень іншим юридичним особам в межах площ та термінів, визначених договором №153.

На підставі згоди позивача та НАК "Надра України" відповідач уклав у 2011-2012 роках та у 2014 році з третіми особами договори суборенди в межах площ та термінів, визначених договором №153. За договорами суборенди, укладеними у 2014 році, приміщення передані в суборенду ФОП ОСОБА_6 з метою розташування книгарні для здійснення роздрібної торгівлі друкованими виданнями, ТОВ "НРП" - з метою розміщення магазину цифрових рішень "MOYO" та здійснення в ньому торгівлі радіоелектронікою, комп'ютерною технікою, засобами зв'язку, аксесуарами тощо, ПП "Мастер Профит" - з метою розміщення магазинів для здійснення торгівлі непродовольчими товарами.

В касаційних скаргах, як і під час розгляду в судах попередніх інстанцій, скаржниками підтверджено надання ними згоди у 2011 році на передачу приміщень в суборенду, однак стверджують, що згоди на передачу у 2014 році приміщень в суборенду третім особам - ФОП ОСОБА_6, ТОВ "НРП", ПП "Мастер Профит" не надавали. Також зазначають, що за умовами договору №153 приміщення були передані в оренду відповідачу з метою розташування книгарень для здійснення роздрібної торгівлі друкованими виданнями, тому вважають, що уклавши договори суборенди з третіми особами, які використовують орендовані приміщення з іншою метою, ніж встановлено в у договорі №153, відповідач порушив умови договору оренди, що є підставою для його розірвання на підставі пунктів 1 та 2 частини 1 статті 783 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом пунктів 1 та 2 частини 1 статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

За оцінкою судів попередніх інстанцій, зміст листів НАК "Надра України" та позивача №01-1232/2-11/2 від 01.09.2011 та №01-1371/03 від 14.09.2011 не засвідчує, що згода була надана на укладення договорів суборенди з певним колом осіб чи у певний період часу. При зверненні відповідача до НАК "Надра України" та позивача про надання згоди на передачу приміщень в суборенду відповідач просив надати згоду на передачу приміщень в суборенду в межах площ та термінів, визначених договором №153, іншим особам для здійснення ними у цих приміщеннях підприємницької діяльності; при наданні згоди ні позивач, ні НАК "Надра України" не ставили жодних умов щодо використання приміщень суборендарями з метою розташування книгарень для здійснення роздрібної торгівлі друкованими виданнями. Надання приміщень в суборенду на підставі таких дозволів для здійснення суборендарями торгівлі іншою групою товарів, ніж та, про яку йдеться в договорі оренди, не можна вважати порушенням умов договору оренди та використанням приміщень не за призначенням, оскільки за оцінкою судів ці листи підтверджують, що згода була надана на укладення договорів суборенди в межах площ та термінів, визначених договором №153, з будь-якими особами для здійснення ними підприємницької діяльності. При цьому судами встановлено, що і за договором оренди, і за договорами суборенди метою (ціллю) використання приміщень є здійснення в них торгівлі. Позивач та відповідач щомісячно підписували акти наданих послуг, в яких позивач підтверджував надання послуг суборенди, їх вартість. Різницю між орендною платою за договорами суборенди та орендною платою за договором оренди відповідач перераховував позивачу як надлишково отримані кошти за договорами суборенди, а позивач приймав її без жодних застережень.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи, ними правомірно відхилені, як необґрунтовані, доводи скаржників щодо відсутності дозволів на передачу у 2014 році приміщень в суборенду та використання приміщень всупереч умовам договору №153 та призначенні речі, та колегія погоджується з висновками судів, що договори суборенди укладені відповідачем з третіми особами у відповідності до наданих йому дозволів та умов договору №153, відтак правові підстави для розірвання договору №153, на які посилаюся скаржники, відсутні.

Касаційна інстанція також виходить із такого:

- відповідач використовує нерухоме майно за договором №153 способом передачі його в суборенду, а не способом безпосереднього володіння, що відповідає, в разі отримання згоди на передачу майна в суборенду, умова договору №153 (п.5.2);

- договір №153 та договори суборенди є самостійними правочинами;

- оскільки умови договору суборенди не повинні повністю співпадати з умовами договору оренди, позаяк відбувається не заміна сторони у зобов'язанні, а має місце інший договір, строк якого за законом лише не може перевищувати строку дії договору оренди, суборендар та орендар не позбавлені права домовитися про використання майна не тим способом, про який домовилися сторони договору оренди;

- договори суборенди, відповідно до яких треті особи використовують індивідуально визначене майно, визначене в договорі №153 в якості предмету договору, недійсними не визнані;

- позивачем не доведено використання орендарем та суборендарями майна всупереч призначенню речі, яким (призначенням) не є мета (спосіб) використання;

- оскільки стаття 783 Цивільного кодексу України визначає лише підстави, за умови доведення існування яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, правовідносини сторін регулюються також приписами статті 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено загальні підстави для зміни або розірвання договору, проте позивачем не доведено відповідно до частини 2 цієї норми істотного порушення відповідачем умов договору, яким позивачеві завдано значної шкоди.

Також, згідно з частинами 1 та 3 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Водночас мета використання не є істотною умовою договору оренди, а з встановлених судами обставини вбачається, що зазначена в договорі №153 мета використання предмету договору не засвідчує домовленості сторін в разі суборенди використовувати його (предмет договору) третіми особами виключно з тією метою, для якої він надавався орендарю.

Колегія суддів також відзначає, що згідно з статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, статті 15 Цивільного кодексу України право на звернення до суду мають лише ті особи, які доведуть факт порушення або оспорювання відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів у зв'язку з укладенням договору оренди, тобто доведуть право вимоги до свого процесуального опонента.

Незважаючи на те, що в контексті цих норм для звернення до господарського суду за судовим захистом з відповідним позовом достатньо лише суб'єктивного уявлення особи про те, що її право або інтерес підлягає захисту, зокрема, способом розірвання договору оренди нерухомого майна, якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення права або легітимного інтересу відсутнє, суд повинен відмовити в позові.

Позивач не доводить, що передане в оренду майно не може використовуватись, тобто не пристосовано, для торгівлі іншими споживчими речами, ніж книги, а доводить, що відповідач за певними договорами передав його в суборенду з іншою метою, ніж розташування книгарень для здійснення роздрібної торгівлі друкованими виданнями, але яким чином таке використання порушує права або законні інтереси Дочірнього підприємства НАК "Надра України" "Західукргеологія" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Надра України" - в контексті мети і предмету діяльності компанії (п.5 Статуту ПАТ "НАК "Надра України", а.с.61 т.1) з позову і касаційних скарг не вбачається.

Посилання на те, що ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія" та ПАТ "НАК "Надра України" не надавали позивачу згоди на передачу майна у суборенду третім особам, є посиланням на недоведеність встановлених судами обставин справи щодо погодження позивачем та третьою особою на стороні позивача умов на укладення відповідачем договорів суборенди з іншими юридичними особами в межах площ і термінів, визначених договором, що є порушенням приписів частини 2 статті 111 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційних скарг відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі №914/3246/15 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді П. Гончарук

І. Кондратова