ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 910/5946/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Шадевської Ж.Е., дов. № 22 від 30.12.2015;

Відділу ДВС: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016

у справі № 910/5946/13 господарського суду міста Києва

за скаргою державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

до державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

про стягнення 32 388 699,71 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 позов задоволено. Стягнуто з державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на користь публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 32 229 440,85 грн. основного боргу та 68 481,60 грн. витрат зі сплати судового збору.

26.12.2013 господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання судового рішення.

У грудні 2015 державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у порядку ст. 1212 ГПК України з вимогами про визнання недійсною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.11.2015 з ВП № 41716068 про арешт майна боржника та заборону його відчуження; зняття арешту з майна боржника (т. 6, а.с. 2-5).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2016 (головуючий Марченко О.В., судді Грєхова О.А., Мудрий С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (головуючий Станік С.Р., судді Скрипка І.М., Лобань О.І.) (т. 6, а.с. 104-112) у задоволенні скарги державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено (т. 6, а.с. 29-32).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення скарги відповідача на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (т. 6, а.с. 117-118).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 касаційну скаргу державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.07.2016 (т. 6, а.с. 116).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 12.07.2016 представники позивача, відділу державної виконавчої служби не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача, відділу державної виконавчої служби.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу господарського суду міста Києва від 26.12.2013 у справі № 910/5946/13 стягнуто з державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на користь публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 32 229 440,85 грн. основного боргу та 68 481,60 грн. витрат зі сплати судового збору.

31.03.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову № 41716068 про стягнення з державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" 3 229 792,25 грн. виконавчого збору.

В ході примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.12.2013 з боржника стягнуто грошові кошти у розмірі 299 893,07 грн.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості за виконавчим провадженням № 41716068 становить 35 227 821,63 грн.

Оскільки коштів на рахунках боржника не вистачало для виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.12.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 23.11.2015 винесено постанову № 41716068 про арешт майна боржника в межах суми стягнення 35 227 821,63 грн. та оголошення заборони на його відчуження з посиланням на приписи ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (т. 6, а.с. 13).

Вважаючи, що постанова від 23.11.2015 винесена у порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження", державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулось до суду з відповідною скаргою.

Відмовляючи у задоволенні вищезазначеної скарги відповідача суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.199 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Відповідно до п. 5, 6 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, встановивши, що коштів на рахунках боржника не вистачало для реального виконання рішення суду та враховуючи надані права державному виконавцю Законом № 606-XIV, дійшов висновку про правовірність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 23.11.2015 у виконавчому провадженні № 41716068 про арешт майна боржника в межах суми стягнення 35 227 821,63 грн. та оголошення заборони на його відчуження і, відповідно, про відмову у задоволенні скарги відповідача.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки судами попередніх інстанцій не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржених актів, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Доводи заявника касаційної скарги є ідентичними доводам, викладеним у апеляційній скарзі та обгрунтовано відхилені (спростовані) апеляційним господарським судом, у зв'язку з чим колегія суддів не вважає за необхідне їх повторно спростовувати та надавати будь-яку оцінку зазначеним доводам як доказам.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 910/5946/13 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков